Попри сталінську тезу, що незамінних людей немає, за більш як два роки, які минули після Майдану, і низки законопроектів, покликаних очистити систему влади від «прислужників режиму Януковича», особливих змін у цій системi не відбулося.
Навіть найвищі очільники держави — це люди «старої системи»: Петро Порошенко свого часу був міністром економіки в уряді Миколи Азарова, а Володимир Гройсман був мером Вінниці за часів Януковича.
Єдиний, кого можна назвати «новим кадром» — це спікер Андрій Парубій, але і він стільки часу був народним депутатом, що може дати фору всім іншим за часом перебування у великій політиці», — переконаний експерт Інституту політичної освіти Олександр Солонтай.
У чому ж причина такої законсервованості державної системи? Чому політична лава запасних, як сказав екс-Президент Леонід Кучма, лишається катастрофічно короткою і головним критерієм призначення на ту чи іншу посаду досі є не стільки професійність, скільки політична доцільність і квотний принцип.
Сумним прикладом цього є Василь Цушко, якому «пощастило» побувати і народним депутатом, і «губернатором» Одещини, і міністром внутрішніх справ та міністром економіки, і очолювати антимонопольний комітет. Утiм і за нових часів таких «універсалів» вистачає.
Президентські «універсали»
Одними з найпомітніших «універсалів» для Петра Порошенка, крім Володимира Гройсмана, який встиг побувати, як зазначалося раніше, і мером Вінниці, і спікером парламенту (продемонструвавши при цьому повне ігнорування регламенту), і главою уряду, є нинішній Генпрокурор Юрій Луценко.
Попри те, що він прийшов до великої політики на хвилі протестного руху «Україна без Кучми», побував у кріслі «опозиційного» міністра внутрішніх справ, очолював кілька опозиційних виборчих проектів (на кшталт «Народної самооборони» чи «Третьої республіки») і навіть відсидів у в’язниці, зараз він — один із головних стовпів президентської влади.
Недарма, починаючи з 2014 року, він очолював і партію «Солідарність», і Блок Петра Порошенка, і фракцію БПП у парламенті.
Луценко виявився настільки «перевіреним кадром», що, коли невдоволення діями Генерального прокурора Віктора Шокіна досягло критичної маси і загрожувало достроковими парламентськими виборами, саме під нього в один день було прийнято зміни до законодавства, які дозволяли очолити Генеральну прокуратуру людині без спеціальної юридичної освіти, надруковано їх у газеті «Голос України» та підписано відповідний указ про призначення на посаду.
До честі Юрія Віталійовича, з його приходом у Генпрокуратуру таки деякі зрушення намітилися.
Зокрема, після особистої зустрічі з новим Генпрокурором було закрито більшість кримінальних справ за формулюванням «самовільне залишення частини», безпідставно відкритих проти бійців 51-ї ОМБр, яких після повернення у Володимир-Волинський просто відпустили додому чи не могли знайти в госпіталі.
Також відбулася певна чистка в рядах прокуратури в так званих «бурштинових» районах. Утiм фундаментальні підвалини президентської влади лишилися незмінними.
Усі «свої»
Незалежні політичні експерти вже неодноразово наголошували, що Петро Порошенко став на шлях свого попередника, головним принципом призначення людей на високі посади обираючи не професійність чи патріотизм, а особисту відданість чи підконтрольність об’єкта.
Головне не те, які результати перебування людини на посаді, а особиста безпека як для Президента та його партнерів, так і для Системи в цілому. Тому, скільки б запитань не виникало до генерала Муженка з приводу Іловайська чи Дебальцевого, чи до Валерії Гонтаревої з приводу державної підтримки одних банків і банкрутства інших, складно очікувати їх відставки.
Схоже, за таким принципом відбулася й ротація в Міністерстві оборони, яка днями привернула увагу суспільства. У суботу увечері на сайті Президента України з’явився указ №466/2016 про призначення начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України Бурби Василя Васильовича.
Його попередник, генерал Валерій Кондратюк, іншим указом призначений заступником глави адміністрації Президента України на місце трагічно загиблого Андрія Таранова.
Щодо Кондратюка — питань немає. Іще рік тому, представляючи генерала колективу Головного управління розвідки Міноборони, Петро Порошенко підкреслив, що довіряє йому настільки, що готовий піти з ним у розвідку.
