Ляшко закликав до всенародного обговорення відновлення ядерного статусу

Зважаючи на те, що Російська Федерація здійснює проти України масштабну «гібридну війну», складовими якої є збройна агресія, незаконна анексія і окупація територій, організація і підтримка тероризму і сепаратизму, грубе втручання у внутрішні справи, інформаційна, економічна і торговельна війни;

підтверджуючи Постанову від 27 січня 2015 року №129-VIII, якою, беручи до уваги Резолюцію Генеральної асамблеї ООН 3314 «Визначення агресії» від 14 грудня 1974 року, Верховна Рада України визнала Російську Федерацію державою-агресором;

зазначаючи, що Україна нині знаходиться на передньому краї захисту Європи від загрози агресії та експансіоністських дій iз боку Російської Федерації та не лише бореться за свій суверенітет, незалежність і територіальну цілісність, а й захищає європейські демократичні та цивілізаційні цінності, мир і порядок на європейському континенті;

беручи до уваги застереження у Законі України «Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року» №248/94-ВР від 16 листопада 1994 року, згідно з якими:

 

— положення Договору не охоплюють повною мірою унікальної ситуації, що склалася внаслідок розпаду ядерної держави — Союзу РСР;

— Україна була власником ядерної зброї, успадкованої нею від колишнього СРСР;

 

— загроза силою та її використання проти територіальної цілісності та політичної незалежності України з боку будь-якої ядерної держави, так само, як і застосування економічного тиску, спрямовані на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, розглядатимуться Україною як виняткові обставини, що поставили під загрозу її найвищі інтереси;

 

— зазначений Закон мав набирати чинності після надання Україні ядерними державами гарантій безпеки, оформлених шляхом підписання відповідного міжнародно-правового документа;

наголошуючи на тому, що зазначений закон набрав чинності після підписання Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року (Будапештського меморандуму) як відповідного міжнародно-правового документа, що надавав Україні ядерними державами — Російською Федерацією, Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії та Сполученими Штатами Америки — гарантії безпеки, передбаченого в п. 6 застережень до зазначеного Договору;

 

зважаючи на грубе порушення своїх зобов’язань за Будапештським меморандумом ядерною державою — Російською Федерацією, зокрема зобов’язання у п. 2 Будапештського меморандуму утримуватися від загрози силою та її використання проти територіальної цілісності та політичної незалежності України, і що ніяка її зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об’єднаних Націй, та зобов’язання у п. 3 Будапештського меморандуму утримуватися від застосування економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримати будь-які переваги;

 

зазначаючи, що Верховна Рада України прийняла Постанову від 28 лютого 2014 року №831-VII «Про Звернення Верховної Ради України до держав-гарантів відповідно до Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї», в якій, зокрема:

 

— вимагала від Російської Федерації припинити кроки, які мають ознаки зазіхань на державний суверенітет і територіальну цілісність України, у тому числі відмовитися від підтримки сепаратизму в Україні у будь-якій формі;

 

— вимагала від усіх держав-гарантів, відповідно до Будапештського меморандуму, практичними діями підтвердити закріплені в Меморандумі зобов’язання, згідно з принципами Заключного акта Гельсінської наради з питань безпеки і співробітництва в Європі, поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України; — вимагала від держав-гарантів, відповідно до Будапештського меморандуму, підтримати здійснення Радою Безпеки ООН моніторингу ситуації в окремих регіонах України, зокрема в Автономній Республіці Крим, як такої, що може становити загрозу міжнародному миру та безпеці, а у разі її ескалації вимагала від держав-гарантів домагатися негайних дій iз боку Ради Безпеки ООН з метою надання допомоги Україні як державі-учасниці Договору про нерозповсю­дження ядерної зброї, що не володіє ядерною зброєю;

 

— зверталася (безуспішно) до Ради Безпеки ООН iз пропозицією скликати засідання для розгляду зазначених проблем;

 

— беручи до уваги пасивну позицію інших держав-гарантів щодо грубого порушення своїх зобов’язань, за Будапештським меморандумом, ядерною державою — Російською Федерацією, неможливість передбачених Будапештським меморандумом негайних дій з боку Ради Безпеки ООН через право вето Російської Федерації, а також невиконання у своїх практичних діях іншими державами-підписантами своїх зобов’язань за Меморандумом про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, в тому числі щодо надання допомоги Україні як державі-учасниці цього Договору, що не володіє ядерною зброєю;

 

— зважаючи на те, що збройна агресія всупереч узятим, за Будапештським меморандумом, зобов’язанням з боку ядерної держави — Російської Федерації — проти України, яка добровільно відмовилася від третього у світі ядерного потенціалу та набула статус держави, що не володіє ядерною зброєю, а також невиконання у своїх практичних діях іншими державами-підписантами своїх зобов’язань, за Будапештським меморандумом, підривають увесь глобальний режим нерозповсюдження ядерної зброї та спонукають вразливі до зовнішніх загроз держави до розгляду ядерної зброї як легітимного засобу стримування агресора,

 

Верховна Рада України постановляє:

 

1. Міністерству закордонних справ України відповідно до п. 4 застережень у Законі України «Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року» повідомити держави-підписанти Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, держави-учасники Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та міжнародне співтовариство про те, що загроза силою та її використання проти територіальної цілісності та політичної незалежності України з боку ядерної держави — Російської Федерації, так само, як і застосування економічного тиску з боку Російської Федерації, спрямовані на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, розглядаються Україною як виняткові обставини, що поставили під загрозу її найвищі інтереси.

 

2. Визнати таким, що втратив чинність Закон України «Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року» (№248/94-ВР від 16 листопада 1994 року).

 

3. Права України, що були обмежені у зв’язку з дією Закону України «Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року», поновлюються в обсягах, що діяли до набрання чинності зазначеним Законом.

 

4. Міністерству закордонних справ України повідомити ядерні держави, Організацію Об’єднаних Націй та міжнародне співтовариство про зміст та міжнародно-правові наслідки прийняття цього Закону.

 

5. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.