Минулої п’ятниці Голова Верховної Ради Андрій Парубій виголосив свою (схоже — найкоротшу у подібній ситуації) промову та оголосив про завершення роботи п’ятої сесії парламенту, відпустивши до 7 лютого депутатів на канікули. Втім обстановка в сесійній залі була не тільки не святкова, а й, відверто кажучи, неробоча: у сесійній залі виднілося повно порожніх місць. Як і в урядовій ложі, — на традиційній «годині запитань до уряду» за всіх «відстрілювалися» лише перший віце-прем’єр-міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів та віце-прем’єр-міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадій Зубко. Та й напередодні спікер парламенту достроково закрив вечірнє засідання через елементарну відсутність народних депутатів у сесійній залі: попри те, що табло висвічувало зареєстрованими 336 парламентських карточок, у реальності їх виявилося лише 169. Як сумно пожартував у «Фейсбуці» народний депутат Володимир Ар’єв, «сьогоднішній кворум Верховна Рада зібрала в Давосі, Вашингтоні й ополонці».
Як стверджують експерти, останні два роки ефективність роботи парламенту невпинно падає. Однак жодних механізмів впливу на ситуацію поки що немає. «УМ» вирішила проаналізувати, чим займалися депутати і чим би вони мали займатися останні п’ять місяців.
Головне — себе не обділити
«Протягом п’яти місяців роботи ми ухвалили 106 законів у цілому, з них 16 — із ратифікації, 60 законопроектів ухвалено в першому читанні», — прозвітував, закриваючи сесію, Андрій Парубій. Найважливіший із них, звичайно, Закон про державний бюджет на 2017-й рік, прийнятий, традиційно, в авральному порядку, в ніч на 21 грудня (щоб встигнути відзвітуватися МВФ, доки там не пішли на різдвяні канікули). Спікер назвав цей документ «бюджетом країни, яка воює», хоча інші його колеги були більш скептичними. «Бюджет залишився тією сірою діркою і прірвою, яка продовжує погану традицію, започатковану Януковичем, Яценюком і продовжену Гройсманом, коли головний фінансовий документ не став бюджетом розвитку, а став бюджетом проїдання», — заявив перший заступник керівника фракції «Батьківщина» Сергій Соболєв.
Навіть закріплене в бюджеті рішення уряду підвищити мінімальну зарплату до 3200 грн. досі є дискусійним. Із Нового року це стало однією з причин, яка змусила всі небюджетні сфери підвищувати вартість продукції та послуг, щоб лишитися на плаву. А після емісії коштів, зумовлених націоналізацією «Приватбанку», та нової хвилі інфляції це підвищення взагалі практично лишилося невідчутним, а подекуди дало і зворотний ефект.
Крім бюджету, варто відзначити і судову реформу. З 30 вересня в Україні право звільняти суддів перейшло від Верховної Ради до Вищої ради правосуддя, хоча Закон «Про Вищу раду правосуддя» було прийнято лише під кінець року, в ту ж «бюджетну ніч». «Це важливий крок, який відкриває шлях для ефективної реалізації судової реформи. Закон є одним із наріжних каменів судової реформи, без якого ми не можемо говорити про успіх змін у подальшому. Вища рада правосуддя прийматиме рішення про звільнення суддів із посади і давати згоду на затримання чи арешт судді», — переконаний заступник голови парламентського Комітету з питань правової політики та правосуддя Василь Яніцький.
Серед інших резонансних голосувань — прийняття у першому читанні Закону про освіту (хоча після цього в суспільстві розгорнулися палкі дискусії щодо положення про навчання мовами національних меншин), надання дозволу на притягнення до відповідальності судді Дніпровського районного суду Києва Миколи Чауса та народного депутата Вадима Новінського (однак перший до того часу вже опинився на території Криму, а другому Генеральна прокуратура досі не може висунути обвинувачення щодо спроби позбавити волі митрополита Драбинка), продовження мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення та планові перевірки бізнесу до кінця 2017 року, дозвіл Національній раді з питань телебачення і радіомовлення без попередження штрафувати телеканали за заклики до перевороту тощо.
А ще — в жовтні депутати проголосували за збільшення більш як удвічі власних зарплат — до 40 тисяч гривень. Щоправда, після шквалу критики вже 1 листопада це рішення було скасовано. Втім спроби покращити своє матеріальне становище депутати не полишили — ще минулого тижня до порядку денного було внесено затвердження кошторису Верховної Ради на поточний рік, де, зокрема, було і питання про розмір депутатської зарплати. Але, як і решта, воно теж зависло через нестачу голосів.
Найефективніший законотворець — Петро Порошенко
У цілому ж назвати продуктивною п’яту сесію Верховної Ради, як і XVIII скликання загалом, важко. «У нас чомусь реально важливі питання відкладаються в дальній кут. Позиція щодо ринку землі, парламент не може змінити членів ЦВК (це взагалі сором), депутати не розглядають чомусь зміни до виборчого законодавства. Тобто принципово важливі речі відкладаються в дальній кут, вони віддаються на розсуд адміністрації Президента. Особисто Петро Порошенко сідає і приймає рішення. Коли він його прийняв, тоді парламент може проголосувати. Країна перебуває в якомусь ручному управлінні. Напевне, так Петро Порошенко звик керувати своєю корпорацією і так він намагається керувати країною», — зазначив, виступаючи в студії каналу NewsOne, екс-народний депутат від БПП Єгор Фірсов. І він має рацію: за два роки депутати так і не прийняли Закон про спецконфіскацію, про Конституційний Суд, позбавлення депутатів недоторканності, закони щодо децентралізації, буксують медична та пенсійна реформи. Про ці резонансні ініціативи було сказано багато, однак віз, як мовиться, і нині там.
