Коли зараз говорять про те, що серед політичного істеблішменту майже не існує сил, зацікавлених у дострокових парламентських виборах, подібні тези вщент розбиваються об один важливий контраргумент.
Річ у тім, що на сьогодні практично не існує парламентської коаліції, а оскільки немає солідарно працюючої більшості, то немає й передумов для плідної роботи законодавчого органу.
Це розуміють навіть ті, хто, можливо, й хотів би пролонгувати життя Раді поточного скликання.
Таємнича коаліція
Нещодавно фракцію Блоку Порошенка покинув депутат Юрій Бублик. Причина демаршу — незгода з політикою керівництва фракції та держави, адже «влада не ставить за мету ліквідувати корупційні схеми, а бажає їх очолювати». Бублик заявив, що його приклад мають намір наслідувати ще як мінімум десяток депутатів.
«Є дуже багато депутатів, які написали заяви. Але про їх вихід керівництво парламенту офіційно досі не оголосило. Не буду називати їхнiх прізвищ, щоб не помилитися, але такі депутати є», — сказав Бублик. І додав, що керівництво парламенту, зокрема спікер Андрій Парубій, ці заяви навмисно «притримує». Втім у Парубія таку інформацію спростовують.
Так само в керівництві ВР заперечують i відсутність парламентської більшості. В це тяжко повірити, але нинішній склад коаліції досі не оприлюднено. Згадаємо хронологію подій. 14 квітня 2016 року Верховна Рада обрала головою уряду Володимира Гройсмана та затвердила новий склад уряду.
Водночас станом на вказану дату в коаліції депутатських фракцій перебувало лише дві фракції — БПП та Народний фронт, оскільки три учасники коаліції — Радикальна партія Ляшка, об’єднання «Самопоміч» та ВО «Батьківщина», які підписували Угоду про коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» від 27.11.2014 року, — оголосили про вихід із коаліції.
Як значиться на офіційному сайті Верховної Ради України, у складі парламентських фракцій, що залишились у коаліції, налічується 223 народних депутати (142 від БПП i 81 від Народного фронту).
Таким чином, виходить, що до складу коаліції, яка вносила пропозиції щодо Кабінету Міністрів України 14 квітня 2016 року, крім БПП та Народного фронту, могли входити позафракційні депутати, адже цим двом парламентським фракціям не вистачало необхідної кількості депутатів для того, щоб коаліція парламентських фракцій мала право вносити свої пропозиції щодо складу уряду.
Але такий порядок дій є серйозним порушенням коаліційної угоди, яка не передбачає участь позафракційних депутатів у рішеннях, що їх ухвалює більшість.
14 січня 2017 року минуло 9 місяців iз моменту призначення уряду Гройсмана, проте обіцянка Парубія оприлюднити склад більшості досі не виконана.
«Жодних документів, які б підтверджували реальність існування коаліції депутатських фракцій (заяв про вступ чи підписів позафракційних депутатів під коаліційною угодою) отримати від апарату Верховної Ради, спікера Верховної Ради Андрія Парубія або ж знайти їх в офіційних джерелах неможливо», — зазначає достроково позбавлений депутатського мандату Микола Томенко.
Неможливість отримання інформації щодо складу більшості підтверджує і його колега Юрій Бублик, а також i журналісти, котрі даремно чекають відповіді на запити, зроблені з цього приводу.
Справа зайшла так далеко, що, витративши майже рік на очікування відповіді стосовно коаліції, Микола Томенко вирішив добиватися її через суд.
Наприкінці січня 2017 року екс-нардеп заявив про намір просити про втручання Вищий адміністративний суд України — саме до ВАСУ надійде вимога Томенка оприлюднити врешті-решт списки парламентської більшості.
Малоймовірним є те, що суд задовольнить такий позов — одну справу (щодо незаконного позбавлення його мандату) Томенко у ВАСУ вже програв.
Проте й без жодних судів зрозуміло, що насправді коаліції «Європейська Україна» давно не існує. Що ж тоді є натомість?
