Інформаційний привід для вивчення цієї теми був таким: «Київводоканал» відрізав від каналізаційної мережі Київський дельфінарій «Немо», оскільки той тривалий час користувався врізками у каналізаційні мережі розташованого поруч Льодового стадіону».
Питання виникло одразу й навідліг: яким чином київська спільнота береже свій баланс — коли йдеться про життя тварин, про здоров’я багатьох людей, залучених до дельфінотерапії, — і це на тому тлі, що негаразди «Немо» — «не єдині у Космосі», поруч зводяться новобудови, яким дельфінарій вочевидь заважає.
Як водиться, тут з’являються «фейсбучні кликуші», які присягаються, що обстоюють права дельфінів, яким нібито в неволі ведеться зле.
І цей гамір не може відволікти від основної проблеми — соціальної відповідальності бізнесу за життя.
Навколо того ж дельфінарію мало би давно вже інше життя настати — з готелями для туристів, де є басейни, з культурними та розважальними закладами, та й культурно-оздоровча місія дельфінів — зцілювати недужих людей — об’єднувала би навколо цього осередку, саме як культурного,— усіх киян, адже співчуття насправді об’єднує.
І неможливо прожити життя в одному соціальному зрізі, «у колі своїх», не зазнавши ні болю, ані зворушення, — про це добре знає більшість людей, про це знають дельфіни.
Але цей науковий та медичний факт досі не відомий київській владі та бізнесу.
«Нехай дельфіни передохнуть»
Наш співрозмовник — Анатолій Чуприков, доктор медичних наук, професор кафедри дитячої, судової та соціальної психіатрії НМАПО ім. П. Л. Шупика, директор Київського міського центру «Психічне здоров’я дітей та підлітків», науковий керівник дельфінотерапії в об’єднанні «Немо».
— На момент розпаду Союзу ми мали єдиний дельфінарій у Севастополі, який почав працювати у 60-70-х роках минулого століття, і призначення його було переважно військовим, — там дельфінів навчали боротися з підводними диверсантами та шукати міни. І треба зазначити, що вони робили це досить ефективно.
Але паралельно до цієї галузі з 80-х років минулого століття були залучені лікарі. До того ж за кордоном тоді вже відбулися дуже цікаві дослідження про лікувальний вплив дельфінів на людину. І зараз уже доведено наукою: дельфіни працюють — дельфіни допомагають.
На початку 90-х років минулого століття молоді люди, які працювали в Севастопольському дельфінарії, визнали за потрібне «розмножувати» ці культурно-оздоровчі центри, і першим містом, де з’явився завдяки їхнім зусиллям дельфінарій, стала Одеса.
Дуже складно було — скажімо, бізнес у них намагалися відібрати багато разів. Проте у Одесі був моральний стержень, моральний камертон — Герой України Борис Давидович Литвак, глибоко порядна людина.
Був депутатом обласної та міської рад і на кожному рівні захищав Одеський дельфінарій. Борис Литвак створив процвітаючий нині Центр допомоги дітям з ДЦП — до дельфінарію ці діти їздили безкоштовно.
Таким чином створювалася мережа дельфінаріїв «Немо». До війни на сході хороші дельфінарії були в Одесі, Харкові, Донецьку, Києві — саме в такому порядку я б їх розташував за якістю. У них там, наприклад, при дельфінаріях — чотиризіркові готелі.
А в Києві готелю немає — тут дельфінарій простіший. На жаль, Донецький дельфінарій припинив своє існування, тварин звідти вивезли, дельфіниха з дитинчам спочатку опинилися у Харківському дельфінарії, а тепер вони живуть у Києві.
До мого голосу на захист Київського дельфінарію ніхто не дослухався, а місяць тому ще й не надрукували складену мною петицію на захист дельфінів та дельфінарію на сайті КМДА, — усі думають тільки про гроші.
