Порошенко передасть на Покровськ 1800 FPV-дронів різних модифікацій і окопні РЕБ, фото
Порошенко передасть чергову партію техніки, яка вкрай потрібна українським військовим. >>
Шукати вихід із безвиході: який статус потрібен мешканцям окупованих територій?
27.12.2016
Мешканці Донбасу потребують допомоги України. (Фото з архіву «Дня».)
Восьмого грудня закінчився процес верифікації внутрішньопереміщених осіб. Служба безпеки України перевірила персональні дані й виявила, що 460 тисяч чоловік із числа зареєстрованих жодного разу не перетинали лінію розмежування. Їм було припинено соціальні виплати. Із цих 460 тисяч по відновлення соціальної допомоги звернулися 160 тисяч осіб.
Шахрайські історії, розкриті українськими силовиками, цілком відповідають нахабній натурі агресора. Приміром, СБУ викрила сімох працівників так званого міністерства фінансів «ЛНР», які були зареєстровані в нас як внутрішньопереміщені особи й отримували пенсійні виплати. А нещодавно СБУ викрила канал зловживань — незаконної виплати соціальної допомоги, що був налагоджений у Запорізькій області. Уже не кажучи про непоодинокі оголошення, які можна зустріти в Донецьку, де пропонують швидке вирішення проблем із виплатами українських пенсій.
А механізм реалізації?
Безперечно, Україна має подбати про соціальні виплати своїм громадянам на окупованій території. Та як це правильно зробити? Нині в Україні діє один механізм виплат пенсіонерам, котрі опинилися поза лінією зіткнення, мешканцю окупованої території потрібно зареєструватись на території: підконтрольній Україні, аби отримати статус внутрішньопереміщеної особи. Саме останній дає право на соціальні виплати, у тому числі й пенсії. З іншого боку, цей статус дають тоді, коли переселенець звертається по соціальну допомогу. Якщо мешканець Донецька просто переїхав жити до Львова й він не потребує соціальної підтримки держави, то йому згаданий статус і не потрібен.
Як відомо, на непідконтрольній Україні території опинились 1,2 мільйона пенсіонерів. Сьогодні пенсію отримують 900 тисяч осіб — саме стільки мають статус ВПО. Він, з одного боку, спрощує процедуру нарахування пенсій.
Це робиться без запиту пенсійної справи (як зазвичай при зміні місця проживання пенсіонером) з відповідних відділень ПФ окупованої території. Тим більше — запитати немає в кого, адже ці та інші органи української влади ліквідовано новим режимом. З іншого боку, від ВПО українські органи соціального захисту щопівроку очікують своєрідної звірки, аби можна було переконатись, що з пенсіонером усе гаразд і що гроші отримує саме він.
Це робиться без запиту пенсійної справи (як зазвичай при зміні місця проживання пенсіонером) з відповідних відділень ПФ окупованої території. Тим більше — запитати немає в кого, адже ці та інші органи української влади ліквідовано новим режимом. З іншого боку, від ВПО українські органи соціального захисту щопівроку очікують своєрідної звірки, аби можна було переконатись, що з пенсіонером усе гаразд і що гроші отримує саме він.
Водночас питання невиплати українським пенсіонерам, котрі продовжують мешкати на окупованій території і не зареєстровані як ВПО, залишається відкритим.
«Серед 300 тисяч пенсіонерів, котрі залишились там, на жаль, є такі, що померли, й точна статистика нам недоступна, — каже міністр соціальної політики Андрій Рева. — Також серед цих пенсіонерів є ті, хто сьогодні воює проти України і служить у створених окупантами органах влади. За нашими підрахунками, кількість тих, хто реально потребує там допомоги й не може переїхати на підконтрольну Україні територію, становить близько 50 тисяч осіб».
«Серед 300 тисяч пенсіонерів, котрі залишились там, на жаль, є такі, що померли, й точна статистика нам недоступна, — каже міністр соціальної політики Андрій Рева. — Також серед цих пенсіонерів є ті, хто сьогодні воює проти України і служить у створених окупантами органах влади. За нашими підрахунками, кількість тих, хто реально потребує там допомоги й не може переїхати на підконтрольну Україні територію, становить близько 50 тисяч осіб».