Скрізь агенти Кремля
А натомість є велике бажання приховати цей очевидний факт. Плюс заперечити саму можливість дострокових виборів — зокрема й через відсутність у парламенті коаліції.
«Дочасних виборів не буде. Я глибоко переконаний, що той сценарій, який нав’язують Україні, це сценарій не український. А для агресора, який фактично обламав зуби об українську армію на сході, величезні кошти витрачають на те, щоб дестабілізувати ситуацію всередині. Звичайно, парламент є головним майданчиком, на який здійснюється ця атака. Ми бачили подібні сценарії в Молдові, коли через дестабілізацію російські сили намагаються змінити вектор цілої країни. Такий сценарій намагаються нав’язати Україні, але він не буде мати успіхів у державі», — говорить Парубій, прозоро натякаючи: кожен, хто педалює питання виборів, є агентом ворога.
Аналогічним чином налаштована й заступниця Парубія Ірина Геращенко. Вона також переконана, що в 2017 році дострокових виборів парламенту не буде.
«Ті, хто зараз стурбовані підготовкою до дочасних виборів, дарма витрачають кошти. Краще ці кошти витратити на доброчинність, на фронт, на допомогу переселенцям, на допомогу хворим дітям, ніж на плакати та ролики... Тому що дочасних виборів не буде», — зазначає Геращенко.
Тим часом соціолог Ірина Бекешкіна ставить під сумнів можливість дострокових виборів. У інтерв’ю виданню «Апостроф» вона зазначає, що можливі тільки два варіанти для призначення дострокових виборів:
«По-перше, якщо сам парламент вирішить розпуститися, а він такого не вирішить, тому що половина там мажоритарники, яким ці вибори абсолютно не потрібні». За її словами, з політичних сил у парламенті у дострокових виборах зацікавлені тільки дві: «Батьківщина» та «Опозиційний блок».
«Тому що «Самопоміч» отримає стільки, скільки вона й має, те саме і з Радикальною партією Ляшка», — додала вона.
Другий варіант — це ініціатива глави держави, але «очевидно, що Президент не розпустить ВРУ, хоча у нього таких повноважень немає, але можна було б домовитися зі своєю фракцією, припустiмо, якщо розпадеться коаліція й не буде створено нову. Але очевидно, що коаліцію триматимуть до останнього», — говорить Бекешкіна.
Однак коаліції насправді нема, тож тримати до останнього можна хіба що її видимість.
Цікаво, що з Бекешкіною не погоджується політолог Микола Давидюк. Він вважає, що хоч як би парадоксально це звучало, але й Петро Порошенко також може бути зацікавлений у парламентських виборах уже цього року.
«За рік до закінчення його каденції ніхто в парламенті не захоче грати «під Президента». Всі рівнятимуться на того, в кого буде вищий рейтинг. Порошенко хоче конвертувати вплив, який у нього зараз ще є, у «свій» парламент. Бо пізніше, якщо будуть вибори, на нього не будуть рівнятися ні депутатські олігархічні групи, ні самі олігархи, ні депутати-мажоритарники», — переконаний Давидюк.
Натомість політичний експерт Володимир Цибулько вважає, що, доки Верховній Раді вдається проводити результативні голосування, виборів можна не очікувати.
«Бачимо понад 270 голосів за бюджет. Це означає, що за будь-яких обставин є ситуативна більшість. Зв’язок між урядом і більшістю досить стійкий. Особливих конфліктів не проглядається, — каже він.
І додає: —Вибори можливі в Україні за кількох обставин. Найперша — це чітке бачення майбутньої більшості в парламенті. Якщо вона не проглядається, жодна зі сторін на вибори не піде. Стрясати повітря нікому не потрібно. Якщо йти на вибори, то з метою повного перезавантаження влади».
На низькому старті
І все-таки ознакою виборів, що насуваються, можна вважати значне пожвавлення у партійному секторі. Нові політсили активно створюються, старі не менш активно розбудовуються.
В першу чергу це стосується партій, що орієнтуються на правий електорат. А такого електорату в Україні не надто багато, тому боротьба обіцяє бути запеклою.