І саме тому територію навколо Київського дельфінарію планують забудувати висотними спорудами. Виходить так, що їхня каналізація, — сьогодні йдеться саме про каналізацію, — має пройти якраз через дельфінарій, а протягти її в обхід дельфінарію — це ж зайві гроші!
— А як же соціальна відповідальність бізнесу? Якби підприємці допомогли дельфінарію — визначитись, вистояти та відбутися, — то допомогли б собі. Тим більше коли йдеться про якість інфраструктури цілого району міста — а вона могла б бути створена саме навколо дельфінарію: готель із басейном, культурні та розважальні заклади...
— Про соціальну відповідальність бізнесу тут варто говорити на повний голос, без сумніву. Зараз київській владі та забудовникам, яким заважає дельфінарій, пропонують: давайте ми знесемо дельфінарій, це зробити складно, але ми підемо на витрати, — надайте нам інше місце для закладу! Але теж біля метро.
Та справа в тому, що на рівні комунального господарства ні у кого не виникає бажання рахуватися з тим, що дельфінарій у Києві є і буде.
«Дельфінарій нам не потрібний, ми без нього обійдемося, нехай дельфіни передохнуть», — сказав один чиновник.
До розмови долучається Тетяна Чорна, доктор філософії в галузі психології, медичний психолог, ігровий кінезіотерапевт, учений із наукової групи професора Чуприкова:
— У Київському дельфінарії одна самиця дельфіна зараз вагітна. Якщо перекриють каналізацію, тварини просто помруть. Тобто, так звані «захисники» дельфінів насправді ведуть боротьбу за їхню загибель, маючи на меті просто прибрати дельфінарій із цього місця. Проте в наших умовах і дельфіни, і морські котики розмножуються — і живуть у кілька разів довше, аніж у дикій природі. До того ж харчуються якісною рибою.
«Спілкування з дельфінами допомагає безплідним парам «перебудуватися» на зачаття дітей»
Анатолій Чуприков продовжує:
— Те, що дельфіни живуть у неволі довше, аніж у дикій природі, — найголовніший показник їхнього благополуччя у дельфінарії. Пропозиція випускати дельфінів у море є безвідповідальною — нам невдовзі цих червонокнижних тварин доведеться розводити саме у дельфінаріях, бо забруднені моря. Так званий біоценоз у них знищується, риби, корисної для дельфінів, немає. Зараз дельфіни рвонули до Азовського моря, там іще якась риба залишилася. Та всі говорять про те, що риби стає все менше і менше. Дельфіни зникають у всьому світі.
— Тим часом реальну користь дельфінів у лікуванні людей ніхто не піддає сумніву.
— Від дельфіна виходить високочастотна стимуляція. І впливає вона не тільки на нервову систему людини, а й на весь організм одразу. Наприклад, не одному безплідному подружжю спілкування з дельфінами допомогло «перебудувати свої організми» на зачаття дітей. І цей факт не можуть пояснити лікарі.
Тетяна Чорна додає :
— Спілкування з дельфінами є найкращою соціалізацією для дітей з аутизмом. Дельфіни для усіх людей є найкращим антидепресантом, адже спілкування з ними просто вимикає нас із агресивної дійсності, допомагає нам повернутися до витоків, початків людської природи — як частини природи живої, і таке осягання своєї сутності змінює та заспокоює людей.
Дельфін не тільки має температуру 36,6 за Цельсієм — він щедро розповсюджує її навіть навколо себе, ділиться, оточує людей своєю власною дружньою атмосферою, створює для них цілющий клімат. Тому радість — це теж користь від спілкування з дельфінами, і це об’єднує сім’ї, де є хворі діти.
Анатолій Чуприков звертає увагу на наступний пласт проблем, які суспільство створює дельфінам та людям, яким вони допомагають.
— Лікувати хворих дітей за допомогою дельфінів — дороге задоволення. У деяких закордонних містах лікування дітей-інвалідів оплачує муніципалітет. У нас дельфінарії в Одесі та Харкові намагаються допомагати місту, системі охорони здоров’я, — призначають безкоштовні години купання з дельфінами для дітей-інвалідів. А такого, щоб хтось підтримував дельфінарії з боку влади чи бізнесу, просто немає.
