Праведне рішення. Як Апеляційний суд реабілітував отаманів Холодного Яру

Апеляційний суд Київської області реабілітував холодноярських отаманів та їхніх козаків і товаришів, які боролися за незалежність України і загинули в бою з більшовиками під час повстання у Лук’янівській в’язниці у Києві в 1923 році. Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Про це повідомили письменник, краєзнавець, президент історичного клубу «Холодний Яр» Роман Коваль та спільнота «Національний центр правозахисту» на своїх сторінках у Facebook.

 

За словами пана Коваля, судом виправдані, тобто визнані реабілітованими: Ларіон Завгородній (Загородній), Мефодій Голик-Залізняк, Денис Гупало, Юрій Дробатківський, а також козаки Олексій Добровольський, Тимофій Компанієць, Іван Ляшенко, Василь Ткаченко, член Холодноярського повстанського комітету Григорій Яковенко та Костянтин Здобуда (Здобудь-воля він же Блоха).

 

Згідно з рішенням суду від 18 жовтня, всі вони були необґрунтовано засуджені «з політичних мотивів». Колегія суддів визнала, що засуджені отамани й козаки «чинили супротив більшевицькому режимові, в тому числі й шляхом збройного протистояння і були «фактично засуджені за боротьбу за незалежність України, яка проявилась в участі й керівництві озброєними загонами УНР».

 

 

 

 

«Радість від рішення колегії суддів затьмарена тим, що судді чомусь забули реабілітувати інженера-винахідника Леоніда Мушкета, засудженого у тій же справі на 10 років. Але так чи інакше процес нарешті зрушив із мертвої точки!», — зазначає Роман Коваль і щиро дякує «прокурорам Д. Чібісову і С. Нечепоренку, суддям М. Авраменку, Р. Гайдай, О. Свінціцькій, які діяли як одна праведна команда».

 

«Я вже повідомив про цю радісну подію Тамарі Гупало, племінниці отамана Дениса Гупала, та Віктору Загородньому, двоюрідному онуку Ларіона Загороднього. Холодноярським козакам слава!» — радіє краєзнавець і припускає, що це рішення стане прецедентом для реабілітації інших борців за волю України.

 

В іншому своєму пості в соцмережі дослідник історії визвольної боротьби українського народу І половині XX століття наголошує, що «ще у 1997 році, завдяки заступникові голови СБУ Володимирові Пристайку, він дістав можливість — усупереч закону — ознайомитися зі справами нереабілітованих отаманів. Відтоді й почав боротьбу за їхню реабілітацію», — зазначає пан Коваль. 

 

Інший активіст Юрій Ботнар відзначає, що до цієї історичної перемоги української патріотичної громади, крім історичного клубу «Холодний Яр», причетні Український інститут національної пам’яті та Черкаська обласна рада, за зверненням якої, власне, зрушився процес офіційної реабілітації.

 

Зауважимо, що справа № 1136/1923 розглядається в суді за позовом прокуратури (оскільки до Генпрокурора Юрія Луценка надійшло звернення громадян з приводу реабілітації повстанців із Холодного Яру). У суді сторона прокуратури дотримувалася позиції, що у даному випадку йдеться про героїв України, а не про злочинців. Тож саме суд відновив історичну справедливість. 

 

Холодноярська Респyбліка проіснувала у період 1919-1922 рр. на землях у Чигиринському повіті Київської губернії (нині Чигиринський район Черкаської області).

Другого лютого 1923 року холодноярців, які боролися за незалежність України проти радянської окупації, засудили до розстрілу. Дев’ятого лютого 1923 року о 8.30 у Лук’янівській в’язниці Києва засуджені холодноярці підняли повстання, захопили 14 рушниць із набоями та іншу зброю. Майже чотири години точився бій, під час якого повстанці загинули.