ПОЛІТПАРНАС

24.11.2016

Наш тридцять третій

 
У рідних степах, де буяли хліба
Колоссям жита й пшениці,
Там ненька Вкраїна без хліба вмира
Й ростуть безіменні могили.
Не тільки в могилах, на свіжій стерні,
У полі, в канавах розкритих
Лежать українці на рідній землі,
Сльозами і потом омитій.
Лежать непокриті під сонцем, дощем,
Обнявшись малята і мами,
Лиш ситі шуліки справляють бенкет
Й ліниво кружляють полями.
«Померла матуся і тато, і всі, —
В щоденнику пише дитина. —
Так хочеться їсти і жити мені,
Одна я лишилась в родині».
«Наш Сталін» гінців в Україну жене,
Забрати в людей до зернини,
Забрати фуражне й зерно посівне,
Незгодних — везти до Сибіру.
Ми служим молебень мільйонам людей,
Померлих по волі тирана,
За душі невинних батьків і дітей
Їм вічная пам’ять і шана! 
 

 

О. ТКАЧЕНКО
Городище, Черкаська область
  • Українські митці — не російські

    Пам’ятаємо, як у післявоєнні роки сталінська камарилья вела боротьбу з т. зв. «космополітами», тобто тими людьми, які, побувавши в Європі, цікавились європейським способом життя, культурою, мистецтвом тих народів, яких московія «асвабаждала от гньота буржуазіі». >>

  • Добровольці не знали, що їх «вижиматимуть» без ротаційних хвиль мобілізації

    Якби не "знали, куди йшли" - то путінський бліц-кріг би вдався, і держава не мала б часу для отримання допомоги, організації спротиву та мобілізації суспільства. Не знали тільки, що цей час буде бездарно просраний. >>

  • Закон про мобілізацію поганий і запізнілий

    Нині ми отримали не просто поганий, а ще й запізнілий закон, який не посилить мобілізацію нових захисників, але цілком може послабити мотивацію тих, хто захищає країну вже не перший рік. >>

  • Мобілізація: чотири болючих питання

    Відповідати за мобілізацію мають вмотивовані та компетентні люди. Міноборони та ТЦК нічого не роблять, чекають на добровольців та тих, кого інколи хапають у бусік. >>