За підрахунками одного з провідників УНА-УНСО Ігоря Мазура, лише 10% українців «сповідують» націоналізм. За свою частку в цих 10% нині боротиметься ще одна партія правого спектру — створений нещодавно «Національний корпус».
І це на додачу до вже існуючих УНСО, «Свободи», «Правого сектору» та «Дії» Яроша. У підсумку на найближчих виборах кожен отримає «по 1,5-2%, які ні на що не будуть впливати», — резонно зазначає Мазур, якщо тільки його прогноз не є надто оптимістичним. Навіть усвідомлюючи свої не надто вагомі перспективи, праві продовжують примножуватися.
Ще один умовно націоналістичний проект може утворитися під керівництвом нинішнього спікера парламенту Андрія Парубія. Чутки про те, що Парубій хоче почати самостійне плавання, ходять досить давно.
Раніше висловлювали припущення, що спікер першим номером хоче долучитися до партії «Самопоміч», проте пізніше ця інформація не підтвердилася.
Однак багато хто з команди «Народного фронту» в разі дострокових парламентських виборів шукатиме собі запасні аеродроми, враховуючи, що рейтинг політсили зараз перебуває в районі статистичної похибки.
І спікер ВРУ — не виняток, особливо з огляду на те, що в НФ у Парубія є своє «крило» — близько 10 депутатів, які відносяться до бойового крила партії.
Ще один впливовий член партії «фронтовиків», секретар РНБО Олександр Турчинов також може пуститися в самостійне плавання з радикально-патріотичними меседжами.
Раніше близький до Арсенія Яценюка, Турчинов останнім часом підібрав ключ до Президента Петра Порошенка і навіть увійшов у його так звану «стратегічну сімку» — команду, яка погоджує ключові для країни рішення.
Турчинов відомий своїми жорсткими висловлюваннями на адресу Росії і того, що відбувається на Донбасі, тому цілком iмовірно, що знайти свого виборця в нинішніх українських умовах буде нескладно.
Активно готуються до виборів і розпорошені частини колись монолітної Партії регіонів. Окрім створеного на її руїнах Опозиційного блоку, в гру вступає й партія «За життя», перейменований політпроект «Центр» вихідців з Опоблоку нардепів Євгена Мураєва та Вадима Рабиновича.
Свій перший партійний з’їзд політсила провела ще в липні 2016 року, після цього активізувавшись у громадському та медійному просторах.
«За життя» влаштовувала пікети під Нацбанком з вимогою звільнити Валерію Гонтареву.
Крім того, партія активна і «в телевізорі», особливо на каналі NewsOne, який Мураєв викупив у Рабиновича ще під час Майдану.
Не слід забувати й про когорту реформаторів-єврооптимістів, які, зокрема, зосереджені в лавах «Демальянсу» та Антикорупційного руху Міхеїла Саакашвілі, про які «УМ» уже неодноразово й детально писала.
В цілому ж, на думку голови КВУ Олексія Кошеля, за умови хорошого фінансування успіх зможе мати практично будь-яка нова партія без різко негативного шлейфу.
«Запит на яскраві політичні сили зростає, виборець утомився від однотипних сірих партій, він хоче бачити новi не тільки за формою, а й за змістом. І я думаю, що в разі появи нових яскравих політичних проектів за них проголосують, а в зоні ризику опиняться будь-якi великі партії — і «Батьківщина», і «Блок Петра Порошенка», і Радикальна партія, — говорить Кошель у інтерв’ю виданню «Апостроф».
Тим часом, як раніше зазначав у коментарях «Україні молодій» експерт Інституту політичної освіти Олександр Солонтай, політичного пожвавлення та актуалізації питання дострокових парламентських виборів слід очікувати навесні, коли уряд Гройсмана звітуватиме за рік роботи.
Відтак, якщо вибори й відбудуться, то не раніше жовтня. Відтак поточний рік, як дату їхнього можливого проведення, аж ніяк не виключено з порядку денного.