Очевидно, за рік ця довіра лише зросла. Бо місце, що несподівано звільнилося після того, як Таранов розбився на Дніпрі на скутері, будь-кому не віддадуть, адже Андрій Іванович в адміністрації Президента курирував силові структури і, як стверджує «Еспресо TV» займався «відродженням (а де-факто — створенням з нуля) української контррозвідки, вичищенням величезної кількості ворожої агентури у вітчизняних спецслужбах».
Хоча злі язики стверджують, що паралельно він курирував і певні фінансові потоки, які проходили через АП.
І вашим, і нашим
А от до його наступника
інтерес з’явився одразу. Бо багато хто згадав, як у лютому 2014 року на той час народний депутат України Геннадій Москаль оприлюднив списки координаторів «антитерористичних операцій» «Бумеранг» та «Хвиля», згідно з якими МВС та СБУ намагались розігнати Майдан.
«Надаю прізвища та номери телефонів керівників підрозділів, що брали участь у силовому розгоні акцій протесу. На підставі цих даних Генпрокуратура має відкрити кримінальні провадження», — наголосив тоді Геннадій Москаль.
Так от, серед інших, відповідальним за реалізацію пунктів 11 та 18, значився Бурба Василь Васильович, який на той час очолював 2-ге управління ГУ «К» СБУ.
Зокрема, саме він був відповідальний за «блокування автомобільних доріг на в’їздах до Києва» та мав був «забезпечити необхідну кількість нарядів ДСНС» на випадок пожежі, вибухів тощо. Втім, судячи з усього, він не лише не був притягнений до відповідальності, а й ішов на підвищення.
Призначення Василя Бурби очільником Головного управління військової розвідки під час війни з Росією викликало питання не лише фактом роботи в СБУ часів Олександра Якименка, який нині переховується в Росії, коли там «агентів ФСБ» було, хоч греблю гати.
«Зрозуміло, що людина працює в системі, і виконує завдання, які перед нею ставляться. Те, що він був причетний до операцій щодо розгону Майдану — це питання моральних принципів. Але, крім цього, є ще питання професійності. Керівником розвідки має бути професіонал, який пройшов усі щаблі, знайомий з усіма нюансами цієї справи. Це — інтелектуальна праця. А Василь Бурба, наскільки мені відомо, працював у системі Служби безпеки. Це два зовсім різні профілі: перший передбачає військову розвідку, а другий — більше поліцейські функції, підтримання правопорядку в громадянському суспільстві. Тому передбачити, як діятиме новий очільник військової розвідки на своєму посту, дуже важко. Я б на місці Президента не робив таких призначень», — зазначив у коментарі «УМ» екс-голова Служби зовнішньої розвідки України Микола Маломуж.
Здивований таким призначенням і народний депутат Єгор Соболєв, один з ініціаторів і головних лобістів Закону про очищення влади, який направив депутатський запит на ім’я Президента та міністра оборони Степана Полторака з проханням «публічно пояснити це призначення».
«Хотілося б почути від Президента публічних пояснень доцільності такого призначення. Бо все-таки Головне управління розвідки Міноборони — це стратегічний напрям, і там служить багато гідних людей, Героїв України. І це буде неприпустимо, якщо вони служитимуть під орудою некомпетентної людини, а тим більше — із сумнівною репутацією», — наголосив Єгор Соболєв.
Хотілося б почути ці пояснення і розвідникам, які, ризикуючи життям, виконують бойові завдання на передовій, адже їхня безпека і безпека держави напряму залежать від компетентності і патріотизму керівника структури.
«Головне завдання розвідки — прорахувати наперед наміри супротивника, завадити їм. Наразі ж розвідка і контрозвідка у нас у стані стагнації. І призначення таких людей не сприяє її розвитку, а навпаки, розширює можливість реваншу попередньої проросійської влади», — зазначив один із них.
На жаль, питань набагато більше, ніж відповідей на них. Але ставити їх потрібно. І бажано — побільше. Можливо, закон діалектики спрацює, і кількість перейде в якість, і ми зможемо почути на них відповіді. Принаймні це в інтересах нашої з вами безпеки.
