Анна Василенко: «Мені дуже подобається, коли від моєї праці люди мають реальну користь»
У Снігурівській громаді Миколаївської області за кермо тракторів невдовзі сядуть десять дівчат. >>
Чужих не буває: мешканець Херсонщини самотужки виховує десятьох прийомних дітей
12.01.2017
Улюблений десерт хлопців — тортики.
З тих пір, як 47-річний Роман Волощук та його батько створили дитячий будинок сімейного типу, Новий рік та Різдво стали найулюбленішими святами усієї великої родини, де панує справжнє «чоловіче царство».
Діти визнають, що саме батько став для них найкращим вчителем, який у скрутну годину допоможе вирішити всі проблеми набагато краще, ніж це робили свого часу рідні матері.
Десять пальців однієї руки
Створити незвичайний дитячий будинок сімейного типу Романа Петровича змусила сама доля. Так склалося у його житті, що більше десяти років тому рідний син потонув, не доживши й до трьох рочків.
З тих пір чоловік із жінкою розлучився, а інші серйозні відносини все не складалися. Зате він швидко вийшов із депресії, взявши на виховання перших прийомних дітлахів.
Коли дивишся на ці щасливі обличчя молодших членів родини, то важко повірити, що всі вони пройшли через сімейне пекло у буквальному сенсі цього слова.
Кожен із них потрапив до Романа Петровича у найбільш кризовий момент свого життя: комусь вже мали оформити інвалідність, а хтось був змушений тікати від рідних батьків, тому що вони більше любили алкоголь, аніж свою дитину.
Але якщо не знати всіх цих подробиць, ніхто і ніколи за їхнім зовнішнім виглядом не здогадався б про те, яка нелегка доля їм випала ще на початку життя.
Та й сам Роман Волощук визнає: ці діти подарували йому крила — чоловік розквітнув душею, коли зрозумів, що вони стали сенсом його життя.
А тим часом знайшлася для нього й жінка: молода сусідка Тетяна також взяла на виховання сімох прийомних дітей і вже досить тривалий час підтримує добрі стосунки з родиною Волощуків.
— Ми поки що зустрічаємося та дружимо з Тетяною, — розповідає багатодітний батько Роман Волощук. — Разом жити не ризикуємо, тому що у нас на двох виходить занадто багато дітей, але свята та літній відпочинок проводимо всі разом!
З’ясувалося, що раніше Тетяна працювала у селищі листоношею та завжди поглядала у бік Романа, адже він — дуже статний чоловік у самому розквіті сил.
Дивилася-дивилася, та й узяла до себе на виховання пару чужих діточок. Жінка швидко зрозуміла, що справляється не гірше за інших. З часом її прийомна сім’я почала потихеньку розростатися.
— У Тетяни все вийшло, тому що вона за натурою — дуже добра людина, — переконаний Роман Волощук. — А таким дітям саме тепло наших сердець і потрібно. Вони за це готові змінюватися на краще, навіть якщо спочатку потрапляють до нас у такому стані, який лікарі називають «педагогічна занедбаність».
Ось і Тетяна спочатку думала цілий рік, а потім взяла та й написала заяву на створення дитячого будинку сімейного типу, на кшталт мого. Ми з нею разом пройшли через всі інстанції, моя підтримка та досвід допомогли їй швидко все владнати та взяти дітей на виховання. Тепер у неї живуть семеро прийомних дітей: четверо хлопчиків та троє дівчаток.
Відзначимо, що держава платить на кожну прийомну дитину по два прожиткових мінімуми на місяць. Сподіваємося, що у новому році нам теж «дитячі» трохи піднімуть, й тоді ми зможемо дозволити собі відпочинок у Карпатах.
Щастя — в дитячих очах
В одному тільки Бериславському районі, що на Херсонщині, вже створено 13 дитячих будинків сімейного типу, де відразу 71 дитина перебуває на вихованні.
Завдяки ентузіазмові Романа Волощука всі вони дружно спілкуються між собою, відзначають свята та обмінюються досвідом. На думку багатодітного батька, держава зацікавлена у тому, щоб добрі люди брали дітей на виховання.
Адже інтернати не отримують фінансування у повному обсязі. Та й набагато краще складаються долі саме тих дітей, які виростають у родинах, де їх люблять по-справжньому.
— Коли ми з вами востаннє спілкувалися, у вас було тільки шестеро дітей, звідки ще четверо діточок взяли?
— Молодшого Петрика я забрав iз неблагополучної родини відразу ж, як створив будинок сімейного типу, — згадує Роман Волощук. — Після того до нас iще прийшли Сашко, Михайлик та Віталик. Співробітники служби у справах неповнолітніх мене попросили, щоб я забрав цих діток. У Петрика це була вже третя прийомна сім’я: ніде хлопець не міг ужитися, а з нами живе вже три роки, все у нього добре, слава Богу.
Два братики, Сашко та Михайлик, раніше також жили у прийомній родині, але щось там із мамою не склалося й у підсумку діти опинилися у мене.
Останній хлопчик, Віталій, отримав від рідних батьків велику психологічну травму, адже на його очах батько вбив рідну матір дитини. Малому тривалий час довелося спілкуватися зi співробітниками правоохоронних органів: давати свідчення та їздити на місце злочину.
Після пережитого шоку дитину навіть планували віддати до психіатричної лікарні. Але в останню мить соціальні працівники все ж таки вирішили звернутися по допомогу до мене. Прямо так і сказали: «Беріть його собі, бо у вас добре виходить знаходити спільну мову з такими дітьми!»
