Про те, що в українській владній верхівці панують почуття, далекі від братерської любові й поваги, відомо давно.
Свідченням цього є парламентські бійки та інші «обміни люб’язностями», які час від часу ми можемо спостерігати в сесійній залі. Але досі політики, особливо першого ешелону, перебуваючи під постійним прицілом преси, намагалися стримувати свої емоції і «тримати марку».
Утiм блокада торгівлі з окупованими територіями, ультиматуми Ахметова і гарячкові спроби уряду викрутитися з цієї ситуації порушили хитку рівновагу і вивели політичне протистояння на новий рівень.
Двигуном цих процесів знову виступила Юлія Тимошенко, яка почала вимагати відставки Володимира Гройсмана з поста Прем’єр-міністра. У відповідь Гройсман відкрито назвав лідерку «Батьківщини» «мамою української корупції».
Сама така!
Юлію Тимошенко в політикумі позаочі називають пташкою Феніксом, натякаючи на її фантастичну здатність воскресати з небуття в ситуаціях, коли інші політики давно б уже поставили хрест на своїй політичній кар’єрі.
Але результат, отриманий на останніх парламентських виборах партією «Батьківщина», геть не задовольняє її політичні амбіції.
Тому, перейшовши в опозицію, вона зробила ставку на позачергові парламентські вибори і всіляко намагається спровокувати їх.
Одним з останніх кроків у цьому напрямi стала реєстрація 10 лютого на сайті Верховної Ради проекту постанови авторства Юлії Тимошенко та ще 11 депутатів від «Батьківщини» з вимогою відставки Володимира Гройсмана з посади Прем’єр-міністра.
За день документ зник із сайта, що викликало обурення Юлії Володимирівни, яка заявила про намір подати до суду, якщо до вечора 13 лютого проект постанови не буде повернено на місце, назвавши відповідальними за видалення проекту постанови Президента Петра Порошенка, самого Гройсмана та Голову Ради Андрія Парубія.
«Ми отримали пояснення, що це неконституційна постанова і треба збирати 150 підписів депутатів... Це все обман, тому що 150 голосів депутатів треба збирати тільки в разі, якщо відправляється у відставку весь уряд. Ідеться (у проекті постанови) безпосередньо про Прем’єр-міністра», — зазначила лідерка «Батьківщини».
У відповідь Володимир Гройсман не стримав емоцій, давши на засіданні уряду свою оцінку діяльності Юлії Тимошенко в українському політикумі.
«Батьком-засновником новітньої української держави ми вважаємо Михайла Грушевського. Батьками корупції, популізму, неефективності, постійних економічних криз є теж люди. Я вважаю, що мамою української економічної слабкості, знищення української незалежності, корупції, популізму і неефективності є Юлія Тимошенко», — сказав він, заявивши, що Тимошенко 20 років робила все, щоб знищити Україну.
На чиєму боці регламент?
Якби такі заяви робили рядові депутати, на них можна було б і не звернути увагу. Однак iдеться фактично про оголошення війни між важковаговиками української політики, та ще й у час, коли триває війна і на Донбасі, і на міжнародній арені. А в цій ситуації кожен хибний крок може стати фатальним. Тому ми спробували з’ясувати, на чиєму боці правда і чим це протистояння може загрожувати всім нам.
«Насправді Юлія Тимошенко лукавить. Вони не можуть ні зареєструвати постанову про відставку Володимира Гройсмана, ні висловити недовіру уряду, бо і в Прем’єра, і в Кабміну до квітня є імунітет. Крапка. Але їй хочеться перевиборів, бо це єдиний спосіб на тлі катастрофічного падіння рейтингів інших політичних сил знову отримати важелі впливу на ситуацію. І єдиний спосіб для цього — розхитати ситуацію, щоб розпалася коаліція. І тоді можливi й відставка уряду, і перевибори в парламент. Але всі розуміють, що відсотків 60 тих, хто зараз сидить у Верховній Раді, знову туди не потраплять. Тому вони робитимуть усе від них залежне, щоб не допустити цього», — пояснює політтехнолог Денис Богуш.
