Майже рік лунають заяви від Мінекології про будівництво сонячних електростанцій навколо Чорнобильської АЕС.
І, схоже, за місяць новий проект у «мертвій» зоні зрушить iз мертвої точки.
Вже 1 березня міністерство завершує приймати заявки від компаній-інвесторів, готових побудувати в 10-кілометровій зоні відчуження найбільшу в світі сонячну електростанцію та інвестувати в цей проект близько 1 млрд. гривень.
Уже відомі імена потенційних інвесторів, умови будівництва. Єдине, що незрозуміло досі: хто ж купуватиме «зелену» електроенергію з Чорнобиля? І чи не впишуть її у платіжки простих українців?
Зона сама на себе заробить
В Україні вже відомий невдалий досвід будування сонячних електростанцій. Коли за часів Януковича колишній секретар РНБО Андрій Клюєв «вибив» для себе «зелений» тариф, який у декілька разів був вищий за європейський.
А врешті-решт цей тариф оплачували прості українці, купуючи цю електроенергію в компанії регіонала ActiveSolar. Згодом той тариф таки був знижений.
Сьогодні ідея будівництва в Україні сонячних електростанцій знову на часі.
Держагентство з управління зоною відчуження розробило інвестиційний проект ChornobylSolar, який передбачає будівництво парку сонячної електрогенерації в зоні відчуження, тобто навколо Чорнобильської АЕС.
Землі тут не використовуються вже 30 років, як і електромережі, які створювалися для ЧАЕС потужністю 4 ГВт.
Окрім того, на утримання зони відчуження держава щороку виділяє 2 млрд. (!) гривень. Про це в своїх інтерв’ю не раз заявляв міністр екології Остап Семерак. Тож у міністерстві сподіваються, що інвестори зможуть зняти з країни цей тягар, а заощаджені бюджетні кошти спрямують на важливі соціальні проекти.
Ще однією причиною для розробки проекту стали обов’язки України перед ЄС, згідно з якими вже до 2020 року частка енергії з відновлюваних джерел у вітчизняному енергобалансі має досягнути 11%.
Адже в Європі сьогодні ця частка щорічно зростає. Так, у Німеччині до 2020 року планують закрити всі атомні електростанції.
Ще в 2014 році Мінекології мало намір запустити проект iз будівництва сонячних електростанцій у Чорнобилі. Навіть знайшовся інвестор, готовий вкладати в це кошти.
Та інвестор так і не дочекався, коли уряд вирішить проблему виділення землі.
Цього разу земельне питання вже вирішене. Інвестору пропонують землю в оренду за зниженими рентними ставками на 49 років уже з готовою інфраструктурою.
Сонячна станція в Чорнобилі може стати найбільшою в світі
Загалом бажання отримати дозвіл на встановлення сонячних панелей потужністю близько 2 ГВт на забрудненій території виявили 39 українських та іноземних компаній. Серед них є 13 міжнародних інвесторів.
Та серед претендентів міністр екології виділив дві китайські компанії, які мають однакові цілі — побудувати сонячну станцію на 1 ГВт, яка має стати найбільшою в світі. Сьогодні ж найбільшою лишається Лун’янська сонячна електростанція потужністю 850 МВт у китайській провінції Цінхай.
Один претендент, готовий побудувати в Чорнобильській зоні найбільшу сонячну електростанцію, — це тандем iз двох китайських компаній — China NationalCompleteEngineeringCorp (CCEC), дочірнє підприємство Китайської Національної машинобудівної корпорації, і GCL SystemIntegrationTechnology (GCL-SI), що входить до складу провідної енергетичної групи GCL.
Перша, як генеральний підрядник, здійснюватиме управління проектом, а друга відповідатиме за проектування електростанції та створення об’єктів для неї.
Сума інвестицій може сягнути 1 млрд. доларів.
Цей тандем має намір збудувати сонячну станцію та управляти нею, продаючи Україні вироблену електроенергію за «зеленим» тарифом. Тобто врешті-решт за електроенергію з Чорнобиля доведеться платити нам iз вами у власних платіжках.
Так, практика, коли населення купує «зелену» електроенергію, широко розповсюджена в Європі. Та не треба забувати, що «зелений» тариф у Європі набагато менший, ніж в Україні, а доходи населення — значно вищі.
І на тлі загального підвищення тарифів за комунальні послуги українцям буде вкрай важко платити ще й за електроенергію з Чорнобиля.
Другий потенційний інвестор пропонує зовсім інше. Китайська державна корпорація ChinaGuangdongProvincialChangDaHighwayEngeneeringCo. Ltd має великий досвід у будівництві комплексних об’єктів, таких, як об’єкти енергетики, автомобільні магістральні дороги, наземні і тунельні шляхопроводи, мости, аеропорти, житлові об’єкти.
Власні активи корпорації становлять 68,2 млрд. доларів. Вона першою у 2016 році заявила про намір здійснити в Україні два величезнi інвестиційнi проекти загальним обсягом інвестицій на майже 11,5 млрд. доларів, один iз яких — будівництво сонячно-вітрової електростанції в зоні відчуження Чорнобильської АЕС.
Після переговорів у Кабінеті Міністрів України навіть подала відповідну заявку.
Обсяг коштів, які інвестор готовий спрямувати на будівництво сонячної електростанції, — 1,5—1,6 млрд. доларів.
90% цих коштів китайська корпорація пропонує вкласти безпосередньо в будівництво об’єкта з використанням найновітнішої технології та панелей третього покоління.
Та найважливіше — в подальшому інвестор згоден передати об’єкт українській стороні на умовах довгострокового кредиту під 3-3,5% річних.
Розрахунковий період окупності сонячної станції складає 7 років, а весь період експлуатації без заміни геліопанелей — 25 років. Тобто впродовж 18 років Україна отримуватиме прибуток.
Здобуту електроенергію інвестор готовий постачати в країни ЄС за «зеленим тарифом». Це приноситиме Україні великий валютний прибуток. І водночас ніяк не позначиться на платіжках простих українських споживачів.
Більше того, компанія пропонує збудувати в Україні завод iз виробництва найновітніших сонячних панелей. А це — нові робочі місця та податки.
Тож який iз пропонованих варіантів обере для себе Україна?
Сучасну прибуткову сонячну станцію у власність і завод iз виробництва сонячних панелей, що дасть країні великий прибуток, робочі місця та податки?
Чи чергове навантаження на гаманець простих українців, які вкотре за власний рахунок покриватимуть інвестиційні проекти уряду?
Існує варіант, що міністерство може дати зелене світло обом інвесторам, адже в зоні відчуження можливо побудувати одразу дві станції.
Це дозволяють зробити і мережі, створені для ЧАЕС потужністю 4 ГВт, і територія зони. Та питання геть в іншому: аби жоден iз цих проектів не став тягарем для простих споживачів...
