Прем’єр Італії Маттео Ренці визнав поразку на ініційованому ним недільному референдумі про парламентську реформу й оголосив про відставку. Попри те, що підрахунок голосів ще триває, вже ясно, що більшість виборців (54-58 відсотків) проголосували проти реформ, сказав прем’єр. Він заздалегідь обіцяв у випадку негативного результату залишити свою посаду.
Взявши на себе повну відповідальність за поразку, пан Ренці закликав табір опонентів, які закликали голосувати проти реформ, сформулювати свої пропозиції. «Я програв, і я говорю про це вголос, хоча маю клубок у горлі, адже ми все-таки не роботи», — сказав прем’єр.
Суть конституційної реформи полягала у скороченні повноважень сенату та регіональних адміністрацій, зменшенні числа сенаторів iз 315 до 100 і позбавленні їх права виносити вотум недовіри уряду. Із 950 депутатами Італія має третій у світі за кількістю членів національний парламент.
Хоча така велика кількість членів і може краще відповідати ідеї представницької демократії, вона також і гальмує її, адже нинішня система рівнозначних палат призводить до того, що прийняття якогось закону може нескінченно затягуватися, поки Сенат і Палата депутатів перекидають туди-сюди його проект.
Варто зазначити, що в Італії існує інститут так званих почесних сенаторів, тобто старих заслужених політиків, які є членами Сенату до своєї смерті. Ці літні та немічні особи віком 80-90 років уже не спроможні чітко мислити та приймати адекватні рішення. Вони є гальмом прогресу суспільства. Реформа мала зробити стабільнішим уряд у країні, яка впродовж останніх 70 років мала аж 63 уряди.
«На сьогодні італійська демократія базується на парламентській системі. Коли ми виносили на голосування питання про довіру, ми пропонували спростити цю систему, скасувати двопалатний парламент, знизити вартість політичного управління та розширити область прямої демократії, — пояснив Ренці. — Але ми, напевно, були недостатньо переконливі».
Опозиція заявляла, що ці пропозиції призвели б до концентрації надто великої влади у руках прем’єра. Також вона розглядала референдум як вотум недовіри урядові. Референдум був важливим і для ЄС, позаяк до табору «проти» входили переважно євроскептичні політичні сили. Референдум об’єднав всі політичні сили, яким було байдуже до нікчемної ролі Сенату, але яких більше цікавила відставка самого Ренці та розхитування Євросоюзу.
За оцінками експертів, склад і повноваження сенату не настільки важливі для суспільства, проте громадяни, незадоволені напливом іммігрантів iз Близького Сходу і економічною стагнацією, отримали можливість висловити невдоволення урядом.
Кампанію під гаслом «Скажи «Ні» очолили антиіммігрантська партія «Ліга Півночі» і популістський рух «П’ять зірок» колишнього коміка Беппе Грілло, який закликає провести черговий референдум щодо відмови від євро та можливого виходу країни зі складу ЄС. Один iз лідерів «П’яти зірок» Луїджі Ді Майо вже заявив, що рух готовий узяти на себе управління країною.
«Із завтрашнього дня ми починаємо роботу над створенням уряду «П’яти зірок», — сказав він. Усі наведені чинники спричинили дуже високу, як для референдуму, активність виборців — явка на рівні 60 відсотків.
Наступ популістів у Італії викликає не менше занепокоєння, аніж у Великій Британії чи США. Він може викликати ефект снігової кулі правого та лівого популізму. Результати італійського референдуму вчора спричинили падіння індексів на європейських біржах та зниження курсу спільної європейської грошової одиниці — євро.
Пізно ввечері у Брюсселі мала відбутися зустріч міністрів фінансів країн єврозони, на якій обговорювались питання політичної кризи в Італії.
Маттео Ренці залишає посаду, яку він обіймав 2,5 року. У понеділок після полудня він офіційно повідомив про своє рішення кабінету, а потім передав прохання про відставку президенту Італії.
Однак наступні парламентські вибори мають відбутися тільки в лютому 2018 року. До того часу президент Італії може призначити в.о. прем’єра когось із правлячої Демократичної партії. Можливо, міністра фінансів П’єра Карло Падоана.