Що робити, довелося взяти, і дійсно, через деякий час лікар визнав, що дитина стала нормально розмовляти та більш урівноважено поводитися. Тепер хлопець мріє освоїти хорошу професію у майбутньому, тому дуже добре вчиться у школі.
Слава знайшла героя нашого часу
Роман Волощук не так часто стає героєм популярних передач, але пару років тому на шоу «Говорить Україна» йому все ж таки вручили приз у 75 тисяч гривень як людині, яка зуміла реалізувати свою мрію.
Гроші багатодітний батько вирішив вкласти у будівництво та ще частково витратив на придбання комп’ютерної техніки для дітей. Адже вони не повинні почуватися знедоленими.
Тепер усі члени цієї незвичайної великої родини дружно мріють купити або отримати у подарунок мікроавтобус, щоб можна було всією родиною виїжджати на відпочинок до Чорного моря або до Карпат.
— Ми намагаємося підробляти, курей-бройлерів вирощуємо, продаємо й гроші складаємо, хочеться, звичайно, помандрувати, — визнає Роман Волощук. — А так, поки що їздили багато разів на Чорне море, на Сиваш та на курорти Арабатської Стрілки. Ще дітям дуже сподобався Миколаївський зоопарк та торговельно-розважальний центр у Херсоні.
Рецепти святкування від Романа Волощука
У цій великій родині приготування їжі на свята завжди нагадує магічний кулінарний ритуал. Як правило, готують велику фаршировану щуку на всю родину та багато салатів із куркою, ананасами та овочами зі свого городу. Діти із задоволенням допомагають картоплю чистити та овочі можуть порізати. А от усю головну роботу по кухні Роман Петрович виконує самостійно.
— У нас є своя родинна традиція — загадувати бажання під Новий рік так, щоб воно збулося, — розповідає Роман Волощук. — А робимо ми це так: 31 грудня до 23.00 проводжаємо старий рік під звичайну їжу, а вже з першою секундою нового року на стіл подаємо торт та солодке, щоб весь наступний рік теж був до нас прихильний i діти мали б «солодке життя».
Так ось, хлопці протягом цілого місяця до свята добровільно збирають та відкладають усі цукерки, які їм дарують на концертах та святкових заходах. Після цього на папірцях пишуть свої дитячі побажання та ховають під обгортку кожної цукерки. Потім усю цю гору солодощів ми висипаємо на великий новорічний стіл та перемішуємо. Діти вибирають цукерки з побажаннями й дивляться, кому що дістанеться.
У мене сльози виступають на очах, коли бачу, як багато разів хлопці просять здоров’я для тата. Читаємо й інші побажання: комусь із малюків хочеться отримати у подарунок мобільний телефон, хтось задумав поїздку на море, а хтось мріє, щоб мікроавтобус швидше з’явився у родині. Я впевнений, що всі ці дитячі побажання обов’язково здiйсняться згодом.
— Рік 2017-й тільки розпочався, що ви від нього чекаєте?
— Дуже сподіваємося, що в нашій країні настане мир та добробут, — продовжує свою розповідь багатодітний батько Роман Волощук. — А ще думаю, що не за горами й закінчення шкільного року в дітей: Петро закінчує 9-й клас, а Василь 11-й. На хлопців чекає продовження навчання у технікумах, і для мене дуже важливо, щоб вони свідомо зробили правильний вибір у житті.
Василько планує вступати до медучилища, щоб потім мати можливість із часом вивчитися на лікаря. А ось Петрусь, швидше за все, піде до училища освоювати професію автоелектрика. До речі, старший, 18-річний Віталик, у нас уже вчиться рік на токаря. Так що з літа цього року наша родина вже матиме аж трьох студентiв.
Теми для відеоблогу
А для відеоблогу на «Ютубі» Роман Волощук накопичив уже чимало корисної та цікавої інформації. Це й рецепти різних святкових страв, і те, як діти всі разом по господарству йому допомагають, та ще багато чого цікавого.
А почалося все з того, що одного разу Петро продемонстрував Роману Петровичу відео, яке знайшов у iнтернеті, про те, як правильно готувати рибу до свята.
Багатодітний батько подивився та заявив, що не тільки все це знає, а й сам готовий розповісти глядачам кілька хитрощів та кулінарних секретів, як зробити страву ще смачнішою.
У Петрика очі загорілися: адже це не тільки популярність, а й додаткова копійка для всієї родини. Поки що це дитяча мрія, але вже у недалекому майбутньому вона може здійснитися. Та й сам Роман Волощук визнає, що ділитися своїм життєвим досвідом йому дуже приємно.
— Можу людям розповісти про те, як я лікую дітей, коли вони хворіють, — розповідає Роман Волощук. — Я своїм хлопцям обов’язково заварюю лікувальний чай, та не звичайний, а з м’ятою, богородською травою та липою.
Також заварюю ісландський мох, який краще за будь-який антибіотик допомагає впоратися з хворобою. Потім перемелюю на м’ясорубці цілий лимон, ківі, апельсин, додаю корінь імбиру з цукром. Всю цю смакоту діти із задоволенням наминають на сніданок.
Ось так і живе ця велика незвичайна сім’я, де, якщо порахувати Романа Петровича та його батька, виходить відразу аж 12 чоловіків на весь будинок.
Як визнають самі діти, їх у батька десятеро, рівно стільки ж, скільки пальців на двох руках. А дві руки — це вже два кулаки. А з такою потужною силою можна у житті чого хочеш досягти, отож будь-яке заповітне бажання здійсниться обов’язково!
