Директор ФСБ Бортніков підозрюється у розпалюванні ворожнечі в Україні
Також підозри заочно оголошені ще 20 російським генералам. Серед них директор федеральної служби військ Росгвардії Віктор Золотов та інші генерали ФСБ. >>
Іван Качановський: Той, хто стріляв на Майдані, спровокував війну на Донбасі
07.12.2016
Професор Школи політичних досліджень Університету Оттави Іван Качановський. (Фото з сайта facebook.com/ivan.katchanovski.)
На двох останніх прес-конференціях у Ростові-на-Дону 25 і 28 листопада екс-Президент України Віктор Янукович часто згадував про роботу канадського професора українського походження Івана Качановського, яка нібито здатна «перевернути картину подій на Майдані».
В інтерв’ю «Апострофу» Качановський розповів про те, яку участь бере в суді по справі про розстріли на Майдані, чи знайомий він із Януковичем і про роль Росії у минулих подіях.
Уперше в Україні та Росії ім’я професора Школи політичних наук Університету Оттави стало широко відомим восени 2014 року.
Тоді Качановський представив в Оттаві свою доповідь «Снайперська бійня» на Майдані в Україні».
Через рік у Сан-Франциско була представлена його розширена версія. Головним висновком цієї роботи, заснованої на розповідях очевидців і відео, доступних в інтернеті, можна назвати наступне: відкрили стрілянину учасники ультраправих організацій та олігархічних партій, що призвело до повалення хоч і корумпованої, проте законно обраної влади.
Ці висновки суперечать твердженням начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України Сергія Горбатюка, який неодноразово говорив про те, що стріляли бійці спецроти «Беркута», виконуючи накази тодішнього керівництва МВС і, зокрема, Віктора Януковича.
Висновки Качановського також суперечать словам колишнього голови СБУ Валентина Наливайченка, який стверджує, що на Майдані були присутні російські снайпери. Однак робота канадського професора якщо і не вплине на хід розслідування (адвокати Януковича передали її в Генпрокуратуру), то на думку багатьох українців уже впливає.
— Розкажіть про себе. Чому і коли ви зацікавилися Україною, українською політикою?
— Я — професор Школи політичних наук в Університеті Оттави. Раніше займався дослідженнями в Гарварді, Університеті штату Нью-Йорк у Потсдамі, Університеті Торонто і Центрі Клюга в бібліотеці конгресу. Я родом із Західної України і цікавився політикою з дитинства, чуючи від мами розповіді про те, що вона і її сім’я пережили в часи Польщі, німецької окупації, радянської влади. Але в радянській тоталітарній системі не було можливості вільно вивчати політику, вона була ідеологізована.
Як тільки в Україні в часи перебудови з’явилося відносно більше свободи, я став брати участь і спостерігати за першими демонстраціями, акціями протесту, включаючи і ті, що проходили на Майдані в Києві. Але і тоді я не міг навчатися в аспірантурі в Україні без рекомендації адміністрації тодішнього Київського інституту народного господарства, де я навчався. Мені не тільки не дали таку рекомендацію, а й погрожували виключенням за дипломну роботу українською мовою на основі теорій Макса Вебера і західних економічних теорій, в якій я зробив висновок, що радянську систему чекає колапс.
Відразу після краху Радянського Союзу я вступив на аспірантську програму «Політика і суспільство» в Центрально-Європейському Університеті в Чехії. Моя докторська дисертація, захищена у 2001 році в США в Університеті Джорджа Мейсона під керівництвом Сеймура Мартіна Ліпсета, досліджувала регіональні політичні поділи й конфлікти, зокрема сепаратизм, у пострадянській Україні і Молдові. Більшість моїх книг, наукових статей та доповідей присвячено дослідженням політики України, зокрема сучасних та історичних конфліктів та політичного насильства.
— Чи були ви на Майдані взимку у 2013-2014 роках?
— Я не був тоді на Майдані. Але з перших до останніх днів дивився прямі трансляції і записи всіх основних акцій протесту. Після побиття протестувальників під час розгону Майдану 30 листопада і спроби штурму адміністрації 1 грудня, а також подальшого вбивства перших протестувальників у січні, я зробив висновок про те, що конфлікт переріс у силовий.
І що подальша ескалація політичного насильства як з боку керівництва країни під проводом Януковича, так і з боку радикальної опозиції може призвести до громадянської війни й розпаду України, як це раніше сталося в Молдові та Грузії. І написав про це у статтях, опублікованих в англомовних виданнях. Після розстрілів протестувальників і правоохоронців на Майдані, а також подальшої зміни влади я на презентації в Університеті Оттави 26 лютого 2014 року зробив схожі висновки. Зокрема, про можливість відокремлення Криму та інших регіонів при втручанні Росії.
— Коли саме ви почали працювати над своєю доповіддю «Снайперська бійня» на Майдані в Україні»? Як збирали факти для своєї роботи? Скільки днів провели в Україні і з ким спілкувалися, готуючи доповідь?
— Над доповіддю, цілком присвяченою масовим убивствам на Майдані, я почав роботу в травні 2014 року. Я проаналізував і синхронізував за часом практично всі матеріали, які були у відкритому доступі.
Це близько 1500 відео з Майдану і судових засідань у цій справі, репортажі і пости у «Твіттері», «Фейсбуці» і «ВКонтакте» більш ніж 100 журналістів ЗМІ України і багатьох інших країн, які були безпосередньо на Майдані в той і наступні дні, свідоцтва у ЗМІ і соцмережах декількох сотень очевидців цієї бійні, очільників Майдану, силових відомств, інформацію про місця поранень убитих протестувальників і сліди від куль, а також більше 5000 фотографій, 30 гігабайтів записів радіопереговорів між бійцями і командирами «Альфи» СБУ і внутрішніх військ МВС України.