— Тобто дельфіни є соціально відповідальнішими за людей, аніж влада та бізнес за дельфінів. І — за людей?
— Безумовно, це так.
— Наскільки комфортно дельфінам у Київському дельфінарії «Немо»? Чи надійна та ж очисна система?
— Тут дуже складні очисні споруди — ті ж самі, що й для підводних човнів, там закачують воду і одночасно очищують її. Тричі за добу змінюється склад води, вона тричі очищується. Тут працює особлива технологія. І треба підтримати цей бізнес — він глибоко спеціалізований. Якщо комусь просто захочеться на цьому наживатися — нічого не вийде, цей бізнес дуже складний. А у Київському дельфінарії «Немо» люблять тварин та піклуються про них.
— Чи можна вважати завершеними наукові дослідження щодо дельфінів, чи актуально їх продовжувати?
— Ми продовжуємо дослідження. Хоча це досить складно робити у комерційному підприємстві, адже у царині «чистої» науки необхідно підбирати групи тварин, більш чи менш типізовані.
Дельфін — істота соціальна і має потребу в спілкуванні з людиною, тому абсурдно позбавляти його такої важливої природної ролі — оздоровлення людини, долучення її до цілісного світу природи (і тут уже йдеться навіть про «просвітницьку» функцію дельфіна).
«Примусити дельфіна спілкуватися з кимось не вийде»
Наш співрозмовник — Олексій Поліщук, керівник київського відділу дельфінотерапії культурно-оздоровчого комплексу «Немо», дитячий психолог, психолог-консультант, дельфінотерапевт.
— Чи отримує дельфін задоволення від спілкування з людьми?
— Звичайно. Заняття з дельфінотерапії побудовані на тому, що дельфін сам хоче взаємодії з дитиною. А примусити дельфіна спілкуватися з будь-ким не можна — він просто відпливе, ляже на дно басейну і ніхто його не підніме. Дельфін сам пропонує форму комунікації кожній дитині — і під кожну підбирає свою форму роботи.
Буває навіть таке: терапевт пропонує певну вправу, а дельфін її не виконує, терапевт пропонує ще одну — і знову він її не виконує, натомість сам пропонує те, що вважає необхідним для дитини в цей момент. Саме тому одним із основних терапевтів у дельфінотерапії є сам дельфін.
Узагалі функція терапевта — допомогти організувати взаємодію між дитиною та дельфіном. Зараз у нас тут чотири дельфіни — і ми підбираємо з них того, хто обере дитину для контакту. Для цього на початку заняття ми підводимо дитину до помосту басейну і спостерігаємо, який дельфін до неї припливе першим, — з ним у дитини це заняття й відбудеться.
— Якими є реальні ризики для здоров’я дельфінів, утримуваних у дельфінарії?
— Якщо говорити про тривалість життя дельфіна в дикій природі, там він живе близько тридцяти років. У нас найстарішому дельфіну — п’ятдесят шість. Наші дельфіни утримуються за всіма нормами утримування ссавців, а щодо екологічності умов — у нашій мережі нині є двадцять шість дельфінів, які народилися в нас. А всім відомо, що дельфіни не народжують малюків, якщо для цього немає належних умов.
— Зараз з’ явилася нова категорія друзів дельфінів та споживачів їхніх терапевтичних послуг — це поранені вояки. Як їх прийняли дельфіни? І чи теж дельфін сам обирає бійця, якого хоче лікувати?
— Відмінностей між заняттями з дітьми та бійцями я не зауважив. Дельфіни однаково комунікабельні з усіма людьми. Бійці зазначають усередині себе зміни — ціле море вражень, емоцій, а до того ж є конкретні результати оздоровлення. Прикметно, що вояки у нас проходили буквально по п’ять занять, це мікрокурс, проте позитивні зміни в самопочутті зазначили всі, — наприклад, до нас прийшов боєць, якого щодня турбували головні болі, — а після занять відчув, що вони стали вдесятеро меншими.
