Через суперечки щодо концепції у Харкові можуть з’явитися одразу два пам’ятники Захисникам України

Це може здатися дивним, але навіть зараз факт появи у Харкові майданів на честь Захисників України та Героїв Небесної Сотні сприймається як особлива перемога патріотично налаштованої громадськості.

 

З таким же скрипом і ходінням по муках «вибивався» дозвіл на спорудження у цих місцях однойменних пам’ятників.

 

Зрештою, у травні крига скресла: у мерії дали згоду виділити землю для монументів за умови, що буде проведено конкурс проектів, а в облдержадміністрації пообіцяли всіляко сприяти виконанню задуманого.

 

Для більшої впевненості ветерани АТО, євромайданівці та представники Харківської ОДА підписали меморандум, яким зголосилися створити спільну робочу групу для координації усіх зацікавлених сторін. Тоді ж було оголошено конкурс на кращий проект пам’ятника Захисникам України. 

 

Охочих створити за місяць скульптурний шедевр виявилося небагато, оскільки на огляд громадськості виставили всього лише сім робіт, але й ті, м’яко кажучи, не викликали особливих емоцій.

 

Оцінюючи ситуацію, глядачі виправдовували якість і кількість проектів браком часу та відсутністю преміального фонду, хоча при цьому всі розуміли — з переможцем виникли серйозні проблеми. 

Найприйнятнішим для основи майбутнього пам’ятника члени журі назвали макет Олександра Ткаченка та відомого харківського скульптора Олександра Рідного.

 

Останній каже, що працювати над ідеєю такого монумента почав ще рік тому.

 

«Було дуже багато варіантів, — резюмував автор. — Спочатку я вибрав із десяти кілька кращих, а потім із них — один. Зокрема, були ескізи про Донецький аеропорт, де літають снаряди, люди у динаміці, але як на мене, ще не час для такої ідеї. Це дуже болісно сприймається. Наша ж історія — про мир і спокій». 

 

Згадане Олександром Рідним умиротворіння «демонстру­ють» два бійці на привалі. Вони стоять на бетонних плитах, де можуть бути висічені назви усіх військових частин, що брали участь в АТО.

 

Коментуючи «солдатський» варіант волонтер Євгеній Куліш не без жалю відзначив: «Пам’ятник невиразний не стільки з художньої точки зору, скільки у зв’язку з тим, що не несе жодного смислового навантаження. Перебийте шеврони, і отримаєте монумент, даруйте, бійцям протилежної сторони».

 

Схожу реакцію викликав і скульптурний герой, який нагадує збірний образ українського козака. У цьому зв’язку глядачі жартували, що для асоціативної близькості з нашим часом йому бракує всього лише бронежилета. А так, мовляв, міг би бути. 

 

Заяложеність обраного митцями символізму посприяла тому, що після огляду макетів стихійно виникла група ентузіастів із числа громадських та волонтерських організацій, які вирішили домогтися ще одного конкурсного туру.

 

«Я, будучи «атошником», ніскільки не применшую заслуг «Спілки ветеранів АТО», які провели, без перебільшення, титанічну роботу з організації процесу, — передав побратимам спільний месидж опонентів депутат міськради Іван Ракич. — Але хотілося б мати у місті пам’ятник, проходячи повз який на очі б наверталися сльози й починало частіше битися серце від розуміння того, що десь поруч йде або йшла війна. Як учасник цих страшних подій мушу сказати ось що: коли починалася АТО, ми йшли в бій у касках зразка 1941 року. І всього лише за два роки завдяки волонтерам, громадянам України вдалося повністю перезавантажити таку «машину», як ЗСУ, Нацгвардію, СБУ, — вони наразі є грізною силою. Хотілося б, аби цей дух був символічно переданий у майбутньому монументі. А який може бути сенс у тому, аби просто змінити шапку?»

 

Не сприйняли однозначно макет-переможець і в художніх колах, тому деякі митці теж виступили на боці опонентів.

 

«Наш спротив має неформальний, волонтерський, патріотичний дух, оскільки неемоційні, позбавлені життя пам’ятники зразка 70-80-х років не хотілося б бачити в місті, — каже архітектор Олег Дроздов. — У Києві, Харкові, Одесі достатньо майстрів, які могли б справитися із завданням і створити сучасний монумент. Ми ж тут, на жаль, скочуємося у глибоку провінційність. Усе місто засмітили бронзові опудала. Що стосується конкурсу, то в організаторів було два шляхи. Перший — відкритий, коли переможцю призначається премія. У таких випадках громадська рада повинна напрацювати чіткі критерії й поставити завдання. Другий тип конкурсу — замовний. У таких випадках обирається кілька майстрів, яким замовляють ескізи. І якщо ми маємо намір витратити 25 тисяч доларів, умовно кажучи, на бронзу для пам’ятника, то можна знайти і півсотні доларів на ескіз». 