Ще одне питання, яке «зависло» в парламенті з квітня 2015 року, — легалізація видобутку бурштину. Ще на початку минулого року, коли журналісти вкотре оприлюднили кадри варварського промислу на «клондайках», було створено робочу групу на чолі з віце-спікером Іриною Геращенко, яка ще до літніх канікул мала підготувати до голосування та винести на розгляд парламенту пакет із чотирьох «бурштинових» законопроектів, однак — «не встигли». Восени це питання двічі вносилося до порядку денного, але — в самому кінці списку, із розрахунком, щоб до нього черга не дійшла. А останнім часом про них і не згадують.
Схоже, в парламенті на легалізацію бурштину вже махнули рукою, оскільки в остаточному варіанті держбюджету на 2017 рік навіть конкретна сума від ренти на видобуток бурштину не передбачена, є лише загальне формулювання (у 2016-му вона закладалася в розмірі 1,5 млрд. грн., а в попередньому варіанті бюджету, прийнятому в жовтні в першому читанні, — 4,3 млрд. грн.). Не вплинули на законотворчий процес і трагічні події із застосуванням зброї на Рівненщині і Житомирщині, які сталися одразу по Різдву. Нагадаємо, що на Рокитнівщині, у Старому Селі, внаслідок конфлікту між місцевими чоловіками та трьома жителями сусіднього району останні отримали вогнепальні поранення з мисливської зброї, однак їм кілька годин «з виховною метою» не дозволяли надати медичну допомогу. А в Олевську невідомі кинули в натовп бойову гранату, внаслідок чого один чоловік загинув, а кілька отримали поранення. І хоча правоохоронці заперечують тут прямий зв’язок із видобутком бурштину, тенденція загрозлива: саме в «бурштинових» районах зараз зосереджено чимало вогнепальної зброї, яка починає «говорити».
Загалом же громадська мережа «ОПОРА», проаналізувавши результати діяльності парламенту за два роки, дійшла висновку, що лише 11% законопроектів, зареєстрованих протягом 2 років у Верховній Раді XVIII скликання, стали законами. Цим нинішня Верховна Рада схожа на парламенти VII (2012—2014 рр.) і IV скликань (2002—2006 рр.), які діяли в часи найгостріших політичних криз періоду незалежності України. Водночас 81% законопроектів, ініційованих Президентом за два роки діяльності Верховної Ради, врешті стали законами. Ефективність урядових ініціатив дещо менша, але теж чимала — 29% урядових законопроектів, внесених у парламент, були позитивно проголосовані. Натомість серед зареєстрованих депутатами законопроектів лише 7% набули чинності.
Виборів не буде?
На «розхолодження» депутатів вплинула і загальна стабілізація політичної ситуації в країні. Якщо іще півтора року тому Верховною Радою блукав привид то третього Майдану, то дострокових парламентських виборів, то нині, як стверджують експерти, через загальне падіння рейтингів практично всіх політичних сил депутати всіма силами уникатимуть «розхитування човна». «Для дострокових парламентських виборів найближчим часом немає ні юридичних, ні соціальних передумов. Дострокові вибори може призначити або Президент, або Верховна Рада. Але близько 70% тих, хто нині сидить у Верховній Раді, не мають жодного шансу потрапити в наступний склад. Це стосується не лише «Народного фронту», а й інших політичних сил. Тому вони за жодних обставин не приймуть рішення про перевибори, як і про зняття депутатської недоторканності, до речі. Хоч ти всю Верховну Раду по периметру обклади шинами і підпали їх — депутати підземними ходами виберуться з приміщення, а голосувати не будуть. І Майдану, як такого, не передбачається, хоча рівень невдоволення в суспільстві дуже високий. Але, по-перше, жоден із політиків чи гілок влади не є уособленням «абсолютного зла», здатного сконсолідувати ці протесні настрої. А, по-друге, жодна із нинішніх політичних сил не відповідає очікуванням суспільства. А міняти шило на мило вже ніхто не хоче», — пояснює «УМ» ситуацію політтехнолог Денис Богуш.
Своєрідним «часом Х» може стати квітень, коли уряд Володимира Гройсмана звітуватиме за рік роботи і знову може постати питання про ефективність парламентської коаліції. А доти депутати можуть спати спокійно. «З початку роботи шостої сесії буде уточнення бюджету, з’ясування рівня фінансової підтримки України з боку МВФ та ЄС, потім підготовка до року уряду та звіт Гройсмана, лише після цього на кінець весни може знову постати питання позачергових парламентських виборів. Якщо вони відбудуться, то не раніше жовтня. Натомість, якщо владі вистачить розуму не посваритися, то виборів не буде, а суспільне напруження буде зняте за допомогою місцевих виборів. Вони дуже необхідні саме на жовтень 2017 року, щоб посилити децентралізацію», — переконаний експерт Інституту політичної освіти Олександр Солонтай..
На думку Солонтая, покращити роботу Верховної Ради може парламентська реформа, оскільки вибори змінюють лише особистості парламентаріїв, а правила лишаються старими. Але парадокс полягає в тому, що змінювати ці правила мають ті ж депутати, які самі собі не вороги.
Коло замкнулося? Парламент поки пішов на канікули...
