У Києві представили новий керівний склад Національної спілки театральних діячів України. Її голову — Богдана Струтинського — обрали ще на початку жовтня цього року.
Він заявив про нагальні реформи, яких потребує українська театральна спілка: залучення творчої молоді, грантові проекти, створення юридичного підґрунтя для забезпечення захисту регіональних відділень Спілки, активізація роботи НСТДУ спільно з сучасним театральним менеджментом; активізація співпраці з міжнародними інститутами в рамках грантової програми.
Тепер стало відомо, хто безпосередньо допомагатиме йому втілювати ці плани в життя.
Першим заступником голови НСТДУ став Ростислав Держипільський, режисер, актор, директор Івано-Франківського музично-драматичного театру імені І. Франка.
Він керуватиме напрямом регіональної політики, адже як ніхто інший знає про проблеми і виклики, що існують у регіонах. Так само, як і про досягнення регіонів, про які не знає столиця.
А ще, за словами Держипільського, на цій посаді він нарешті зможе втілити свою давню мрію — створення національної всеукраїнської премії-фестивалю:
«Розпочати роботу плануємо з 2017 року, а результат побачимо вже 2018-го. Засновниками цієї премії-фестивалю будуть Спілка театральних діячів та Міністерство культури. Її мета — пожвавлення зв’язків між регіонами, столицею та різними інституціями — державними і недержавними». Премію присуджуватимуть за підсумками театрального сезону.
Напрямом креативних проектів і недержавного театрального сектору керуватиме актриса Київського академічного Молодого театру Ірма Вітовська.
«Держава декларує появу недержавних театрів, але це має бути підкріплено і законодавчо», — зауважила акторка. На її думку, в Україні дуже мало театрів, їх має бути набагато більше.
Керівником напряму інформаційного забезпечення і зв’язків із громадськістю став театральний критик, заслужений журналіст України Олег Вергеліс.
Він особливо планами не ділився, каже, не хоче смішити Бога, розповів лише про намір створити медійний клуб для обговорення вистав і театрального життя України загалом та газету, що стала б мапою того театрального життя. Олег Вергіліс також наголосив на необхідності комунікації з регіонами.
Театрознавець, доктор мистецтвознавства, професор Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого Ганна Веселовська очолила напрям експертно-аналітичної діяльності.
Веселовська про плани теж не особливо розповідала — в найближчому майбутньому хоче провести семінар, але не для годиться, як звикли те робити. А ще особливу увагу планує приділити сезонним школам СТД.
Про сезонні школи казав і Станіслав Жирков, режисер, художній керівник Київського театру «Золоті ворота». Він опікуватиметься напрямом молодіжної політики.
Жирков теж згадав про проблему нестачі комунікації поміж театральної спільноти, і саме організація шкіл — один зі шляхів її розв’язання.
Це будуть сезонні школи — осіння і зимова зосереджуватимуться більше на теорії, тим часом як весняна і літня — на практиці. Найбільшою планують зробити літню школу, куди запрошуватимуть і режисерів, і акторів.
За словами керівника Спілки театральних діячів України Богдана Струтинського, нині перед ними постало багато проблем. І насамперед це стосується законодавства про театр:
— Закон є просто декларативним, закріплює назви, стосунки між адміністраціями, але не регулює. Він не дає українському театру зеленої карти, що дозволила б йому краще розвиватися. Закон має дати рух. У реальності театр — це підприємство, що сплачує податки, а, наприклад, нафтова компанія таких податків не сплачує. Театр як соціальний інститут популяризації держави дуже сильно притиснутий.
Тож у планах НСТДУ спільно з Міністерством культури — створити Інститут українського театру, що допоможе виробити державну політику в галузі театру на законодавчому рівні.
Казав Струтинський і про фінансові проблеми:
— Ми маємо кошти лише на Будинок ветеранів сцени імені Н. Ужвій у Пущі-Водиці. І нині він у вкрай складному становищi. Сподіваюся, нам вдасться знайти гроші, щоб він став сучасним реабілітаційним центром, а не будинком престарілих.
Проблема у Спілки і з власним приміщенням. Попри те, що колись вона мала їх десь 18, сьогоднішнє змушена орендувати. Складна ситуація і з землею НСТДУ в Одесі.
Колись тамтешня «Чорноморка» мала близько трьох гектарів землі, тепер лишився один:
— Років 10 тому минулим керівництвом було відчужено землю під будівництво котеджу. Ми подали в господарський суд апеляцію, її розглядають.
Богдан Струтинський запросив усіх до співпраці й обговорення нагальних театральних питань, iз Нового року офіс Спілки розташовуватиметься на бульварі Шевченка, 50-52, от-от має з’явитися і сайт.
Наразі Богдан Струтинський планує відрядження до Польського інституту театру імені А. Міцкевича, щоб переймати їхній досвід.
Ще на початку прес-конференції слово мав міністр культури Євген Нищук. Розповів, що останнім часом помітна недовіра до всіх спілок загалом, часто виникають питання — що вони роблять і чи взагалі потрібні.
Під час розгляду бюджету на наступний рік у Комітеті з питань культури і духовності йшлося навіть про те, щоб зовсім припинити їхнє фінансування:
— Я переконав в останньому драфті бюджету, що треба дати шанс усім спілкам зробити спробу ребрендингу, — розповів міністр.
Адже, на його думку, спілка — це насамперед спільнота креативних людей, і якщо все правильно оформити, то вона може бути дуже помічною. Спілки мають стати великою підпорою у виробленні стратегії розвитку, пропонувати зміни до законодавчої бази, щоб потім їх виносити на уряд. Спілка має оживлювати весь процес.
— У нас велика традиція і школа театрального мистецтва. Нам ще потрібно охопити навчальну базу, що нині мене дуже сильно тривожить. Можливо, запропонуємо сесійні майстер-класи з провідними фахівцями з-за кордону, — зауважив Євген Нищук.
За словами голови Спілки Богдана Струтинського, наразі найважливіше — це ідея, поки що вони представляють модель роботи перспективно. Чи вдасться зробити цю перспективну модель реальністю — покаже час.
