У пошуках спокути

11.10.2016

В український прокат вийшла стрічка угорського режисера Ласло Немеша «Син Саула». Це дебютний фільм угорця, і виявився він не просто вдалим, адже зібрав найпрестижніші кінонагороди: 2015-го здобув Гран-прі Каннського кінофестивалю, а вже цього року — «Оскара» та премію «Золотий глобус».
Фільм «Син Саула» про угорця з Ужгорода Саула Ауслендера, що належить до зондеркоманди нацистського концтабору Аушвіц-Біркенау. Саул працює в одному з крематоріїв: стежить за тим, щоб в’язні потрапили до душових, а потім чатує на дверях, щоб раптом натовп смертників тих дверей не вибив. Опісля члени зондеркоманди мали повністю знищити трупи — спалити в печах, а попіл викинути в річку. 
Одного разу Саул бачить хлопчика, якому вдалося вижити після пекла газової камери. І хай врятувати його не вдається, проте Ауслендер вирішує будь-що поховати хлопця за єврейським звичаєм. Тепер усі його зусилля спрямовані на те, щоб знайти рабина, який прочитає поминальний кадіш над тілом померлого. Саул, що завзято тер підлогу після екзекуцій, ретельно переглядав речі жертв, шукав коштовності й золото, тепер так само завзято шукає того рабина. 
Усе, що відбувається у фільмі, глядач бачить очима головного героя. Камера немов слідує за ним назирці — здебільшого в об’єктиві спина з червоним хрестом зондеркомандівця, трохи менше — його очі і ще менше — його репліки. Саме Саул бачить усе, а глядач має відчути ним побачене і завдяки цьому не стає свідком надкривавих сцен — вони нечіткі, розмиті, усе зосереджено на головному героєві — саме він свідок жаху того, що відбувається, і саме він першим приймає його на себе. 
Саул рятує єврея, ризикує власним життям, і все — заради мертвого хлопчика. Здається, навіщо він це робить? Утім, безглуздою ситуація видається лише на перший погляд. Для Саула — поховання хлопчика стає питанням спокути перед тими всіма, кого не було поховано за законом Божим, чиї тіла йому довелося кидати у вогонь печі, перед тими, кому було даровано надію реплікою: «Запам’ятайте номер свого вішака». А ще спокутою перед власним сином,  хоча його ніколи Саул не мав. Це його власний шлях очищення. Через те він неприкаяно, подібно до біблейного Саула, шукає того рабина — його останню надію на поминальний кадіш не так над хлопчиком, як над ним самим. Він, що як і кожен член зондеркоманди, раніше сподівався на примарний дарунок — життя, тепер абсолютно тим життям не важить. Вічний спокій — ось що шукає він і ось що обіцяє йому поховання єврейського хлопчика... 
Фільм демонструють мовою оригіналу з українськими субтитрами, що на сам перегляд абсолютно не впливає. Його можна дивитися навіть без реплік.