Перемогти на Майдані таку силу — це щось неймовірне. Здавалося, справді буде утверджуватись життя по-новому, перемога слідуватиме одна за одною. Та стався якийсь зловісний «облом», віра і надія мільйонів раптово щезла.
Більшістю оволоділо розчарування й усвідомлення того, що нас обдурили. До влади прийшли магнати. Добрими намірами Мінські угоди ведуть до пекла, до втрати незалежності й розвалу Української держави. Нічого українського на Донбасі вже немає, все зачищено. Це зовсім інший світ.
Треба визнати непідконтрольну Україні територію Донбасу тимчасово окупованою і зосередитись на зростанні економіки, підвищенні рівня життя людей і зміцненні обороноздатності країни. Ніхто за нас це не вирішить — ні «Нормандський формат», ні Мінські домовленості.
Українці мають сказати своє слово на референдумі. Потрібно засвоїти просту істину: не для миру все це затівалося на Донбасі, а для того, щоб полум’я війни ніколи не згасало, щоб зреалізувати підлий план зі знищення незалежної України. Московія не випустить Україну зі своїх пазурів, не допустить її вступ до НАТО, в Євросоюз.
Ніякої логіки в Мінських домовленостях немає, політичний проект про особливий статус Донбасу ставить усе з ніг на голову. Уже була Автономна Республіка Крим, до чого це призвело? Путіна вже не влаштовує статус Донбасу на зразок Абхазії, Південної Осетії, Придністров’я. Найголовніше для нього — нав’язати вибори й амністію бойовиків, щоб узаконити їхню владу, щоб уся ця зараза розповзлася по всій Україні.
Щоб одужати, гангренозний палець потрібно відрізати. Без окупованої території Україна виживе, а ми чомусь ідемо тим шляхом, яким веде нас Росія.
Донбас Путіну ще потрібний як безплатний полігон для навчання різних родів військ, особливо артилеристів і снайперів, а також для утилізації сотень тисяч застарілих боєприпасів. За своєю природою Путін є підступною і жорстокою людиною. Цей ярий послідовник ідей Гітлера вивчив «Майн кампф».
Для нього програма-мінімум — зробити з Донбасу форпост для постійної дестабілізації і виснаження України, а програма-максимум — знищити її як незалежну державу. Чим довше ми будемо чіплятися за територію, яка інфікована бацилами неофашизму, тим сильніше затягуватиметься зашморг на шиї України.
Не менш важливе питання мови, адже це найголовніший атрибут будь-якої держави і нації. Ми вже дуже загрались із мовою. Ще розпусниця Катерина ІІ казала: «Обрусить население Малороссии». Свої доморощені байстрюки Катерини заповзято виконують наказ імператриці: державні чиновники ігнорують державну мову при виконанні своїх обов’язків.
Особливо вперто це роблять високопосадовці А. Аваков, А. Геращенко, Є. Бенкендорф та багато інших. Яка реакція Президента країни? А ніякої! Вони ж присягали служити українському народу! Яка Конституція і які закони дозволяють їм це робити? Таких чиновників треба гнати у тришия з посад. Якщо депутати ВР неспроможні розв’язати мовне питання, то нехай скопіюють закон про мову із французького, польського чи литовського.
Чи ви чули, щоб у Росії десь вивчали українську мову, видавали українські книжки, працювали теле- чи радіоканали українською мовою, відкривали українські школи? Згадайте вояжі Лужкова й інших високопосадовців Росії у Крим, на Донбас, як за наші гроші їхали в Росію вчителі російської мови на курси підвищення кваліфікації. Наші можновладці — неперевершені майстри створювати країні проблеми, а потім героїчно їх долати і закликати громадян затягувати паски.
Нашим новітнім магнатам національна ідея не потрібна. Нечітко врегульовані питання інформаційного простору, мови, історії, церкви, особливий статус Донбасу як складові гібридної війни висять дамокловим мечем над Україною і є великою загрозою національній безпеці України. Наші можновладці, пограбувавши все, ліплять убогу, злиденну і нещасну Українську державу. Українцям потрібно нарешті усвідомити, що тільки в єдності українська нація здатна вижити в цьому жорстокому глобалізованому світі. Україна — це ми. Ми — українці!