Юридично — на своїй землі, фактично — у правовому вакуумі
Проблема полягає ще й ось у чому: якщо Крим юридично визнаний окупованою територією, то частина Донбаської та Луганської областей фактично окуповані, однак, з точки зору права, цього ніхто не визнає. Тому наші громадяни захопленої бойовиками частини української землі юридично живуть на українській території, але залишились без української підтримки. Таким чином вони опинились у правовому вакуумі й фактично стали заручниками окупантів. Тому наші соціальні служби й звертались до громадян України з проханням залишити території, де українська влада не може гарантувати соціальний захист.
На окупованих територіях не дотримуються фундаментальні права людини: право на життя, особисту безпеку, власність, соціальний захист. Там суцільна дискримінаційна ситуація. І українська сторона вкотре повторює на зустрічах представникам різних країн, що поновлення виплат на окупованій території та передумови їх відновлення записано в Мінських домовленостях за визначеним алгоритмом: припиняється стрілянина, відводиться важке озброєння, проводяться вибори, поновлюють свою роботу легітимні органи влади, відновлюються соціальні виплати.
Тим часом українські посадовці озвучують позицію не без гіркоти усвідомлення, що чимало з тих, хто залишився за межею розмежування, потребують підтримки. Але ця готовність допомогти ще не має механізму реалізації. «Ми працюємо над вирішенням цієї проблеми, — каже Андрій Рева. — Ми ніколи не змиримося ні з втратою наших людей, ні з втратою наших територій».
Водночас дискутується питання щодо соціальних виплат та пенсій тим, хто в 2014—2015 роках перетинав лінію розмежування на підконтрольну Україні територію, отримував кошти й повертався назад. Це було можливо, бо тоді в прифронтовій зоні працювали банки. А тепер навіть до нинішнього адміністративного центру Донецької області — міста Краматорськ, що розташоване за 50 км від лінії розмежування, долітають снаряди. Це місто вже було обстріляне «градами». А що було б, якби бойовики знали, що за межею, зовсім поряд, за якихось, скажімо, 10 кілометрів, стоять банкомати з грошима?
ЦИФРИ
Є ще один аспект — насправді не відомо, скільки на окупованій території мешканців, які потребують допомоги. Озвучені цифри, що там близько 50 тисяч таких осіб, можуть бути вельми умовними.
Можна зробити приблизні арифметичні розрахунки, виходячи із фактів, що нам відомі. Отже, 40 тисяч чоловік набрали в армію «ДНР» і «ЛНР». Припустимо, в середньому в кожного з них сім’я із трьох чоловік. Це — від 120 до 200 тисяч. З тієї території, за даними громадських активістів, виїхали приблизно 2,2 мільйона осіб. Чимало за кордон — у Болгарію, Чехію, Словаччину, Польщу. Отже, цілком імовірно, там загалом зараз проживає від 800 тисяч до одного мільйона людей. А ще на території окупованого Донбасу перебуває 6,5 тисячі російських так званих військових радників. Тоді виникає резонне запитання: кому Україна має виплачувати ці гроші — російським агресорам?
Після однієї із зустрічей на згадану тему в Міністерстві соціальної політики, обговоривши з міністром усі деталі цього складного питання, німецький посол пан Райхель сказав: «Виявилось, що ця проблема значно глибша й серйозніша, ніж це може собі уявити не фахівець....
Однак, попри всю комплексність проблематики, не потрібно ні на мить втрачати з поля зору людей, котрі опинились там у надзвичайно скрутній ситуації. Потрібно пам’ятати, що вони потребують допомоги».
Однак, попри всю комплексність проблематики, не потрібно ні на мить втрачати з поля зору людей, котрі опинились там у надзвичайно скрутній ситуації. Потрібно пам’ятати, що вони потребують допомоги».
У цьому питанні відчувається сильний російський тиск на українську й закордонну спільноту. Росія завжди використовує будь-яку ситуацію, підбурюючи як українську, так і світову громадськість, аби все вивернути на свою користь...
