Довга коса — російська краса

      Вантажівки, як пише «Комсомольская правда», в авральному порядку поприганяли з усього тутешнього Темрюкського району, і вже шостий день поспіль без передиху на сон, у кілька змін шофери засипають «пробоїну» між своєю батьківщиною і нашим острівцем. Роботяги пояснили газеті, що поспіх викликаний начебто скорим візитом у ці краї Путіна, мовляв, Сам приїде перевіряти, як пролетарі на колесах втілюють у життя політику «собирательства земель русских». Ці очевидні байки про президентську контрольну перевірку зросійщення Тузли і поіменний перепис російськими патріотами чайок, що гніздяться на острові, все-таки підсилюють усвідомлення пролетаріями важливості їхньої важкої роботи. «Острівок цей Україна собі приписала, а ми зараз поновимо те, що було, — до острівця-то косу прифігачимо, — пояснює «Комсомольской правде» один із шоферів, які працюють на крадіжці десятиліття. — Ось і вийде, що це вже російська територія: що до нашого берега приєднане — те вже і наше». Про те, що робочий люд не сам цю мотивацію вигадав, свідчить розбите на березі навпроти Тузли чималеньке будівельне містечко з польовою кухнею та вагончиком з написом «Штаб». Усі роботи зі збільшення Росії мусять бути завершені, за даними газети, до 4 жовтня. Ми ж підозрюємо, що днями Москва замовить насипання ще кількох дамб, зокрема до найбільших островів Японії. Якщо принцип «усе, що приєднано до нашого берега, є нашим» вважається в Кремлі чинним, то, думається, вигідніше росіянам не з дрібнотинням таким, як Тузла, бавитися, а підбиратися до Японії.

      Тим часом, поки Токіо вивчає, про всяк випадок, і такі варіанти, українське МЗС намагається втрутитися в ситуацію, що реально виникла. Зовнішньополітичне відомство України виступило із заявою, висловивши «особливе занепокоєння будівництвом, враховуючи потенційну можливість порушення державного кордону України». Принаймні тільки такий висновок можна зробити із переказаної російськими ЗМІ заяви представника прикордонної служби ФСБ Росії про те, що після закінчення будробіт на Тузлі буде виставлено прикордонну заставу. МЗС нашої держави спершу — цього вівторка — викликало для пояснень тимчасового повіреного у справах РФ в Україні (посол Віктор Черномирдін уникнув цієї неприємної розмови, позаяк возив по Оренбуржщині французького літературного класика Моріса Дрюона і частував його «блинами с водкой»). Але зрозумівши, що «найшла коса на камінь», коса — російська, а камінь — наш, було вирішено розбиратися з питанням у Москві, і позавчора туди полетів заступник міністра закордонних справ України Олександр Моцик.

      На Михайлівській площі відзначають, що таке відверто зухвале будівництво ведеться в той час, коли двосторонні переговори про делімітацію морського простору, зокрема й Керченської протоки, не завершено, а також вказують на неетичність поведінки росіян, адже такий «демарш самоскидами» порушує і статті Договору про дружбу та співробітництво між Україною та РФ, і «свіжий» — від 28 січня 2003 року — Договір про українсько-російський державний кордон.

      Головне — МЗС України в згаданій заяві доводить до відома російської сторони: «Будь-які односторонні роботи на відзначеній ділянці Керченської протоки ніяким чином не вплинуть на проходження українсько-російського державного кордону». Іншими словами, що ви там не будуйте, хоч заставу ставте, хоч клумбу з ромашками розбивайте, — а свою Тузлу ми не віддамо.

      Реакція російського МЗС на цю заяву станом на вчорашній день ще не була відома. Москва, власне, не знала, що сказати. А й справді, що казати, коли крадеш?!  Зате історія із зазіханням росіян на наш острів вийшла на підмостки Верховної Ради. Володимир Яворівський, депутат з «Нашої України», обурюючись із цього приводу з парламентської трибуни, чесно зізнався, що познайомився з цим фактом завдяки уважному читанню вчорашньої «Комсомолки». Так само уважний читач спікер ВР Володимир Литвин повідомив, що вранці вже дав доручення Комітету в закордонних справах розібратися із прецедентом навколо Тузли.

      Словом, стає зрозуміло, з чого починається ЄЕП і як продовжується деклароване на найвищих рівнях російсько-українське стратегічне партнерство.

      Острів Тузла (інша назва — Середня Коса) має площу близько 35 га, довжина — 6,5 км, ширина — близько 500 метрів. За даними Державної прикордонної служби України, на Тузлі розташовано кілька пансіонатів, які належать Керченському торговому порту та Керченському рибопереробному комбінатові, а також інфраструктури прикордонного підрозділу.

      Відстань до українського берега — 4 км, до російського — 5,5 км.