ПіСУАР та інша «сантехніка»,

Останнім часом багато розмов точиться довкола фігури колишнього президента України Віктора Януковича.

 

Його прес-конференція в Ростові-на-Дону наприкінці минулого року викликала в мене (гадаю, що і в багатьох українців також) різко негативну реакцію.

 

Безумовно, його виступ був ретельно підготовлений і мав на меті дискредитувати Революцію гідності та нинішню владу в Україні.

 

Вважаю, що досягти поставленої мети Януковичу не вдалося. Видаючи себе за послідовного захисника прав народу, він обмовився, ніби жалкує, що під час подій на Майдані не ввів у країні воєнний стан.

 

Вибачте, але воєнний стан у країні вводять лише в разі військової агресії ворога. То, виходить, Янукович вважає ворогом український народ?

 

У ст. 17 Конституції України йдеться: «Збройні сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян».

 

Страшно уявити наслідки, якби проти народу були використані Збройні сили.

 

Ще більше обурення викликає в мене недолуге виправдовування президента-втікача щодо його звернення до В. Путіна з проханням ввести в Україну російські війська.

 

Тобто заради збереження своєї влади Янукович готовий був на будь-який, навіть найважчий, злочин, аж до окупації України іноземними військами з трагічними наслідками для українського народу. І списувати такі злочини на свій емоційний стан безглуздо.

 

Адже, по-перше, глава держави навіть у найскладніших ситуаціях має керуватися здоровим глуздом і прагматичним розрахунком, турботою про державу та її народ, а не піддаватися емоціям.

 

Уявімо на хвильку, що керманич якої-небудь ядерної держави, піддавшись хвилинній слабкості, натисне на ядерну кнопку... По-друге, «царський трон» ніколи не має бути самоціллю.

 

Як тут не згадати першого Президента Леоніда Кравчука, який у 1994 р. в умовах складних соціально-економічних потрясінь не спровокував подальшого загострення ситуації, не довів справу до Майдану (а до того все і йшло), а як мудрий державний керманич оголосив дострокові вибори Президента.

 

Тоді Леонід Макарович лідирував після першого туру президентських перегонів, але трохи поступився Л. Кучмі у другому турі.

 

Кравчук програв, але зберіг свою репутацію й забезпечив демо­кратичну процедуру передачі влади. А ось Януковичу восени 2013 р. забракло мудрості, щоб, враховуючи реальну політичну ситуацію, призначити дочасні президентські вибори.

 

Доречно нагадати, що В. Янукович причетний і до першого Майдану — Помаранчевої революції, коли його «команда» намагалася брутально сфальсифікувати результати виборів Президента у 2004 р. Ще тоді з’ясувалося, що він не вміє гідно програвати.

 

Згадаймо, що після перемоги В. Ющенка оточення Януковича організувало сепаратистський шабаш у Сіверськодонецьку, прагнучи створити, як казали в народі, ПіСУАР* з метою нав’язати Україні невластивий їй федеративний устрій, який суперечить ст. 2 Конституції України.

 

Таким чином прихильники Януковича намагалися розколоти державу на удільні князівства, забезпечити владу бодай одному з них.

 

Але мудрий український народ, пам’ятаючи гасло визвольного руху багатьох поколінь «За Українську самостійну соборну державу!», не піддався на провокації сепаратистів.

 

На превеликий жаль, через розбрат і чвари в демократичному середовищі, протистояння Тимошенко—Ющенко Януковичу вдалося на президентських виборах 2010 р. узяти реванш.

 

Наслідки цієї перемоги народ переживає сьогодні... 

 

Що ж стосується нинішньої влади в Україні, то мудрий український народ сам, без втручання запроданців, розбереться, хто є хто, і зробить належні висновки.

 

*ПіСУАР — Південно-Східна Українська Автономна Республіка. — Ред.