Газета «Аргументи і факти» за 16 листопада надрукувала статтю Віри Шершневої під назвою «Політика і віра». Авторка сповіщає, що Синод Української православної церкви просить Президента Петра Порошенка захистити православних віруючих від тиску.
Стаття побудована дуже хитро, бо авторка начебто виступає на захист Української православної церкви, а насправді вона захищає церкву Московського патріархату, в якій практично немає нічого українського. І ось як подається заява Президенту: «Священний синод УПЦ звернувся до Президента України Порошенка з проханням покласти край використанню церкви в політичних маніпуляціях і зведення рахунків між політичними опонентами».
У цьому відкритому зверненні Московський синод закликає главу держави докласти всіх необхідних зусиль для скасування спроб на державному рівні використовувати питання релігії і конфесійного вибору громадян.
Цікаво те, що авторка статті не наводить жодного прикладу «втручання політиків у справи церкви». Є тільки загальні слова на кшталт «сьогодні в нашій державі стали звичайними явища образ, погроз і закликів до дискримінації мільйонів віруючих нашої церкви».
Авторка також стверджує, що жоден інцидент, пов’язаний із тиском на парафіян церков Московського патріархату, не отримав певної правової оцінки держорганів. І тут не наведено жодного факту такого тиску на парафіян церков Московського патріархату.
У документі синоду стверджується, що досьогодні немає прикладу, коли б політики понесли відповідальність за численні випадки розпалювання релігійної незгоди. І знову у статті не наводиться жодного прикладу розпалювання певними політиками міжрелігійної незгоди.
Авторка статті також стверджує, що в міжнародних організаціях ОБСЄ і ООН, які слідкують за дотриманням прав і свобод, також незадоволені втручанням політики у справи церкви. І тут знову невідомо, якими фактами втручання політики у справи церкви незадоволені у перерахованих організаціях.
Оскільки Віра Шершнева не наводить жодних фактів дискримінації віруючих УПЦ МП, то можна згадати чимало прикладів ставлення численних попів УПЦ МП до держави Україна.
Із засобів масової інформації та з усних переказів відомо, що в Донецьку, Луганську та інших містах і селах Донбасу попи Московського патріархату скидали ряси, одягали камуфляж і йшли воювати проти України. А ще відомо, що в Криму російська окупаційна влада заборонила діяльність церков Київського патріархату. Сьогодні в Криму жодної такої церви вже немає.
Якщо об’єктивно оцінювати дії попів Московського патріархату, то не можна назвати ці церкви українськими. Нічого українського в них немає. Хіба тільки те, що вони функціонують на території України. Богослужіння в них ведеться російською мовою, а значну частину грошей клір відсилає до Москви. Чим же незадоволений Московський церковний синод? А тим, що священики українських церков Київського патріархату прагнуть організувати в Україні єдину помісну церкву, незалежну від Москви.
Численні парафіяни допомагають церковному кліру в цій справі, агітують парафіян відвідувати церкви Київського патріархату. І жодної політики тут нема. Це все міжконфесійні справи. Тим більше, жоден політик в Україні не втручався у справи церкви. Багато церков Московського патріархату в Україні з’явилися тому, що одразу після розвалу Союзу московські попи здійснили рейдерські захоплення багатьох церков. Гадаю, авторці статті ці факти відомі.
Нещодавно Генеральна прокуратура України нібито зайнялася пошуками можливих обставин, що завдали шкоди УПЦ МП. А от Священний синод УПЦ МП виступає проти таких розслідувань, бо начебто вони заподіють шкоду пам’яті самого Блаженнійшого митрополита Володимира (Сабодана).
При цьому ж Синод вимагає покарання митрополиту Переяслав-Хмельницькому і Вишневському Олександру (Дробинку), бо той через ЗМІ розповсюдив нічим не підтверджені чутки в наклеп на померлого митрополита. Ніяких фактів такого наклепу у статті авторка не наводить.
Отже, Віра Шершнева, не подаючи жодних фактичних доказів втручання політиків у справи церкви Московського патріархату, сподівається на втручання Президента України в невідомі злочини політиків. То хто ж голосніше за всіх кричить: «Тримайте злодія»?