Спроба домовитися без публічного розголосу про подовження конкурсного відбору не увінчалася успіхом.

 

Голова «Спілки ветеранів АТО» Олександр Сергієв сказав, що цей захід абсолютно відкритий, про нього писали ЗМІ, тому в «незгодних» було достатньо часу для того, аби приєднатися до справи і внести всі свої пропозиції.

 

Він також наголосив — оперативний огляд творчих робіт потрібен перш за все для того, щоб отримати землю для монумента, оскільки така процедура передбачена законом.

 

А тепер (поки триватиме процес землевідведення) спеціальна комісія, до складу якої ввійшли архітектори і представники влади, доопрацює представлені макети.

 

«Ми звернулися також до громадськості, аби всі бажаючі змогли висловити свої ідеї, — каже він. — На сьогодні учасники проекту затвердили тільки стелу, в середині якої будуть куби з гравіруванням підрозділів, що брали участь в АТО. Це символ бійцівської єдності. З обох боків викарбують інформацію про загиблих та зниклих безвісти. А ось із композицією, яка вінчатиме монумент, ще не визначилися, тому готові розглядати будь-які пропозиції». 

 

За словами Олександра Сергієва, «Спілка ветеранів АТО» не «прив’язується» до конкретних термінів. Це була відповідь на закид волонтерів про поспішність дій і бажання звести пам’ятник якнайшвидше.

 

«Якщо буде потрібно, ми і рік, і два, і три витратимо заради вдосконалення головного макету, — каже він. — Для нас головне, аби смислове навантаження у скульптурній роботі було якомога потужнішим». 

 

У свою чергу опоненти «атошників» і далі наполягають на тому, щоб усе повернути до висхідної точки, визначитися з головною ідеєю пам’ятника, а вже потім ставити якесь конкретне завдання майстрам.

 

Пролунала навіть думка про те, що скульпторам було б не зайве спочатку понюхати пороху на фронті, а вже потім створювати макети.

 

І оскільки Спілка відкинула цю пропозицію, волонтери та кілька громадських організацій написали голові облдержадміністрації листа з проханням вплинути на незговірливих авторів ідеї.

 

Але Юлія Світлична зайняла в цій дискусії нейтральну позицію.

 

На її думку, сторони мусять самі між собою домовитися й вибрати той проект, який би влаштував більшість.

 

«Зі свого боку, — сказала вона, — я можу, за бажанням громадськості, відправити те чи інше рішення на експертизу Спілки архітекторів та Спілки скульпторів, аби вони дали компетентну оцінку».

 

Волонтерів така відповідь не влаштувала, тому вони залишили за собою право розпочати роботу над своїм проектом.

 

Йдеться про створення комісії, до складу якої ввійдуть не лише творчі майстри, а й учасники бойових дій та родичі загиблих. На їхню думку, пам’ятник мусить брати за душу не лише сучасників, а й наступні покоління, тому поспішати не варто.

 

«Зрозумійте, ми не применшуємо заслуг наших побратимів зі Спілки, — пояснив позицію опонентів Іван Ракич. — Вони протоптали дуже серйозну дорогу, зробивши те, за що багато хто просто боявся братися, адже йдеться про зіткнення з різними гілками влади. Вочевидь, їхній монумент буде-таки встановлений у парку. Але в Харкові багато й інших місць». 

 

Із ціною питання поки що теж не визначилися. Олександр Сергієв хоче бачити пам’ятник суто народним, тому Спілка не візьме жодної копійки з бюджету. Гроші збиратимуть усією громадою. Як показала практика, шляхи можуть бути різними. Днями Харківська обласна філармонія провела благодійний концерт, передавши на завершення проектування та початок будівництва монумента 135 тисяч гривень.

 

«Найближ­чим часом ми плануємо звернутися до міського керівництва з проханням про відведення земельної ділянки під будівництво пам’ятника, — сказав начальник обласної державної служби у справах ветеранів та учасників АТО Юрій Корсунов. — Від розміру ділянки залежатиме розмір пам’ятника і, відповідно, його вартість. Коли ці питання будуть вирішені, ми зрозуміємо, скільки потрібно зібрати коштів на всі роботи. Й у випадку необхідності проведемо додаткові благодійні акції».