— Скільки коштує курс дельфінотерапії?
— Один сеанс коштує півтори тисячі гривень. Він триває двадцять п’ять хвилин. Ми працюємо у п’яти країнах, і зазначу, що в Києві одна з найнижчих цін. В інших країнах вартість сеансу становить 100 доларів стандартно, а в Туреччині — 150, на Балі — 200-250.
— І навіть на тлі таких цін попит на дельфінотерапію є?
— Звичайно, попит є. У нас від самого ранку відбуваються заняття. Адже дельфінотерапія в комплексі реабілітації є методом, який стимулює розвиток. І тому люди, які її вже проходили і побачили результат, звертаються до нас знову.
КОМЕНТАРІ З ПРИВОДУ
Валерій Люлін, директор розрахункового департаменту «Київводоканалу»:
— Наше завдання — продавати послуги. Постачати воду та відводити каналізацію. І ми не є каральним органом, а закликаємо до того, що все має відбуватися законно, тому маємо намір — не відключити каналізацію дельфінарію «Немо», а привести вирішення проблеми в правове поле, тобто примусити нашого споживача узаконитися та сплачувати за послуги.
— Яке рішення необхідно оперативно ухвалити для того, щоб разом із дельфінарієм «Немо» відвести загрозу від дельфінів?
— Єдина законна можливість, яку я бачу, — звернутися дельфінарію до своїх сусідів, до Льодового стадіону, і попросити їх узаконити ці врізки до каналізації. Дельфінарій не є абонентом, він користується послугами без угоди вже багато років, споживає воду від Льодового стадіону, невідомо, сплачує їм кошти за неї чи ні, а нам скидає стоки без оплати. Правовідносини мають бути узаконені, проте, наскільки я знаю, у дельфінарію немає жодних документів — ні на користування землею, ні на це приміщення.
— І відколи тривають суперечки?
— Дельфінарій існує, якщо я не помиляюсь, із 2009 року. Мабуть, активно ми почали займатися ним уже в 2013-2014 роках.
Поліна Макарова, прес-секретар дельфінарію «Немо»:
— Зараз проти нас розгортається акція замовного характеру, і ми вважаємо, що є певні компанії-інвестори, зацікавлені в тому, аби дельфінарію тут не було. Вони зводять поруч споруди, і ми їм заважаємо.
Якщо дельфінарій призупинить свою роботу, життя тварин може опинитися під загрозою. У тому числі і тварин, перевезених із Криму та Донецька. А ми хочемо, щоб Київський дельфінарій залишився тут. І хочемо, щоб про це наше бажання знав київський міський голова Віталій Кличко, і хочемо знайти вихід із цієї ситуації з «Київводоканалом».
Віталій Старагін, директор дельфінарію «Немо»:
— Відсьогодні розпочнемо узаконення усіх наших дій. На меті — зустріч із главою держадміністрації, перемовини з Льодовим стадіоном, також ми вислухали всі пропозиції від «Київводоканалу».
Річ у тім, що ми розташовані на земельній ділянці, половина якої належить Льодовому стадіону, а половина — російській компанії «Ардал». І цю земельну ділянку ми хочемо купити. Як тільки ми її купимо та набудемо права власності, ми радо укладемо всі прямі угоди з необхідними службами.
— Що конкретно і терміново необхідно робити, аби дельфіни й далі почувалися в безпеці? Як найближчими днями вирішуватимете проблеми з відведенням нечистот, з очищенням води?
— Наше обладнання працює з певною циклічністю, тому загрози для життя тварин немає. Відключення «Київводоканалом» нашого дельфінарію від міських каналізаційних мереж не є для нас катастрофою, зараз ми зайняті терміновим вирішенням нагальних питань, пов’язаних із цим.
