Дещо про білу кістку та голубу кров

Шановна редакціє, дякую вам за цікаві публікації, які не можуть залишити байдужими громадян України. А тепер про те, що болить.

 

Нідерландський філософ Спіноза закликав: «Не поспішай засуджувати, поспішай зрозуміти». Що з цього вийшло — судiть самi.

 

23 листопада ц. р. мало відбутися ток-шоу «Люди. Hard talk» Наталії Влащенко з народним депутатом від «Опозиційного блоку» Євгеном Балицьким.

 

Я розхвилювався, переживаючи за ведучу, адже основним «достоїнством» цього нардепа є середній палець. Він усім жінкам, за його словами, дарує квіти й посмішки, от тільки фотографу громадського руху «Чесно» І. Грабарській від усього серця, від душі «подарував» свій «золотий середній палець».

 

А «провина» її полягала лише в тому, що вона зафіксувала його кнопкодавство. Як на мене, це хамство ще з радянського минулого, за яким він ллє крокодилячі сльози.

 

Поведінка цього раптово розбагатілого нувориша породжена безкарністю наших народних обранців. І нічого не важить, що частина його бізнесу наразі перебуває в Криму та Севастополі, що його син, розсікаючи на яхті, фотографується з російським прапором. Він заявляє, що їде у Крим як на територію іншої держави, «забуваючи», що це територія України, тимчасово окупована Російською Федерацією.

 

Стверджує, що Крим для нас втрачений, завдячуючи «майданним мавпам», що в його повернення вірять тільки «свідомиє ідіоти».

 

Водночас він стверджує: «Я русскій. Но бОльшего украінца, чєм я, трудно встрєтіть». У зв’язку з цим у мене виникає декілька запитань: чому такого «большого украінца» як диверсанта, що проникає на територію, за його словами, іншої держави, не заарештовують російські спецслужби, адже практика в них у цьому питанні вже є, і не продемонструвати це всьому світу як чергове намагання України нагнітати протистояння з Росією?

 

Чому таким «патріотом» не зацікавляться спецслужби або ж фіскальні органи, щоб встановити істинну причину різкого збагачення?

 

Як істинний «патріот» України він жалкує за розпадом СРСР, схвалює війну в Афганістані, стверджуючи, що ми воювали за свою країну. Він згадує свого діда, який загинув на війні. Дід справді воював за свою країну, на яку напали гітлерівці.

 

А керівництво СРСР розв’язало війну проти свободолюбивого народу Афганістану, принісши йому і нам незчисленні людські й матеріальні жертви. Він стверджує, що не міг інакше, адже виконував наказ.

 

А чи не повинен знати громадянин Є. Балицький, що злочинних наказів виконувати не потрібно. На зауваження ведучої, що знає офіцера, який відмовився виконувати такі накази, понуро мовчав.

 

Зі свого боку можу додати, що багато американських військових відмовлялися воювати у В’єтнамі, на протестних акціях кидали на смітник нагороди держави-агресора.

 

Але, як кажуть у народі, якщо немає своєї клепки в голові, то її туди й не вставиш. Ось як до нього додому прийдуть, то він буде стріляти, стверджує Балицький, заперечуючи право інших народів, поневолених СРСР і нинішньою імперською Росією, це робити.

 

Бо, бачте, 76% його виборців, за його спостереженням, бажають миру за будь-яку ціну, тобто здачею неофашисту Путіну нашої незалежності й територіальної цілісності.

 

Ото ж куди хотів пан Балицький у своїх бажаннях, туди й приїхав. Його перебування в «Опоблоці» мотивує тим, що це відповідає його менталітету.

 

Але його менталітет формувався не українською культурою, нашою мовою й звичаями, а твердженнями його військових вихователів, що вони «цвЄт націі, бЄлая кость».

 

Ось чому цей «цвЄт» і «бЄлая кость» згідні на все, аж до здачі наших національних пріорітетів, нашої незалежності.

 

P.S. Якщо Є. Балицький є близьким чи далеким родичем гнобителя українців чекіста Всеволода Балицького, то зрозумілими стають його погляди й наміри.