З іншого боку, за ці 9 місяців уряд Гройсмана так і не спромігся довести свою ефективність.
«Цей уряд ще гірший за попередній. Володимиру Гройсману не вистачило ні освіти, ні практичних знань для того, щоб запропонувати хоч якийсь прийнятний вихід із ситуації. Цей уряд замазаний по вуха у незаконних оборудках. А всі антикорупційні структури, всі ці НАБУ та антикорупційні прокуратури, які створювалися з таким пафосом, на практиці виявилися абсолютно недієздатними», — переконаний політолог Сергій Грабовський.
І що далі?
Водночас і Володимир Гройсман опинився у непростій ситуації.
Бо йому доводиться не лише воювати з Юлією Тимошенко, а й якось викручуватися перед ультиматумами Рiната Ахметова, який погрожує зупинити підконтрольні йому ТЕЦ, якщо не буде поставок вугілля, перед вимогами міжнародних фінансових структур та громадянського суспільства, у якого виникає все більше запитань і до уряду, і до Прем’єра.
І знайти адекватні пояснення логіки своїх дій йому стає все важче.
«Нинішню пургу від уряду про критичний стан в енергетиці слід розглядати як акцію у продовження пропагандистських діянь Міністерства тимчасово окупованих територій (Черниш) про те, що з «ефективно контрольованими» (Росією) територіями не варто розривати відносини, бо звідти надходять податки в держбюджет.
Оскільки виконавча влада не бажає визначеності у питанні прийняття закону про статус окупованих територій, то тепер реалізується «другий транш» доказів для суспільства — тепер нас намагаються переконати загрозою віялових відключень, холодом, втратою податкових надходжень тощо», — зазначає президент центру глобальних досліджень «Стратегія 21» Михайло Гончар.
І це намагання догодити і вашим, і нашим може дорого обійтися Україні, переконаний експерт.
«Усе це виглядає доволі смішно, але насправді все це кепсько, бо виконавча влада у державі перетворюється на загрозу державі й державності. В умовах продовження Росією війни гібридного типу проти України влада дає козир у руки агресора — різка хаотизація становища в Україні. Росія може вдатися й до обмеження (аж до перекриття) транзиту газу через Україну, щоб він не був вкрадений українцями, бо ж їм, мовляв, не вистачає газу, оскільки бракує вугілля через блокаду «ДНР/ЛНР», і вони стали більше спалювати газ.
Те, що робить зараз влада, — це небезпечна гра на користь Ахметова і на шкоду суспільству та й собі також. Ну а Пу лишається тільки аплодувати українським урядовцям, особливо, якщо вони введуть надзвичайний стан в енергетиці», — переконаний Михайло Гончар.
Виходом із ситуації, на думку Сергія Грабовського, міг би стати ефективний і позапартійний уряд, який спирався б не на парламент, а на громадянське суспільство і продуктивні політичні сили.
«Цей уряд мав би зробити головне — нормалізувати ситуацію і провести повну деолігархізацію економіки і політики. Якщо цього не зробити, такі кризи нас супроводжуватимуть постійно. І вибори, будуть вони чи не будуть, не сприятимуть подоланню кризи, а лише посилюватимуть її. Я розумію, що це можливо лише суто теоретично. Але для мене — це єдине бачення виходу з ситуації», — зазначив він.
На практиці ж у нас можливо все, що завгодно, тільки не це. І, судячи з публічних заяв політиків, ескалація напруги неминуча.
«Якщо розраховувати суто математично, то дострокові вибори неможливі ні за яких обставин. Але знаючи Тимошенко — можна очікувати всього», — припускає Денис Богуш. Якщо тільки здоровий глузд не візьме гору над політичними амбіціями.