Під час візиту в Україну влітку 2014 року я в Києві ні з ким із питань свого дослідження не спілкувався, оскільки у відкритому доступі було достатньо свідчень та інформації, проте відвідав і сфотографував місця розстрілу.
До речі, у мене є вагомі підстави вважати, що рішення українських судів, згідно з якими фактично в мене забрали будинок і землю на Волині, були реакцією на мої дослідження. Ці рішення скасували попередні рішення тих самих судів, які підтвердили мою власність, та були прийняті після телефонного дзвінка зверху.
— Чи були у вас думки, що ви зайшли в глухий кут або йдете хибним шляхом?
— Навпаки, чим глибше я досліджував і чим більше з’являлося матеріалів, зокрема оголошених у суді результатів розслідування, тим упевненішим в основних результатах свого дослідження я ставав. Основні висновки моєї доповіді були підтверджені в роботі американського політолога Гордона Хана.
Дані розслідування ГПУ, наявні у Державному реєстрі судових рішень, також підтвердили висновки моєї доповіді. Результати балістичних і медичних експертиз, свідоцтва поранених майданівців, оголошені в суді, підтвердили основні результати мого дослідження.
Тих, що говорять про те, що більшість майданівців були вбиті і поранені під значним кутом снайперами з будівель у секторах, контрольованих силами Майдану. Вбиті або поранені з бойової або мисливської зброї, тоді як бійці «Беркута» відкрито стріляли з АКМСів.
— Як ви ставитеся до версії, згідно з якою на Майдані були російські снайпери? Як ви в цілому оцінюєте роль Росії в минулих подіях?
— Я не знайшов доказів присутності та участі російських снайперів або якої-небудь третьої сили у бійні на Майдані. Розслідування ГПУ підтверджує це. У той же час Росія підтримувала Януковича і допомагала владі під час Майдану політично, фінансово і поставками спецзасобів для придушення протестів.
— На допиті в якості свідка Віктор Янукович показував журналістам три томи з «доказами злочинів на Майдані». І називав ваше ім’я. Розкажіть про цю роботу.
— Я не очікував, що Янукович назве моє дослідження в суді, і я не знаю, що саме містять ці томи. Він зачитав висновки моєї доповіді на щорічних зборах Американської асоціації політичних наук у Сан-Франциско в 2015 році і просив суд прийняти цю роботу разом з іншими документами як докази у кримінальному процесі над бійцями «Беркута». Я не беру ніякої участі в цьому суді і не мав ніякого зв’язку з Януковичем, його адвокатами, адвокатами бійців «Беркута», іншими учасниками цього процесу. До речі, раніше маловідоме в Україні відео моєї доповіді 2015 року вже було додано до матеріалів судового процесу і показано в суді як стороною захисту, так і постраждалими та їхніми адвокатами.
— Як ви ставитеся до того, що проросійські ЗМІ України вас цитують абзацами, а ЗМІ з «протилежного табору», навпаки, не помічають вас?
— Моє дослідження йде врозріз із загальноприйнятою інтерпретацією бійні на Майдані, яка була сформована політиками і ЗМІ, крім того, воно написано англійською мовою. Його висновки в Україні часто замовчувалися або спотворювалися. Зокрема, в соцмережах в Україні його багато обговорювали, не читаючи і не знаючи нічого про автора або взагалі приймаючи на віру різні вигадки.
Однак наукові праці західних учених щодо таких політизованих тем часто цитуються в політичних цілях. Мої роботи про сталінський терор в Україні часто цитували різні націоналістичні видання. Я вважаю, що питання цитованості — другорядне. Незрівнянно більш важливе питання полягає в тому, які саме сили були залучені в розстрілах на Майдані.
— Ви підтримуєте гасла і вимоги Майдану?
— Я підтримував і підтримую інтеграцію України в ЄС, просування України в бік демократичної ліберальної системи, заснованої на рівності всіх перед законом, боротьбу з корупцією і свавіллям влади. І я говорив про це у західних та українських ЗМІ перед, під час і після Майдану. Але як вчений, який довгий час вивчає українську політику і проводив в Україні більшу частину літа протягом десятків років, мені від самого початку Майдану було ясно, що ці гасла використовували лідери для мобілізації протестувальників, для приходу до влади. І що їхня риторика часто сильно відрізнялася від реальних дій.
Наприклад, уже тоді, восени 2013 року, було очевидно, що Асоціація і Зона вільної торгівлі з ЄС не принесуть обіцяних благ в економіці, і що вони не включали безвізовий режим та визнання права України як європейської країни на приєднання до ЄС навіть у далекій перспективі. Більше того, застосування насильства як владою, так і опозицією з метою зміни влади несло небезпеку громадянської війни й розпаду України.
Мої наукові публікації показують, що це фактично й сталося після того, як Росія почала підтримувати сепаратистів, анексувала Крим і зробила пряму військову інтервенцію на Донбасі у серпні 2014-го і лютому 2015 року.
— А що, на ваш погляд, тут є первинним — елементи громадянської війни чи російська інтервенція?
— Я досліджував конфлікт на Донбасі від самого початку і вивчав проблеми сепаратизму і регіональні конфлікти в Україні з часу написання докторської дисертації на ці теми. Так, на початку війни на Донбас приїхала значна кількість російських націоналістів і найманців.
Але більшість воюючих були з Донбасу та інших регіонів України. Нещодавно опубліковані на сайті «Миротворець» списки людей, які прийшли в загони «ДНР» улітку 2014 року, це підтверджують. Конфлікт на Донбасі почався при підтримці Росії як місцевий протест після повалення Януковича. Більшість західних учених, які вивчають це питання, зробили схожі висновки.
