Наша Доктрина проти їхнього Кисельова

Власне, саму Доктрину, розробкою якої займалися фахівці Міністерства інформаційної політики та Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики, було прийнято на засіданні РНБО іще 29 грудня минулого року. «У документі зазначається, що пріоритетами державної політики в інформаційній сфері, зокрема, є: створення та розвиток структур, що відповідають за інформаційно-психологічну безпеку, насамперед у Збройних силах України, з урахуванням практики держав-членів НАТО; розвиток і захист технологічної інфраструктури забезпечення інформаційної безпеки України; забезпечення повного покриття території України цифровим мовленням, передусім прикордонних і тимчасово окупованих територій тощо», — зазначає прес-служба Мінінформполітики. 

У самому тексті Доктрини наголошується, що її метою є «захист українського суспільства від агресивного інформаційного впливу Російської Федерації, спрямованого на пропаганду війни, розпалювання національної і релігійної ворожнечі, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом або порушення суверенітету і територіальної цілісності України». Передбачається насамперед більш суворий контроль за інформацією, яку поширюють різні ЗМІ та інтернет-ресурси. Вiдтак зростуть повноваження державних регуляторних органів, «які здійснюють діяльність щодо інформаційного простору держави» та «законодавче врегулювання механізму виявлення, фіксації, блокування та видалення з інформаційного простору держави, зокрема з українського сегмента мережі iнтернет». 

Водночас документ визнає факт «інформаційного домінування держави-агресора на тимчасово окупованих територіях», а тому проголошує «забезпечення повного покриття території України цифровим мовленням, насамперед у прикордонних районах, а також тимчасово окупованих територій». Кошти виділятимуться і на створення власних програм, для чого передбачено гранти, та на створення позитивного іміджу України у світі.

Якщо ж відкинути мову офіціозу, то Доктриною визнається, що війна, яку вже три роки (це — якщо рахувати від початку відкритої агресії) веде Російська Федерація проти України, точиться не лише за території, а й, передусім, на інформаційному полі. Втім, як і на Донбасі, Україна знову в першу чергу намагається блокувати напади, а не формувати виклики.

І все ж будь-яка війна, в тому числі й інформаційна, передбачає «військові дії», за наслідками яких можна спрогнозувати «звідки вітер віє». І сама лише поява Доктрини спровокувала кілька скандалів, ниточки яких ведуть до адептів «русского міра». Відома своїми політичними (і фінансовими) вподобаннями газета «Вєсті» одразу ж здійняла паніку, що влада починає «тотальний контроль в iнтернеті та ЗМІ». 

Паралельно з цим не менш одіозний екс-депутат і головний юрист Януковича Андрій Портнов звинуватив авторів Доктрини в плагіаті... відповідного російського документа. «Думаю, що для того, щоб інформаційно убезпечити себе від Росії, не обов’язково було брати за основу указ російського президента, повторювати його назву, структуру і ключові норми одразу ж через два місяці після його прийняття в РФ. Нічого не заважало вигадати своє», — написав він у «Фейсбуці». Цю ж новину одразу підхопив пропагандистський сайт «Страна.UA» та низка інших ресурсів, наближених до того ж «русского міра».

Цю заяву спростувала голова парламентського Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Вікторія Сюмар. «Як один з авторів доктрини скажу відверто — російську доктрину звісно читала, як і ще штук 20 аналогічних доктрин. І різницю можу пояснити на пальцях, бо спільного там майже нічого немає. Я з таким же успіхом можу сказати, що росіяни списали свою доктрину в латвійців, бо там вона з такою ж структурою була в 2011 році ухвалена», — відповіла вона на звинувачення на своїй сторінці у соцмережах.

Поява цих баталій свідчить, що Москва, як завжди, почала працювати на випередження. А нам знову доводиться захищатися.

Утiм поява Доктрини інформаційної безпеки України і вступ її в дію ще не означає, що інформаційний простір України радикально зміниться в одну мить. «На жаль, розробники Докт­рини не дослухалися до частини рекомендацій, які надавалися експертами від ОБСЄ та НАТО, коли Міністерство інформаційної політики представляло перший варіант документа. Цей варіант більш структурований. Проте залишається багато питань до того, як прописано національні інтереси України в інформаційній сфері, як визначаються загрози. В Доктрину не включено Міністерство з окупованих територій, хоча в урядовому плані дій воно теж долучене до вирішення інформаційних моментів. Ну і питання, чи буде цей документ працювати? У прикінцевих положеннях там є одне дуже цікаве речення — «Забезпечення реалізації Доктрини можливе лише за умови належної координації заходів, здійснюваних усіма державними органами». А в нас питання координації зусиль між різними структурами влади завжди було слабкою ланкою», — зазначила в коментарі «УМ» медіа-експерт Діана Дуцик.

Те, що Доктрина є декларативним документом, а не інструкцією до дій, визнає і сама Вікторія Сюмар. «По ідеї — на виконання доктрини мають легше ухвалюватися відповідні закони, хоч у нашій реальності це не завжди працює. Але в будь-якому разі мати такі загрози і не мати доктрини, яка є і в Росії, і в багатьох європейських країн, то взагалі сором. Доктрина показує напрям руху. Вона має бути», — зазначила вона в коментарі на «Фейсбуці».

А загалом же, як показує практика, перебіг інформаційних воєн, як і будь-яких інших, багато в чому залежить від фінансової складової. Росія на пропаганду і на її поширення витрачає величезні кошти. Якщо з українського боку, крім затвердження Доктрини, з боку держави піде ще й фінансове її забезпечення — на інформаційних фронтах почнуться справжні баталії, і в нас є шанс на перемогу. Якщо ж і тут, як і в культурі чи освіті, домінуватиме залишковий принцип або кошти дерибанитимуться, результат очевидний. Війна є війною.