Одним з яскравих прикладів «зачищення» радянськими ідеологами неугодної для побудови тоталітарного «світлого майбутнього» інформації є перейменування картини Михайла Врубеля, яку сучасний загал знає за назвою «Дівчинка на тлі персидського килима». Як усіх визначних митців, СРСР зробив художника дансько-польського походження, який виростав частково у Харкові, не один рік творив у Києві (окрім іншого, розписував Кирилівську церкву і Володимирський собор) — винятково російським. А такий, зрозуміло, «не міг» називати картини неугодними режиму назвами...
У річницю кримського спротиву російській окупації під ВР Криму родичі Івана Терещенка, у чиїй колекції були картини Михайла Врубеля до «совєтів», ініціюють повернення найвідомішій картині художника її справжню назву — «Дівчинка-татарка».
«Назву цієї шедевральної картини, яка була націоналізована радянською владою разом з усім зібранням родини Терещенків та експонувалася у садибі Федора Терещенка (теперішній «Київський національний музей російського мистецтва) було змінено на «Дєвачка на фонє пєрсідскава кавра» внаслідок відповідної політики комуністів, які вважали, що в музеї російського мистецтва не може перебувати картина з подібною назвою, — констатують нині мер Глухова Михайло Терещенко та його дружина — громадська активістка Олена Терещенко-Єськіна. — Навіть килим було радянською владою перейменовано на «персидський», щоб жодної згадки про татар не залишилося. Не дивно, що і національність дівчинки теж була визначена зовсім іншою. Тому неймовірно сумно, що ця картина всесвітньо відома саме під фальшивою назвою, під якою вже за часів незалежної Україні продовжує просуватися й надалі».
Свого часу Михайло Врубель, не маючи коштів, щоб розплатитися за житло, яке винаймав у Києві, намалював доньку власника орендованого ним приміщення й запропонував погасити свій борг цією картиною. Орендодавець відмовився. Погасив борг художника Іван Терещенко, забравши картину у свою колекцію живопису.
«Історична справедливість має бути відновлена, — переконані представники роду Терещенків. — Сподіваємося, що музей російського мистецтва перейменують. А поки це відбудеться, шедевру Михайла Врубеля «Дівчинка-татарка» має бути якнайшвидше повернуто справжню назву».
Олена Терещенко-Єськіна демонструє світлини дореволюційного каталогу зібрання Івана Терещенка і зауважує: адміністрація музею його має — тому як насправді називається ця картина — їй дуже добре відомо.
«Без сумніву, назву слід повернути! Врешті, самі науковці музею ще десь від середини 80-х, коли стало менше ідеологічного «пресу», мали про це подумати й подбати», — впевнений письменник Василь Портяк.
Нагадаємо, ситуація зі зміною назви Музею російського мистецтва у Києві періодично виникала з 1991 року, це питання обговорювали навіть на рівні Верховної Ради України, коли ініціювали й перейменували вулицю, де стоїть музей, на Терещенківську (була Рєпіна). Ще восени 2015-го в Київраді депутати провалили голосування за перейменування музею. Тоді депутат Олена Єськіна пропонувала назвати заклад «Галерея Терещенків». Причина — на поверхні: фондом музею є колекція знаменитої меценатської родини. До того ж музей розміщується в колишньому будинку Терещенків.
Наукові співробітники музею донедавна дотримувалися дещо дивної логіки: «Кілька поколінь науковців формували зібрання цього музею, впродовж багатьох років досліджували його історію, готували та друкували матеріали на основі архівних документів. Ці матеріали наочно і переконливо демонструють логічність створення Музею російського мистецтва у 1936 р.» — це цитата з одного з листів працівників київського музейного закладу.
До колекції музею увійшли картини не лише з колекції родини Терещенків, а й із зібрань Гансена, Потоцького, Рєпніних-Волконських, Мурашка, Квятковського, Жученка, подружжя Ханенків, Оливів. Але чи привід це науковцям і місцевим депутатам продовжувати викривлювати історію?
