11 вересня майже сім мільйонів громадян Білорусі з правом голосу будуть обирати депутатів палати представників національних зборів Білорусі. У виборчій кампанії беруть участь 498 кандидатів, 316 з яких репрезентують політичні партії. Ця виборча кампанія разюче відрізняється від попередніх. Жодних сутичок правоохоронних органів iз представниками опозиції, жодних арештів. Офіційний Мінськ дуже зацікавлений у поліпшенні відносин iз Заходом, тому робить усе, щоб ці вибори, можливо, були визнані демократичними.
Втім ця головна політична подія року відбувається тихо і непомітно, за атмосфери байдужості та апатії з боку суспільства. Люди вже набули досвіду, усвідомлюють, що навіть при теперішньому допуску представників опозиції до участі у виборах ця опозиція настільки слабка, а державна машина настільки відпрацьована на збереження при владі панівного білоруського режиму, що результат буде такий самий, як і за протестів, як і за повного ігнорування виборчої кампанії. Тож народ зайнятий своїми щоденними проблемами в умовах білоруської економічної кризи.
Викопування бульби важливіше від боротьби за владний олімп.
За таких умов влада навіть допустила опозиціонерів до державних ЗМІ. Але у моніторингу Білоруської асоціації журналістів (БАЖ) під назвою «Висвітлення парламентських виборів у білоруських ЗМІ» зазначається, що державні медіа представляють потенційних кандидатів та політичні партії «у переважно деперсонiфікованій та узагальненій формі». Голова групи моніторингу Алесь Антипенко зазначив в інтерв’ю Міжнародному французькому радіо, що деперсоніфікована манера репрезентації головних учасників виборчого процесу не сприяє інтересу до виборів iз боку виборців.
А влада при цьому говорить про спокійну та позитивну атмосферу виборчої кампанії. «На цей момент жодних чинників, які могли б негативно вплинути на виборчу кампанію, не спостерігається. Немає інформації про якісь елементи провокативних дій. Кампанія відбувається в абсолютно спокійній обстановці», — заявив на прес-конференції у Мінську представник МВС Білорусі Дмитро Кур’ян. А голова ЦВК Білорусі Лідія Єрмошина зазначила: «Ми проводимо вибори все більш досконало, вони стають цивілізованішими. Це чемність, толерантність до інакодумства».
Щоправда, Єрмошина відразу ж забула про толерантність, коли заговорили про спостерігачів на виборах. Вона просто вибухнула гнівом: «Відразу можу сказати, що багато скарг (до ЦВК) є вигаданими. Таке відчуття, що спостерігачі, особливо від Білоруського Гельсінського комітету, перебувають на поштучній оплаті праці: більше скарг — більше, певне, якихось преміальних бонусів». Прозорий натяк, що спостерігачі — це іноземні агенти.
Один iз таких «агентів» Денис Садовський говорить: «Передусім ми робили акцент на етап формування виборчих комісій, які рахують голоси виборців. На жаль, тут ми констатуємо: жодних серйозних покращень у порівнянні з попередніми вибочими кампаніями. Відсоток представників опозиції у складі дільничних виборчих комісій становить лише 0,1% від усього складу комісій». До складу семи територіальних та 110 окружних виборчих комісій з виборів депутатів палати представників увiйшов лише 31 представник опозиційних політичних партій. Відповідно, жодного впливу на підрахунок голосів, на роботу комісій представники демократичних сил не мають.
На думку спостерігачів, в’ялу агітаційну кампанію можна пояснити також останніми змінами у виборчому законодавстві. Вже згаданий Денис Садовський говорить: «Якщо у нас раніше кожен iз зареєстрованих кандидатів мав рівну суму коштів від держави для ведення агітації, то три роки тому ця стаття виборчого законодавства була відмінена — тепер кожен iз кандидатів сам формує свій фонд. Усі чудово розуміють, що підтримка опозиції в умовах Білорусі — це нереально. По-перше, сам рівень страху у суспільстві такий, що людина сто разів подумає, чи дати хоч якусь копійку представникам опозиції.
По-друге, бізнес, природно, ніколи не буде фінансувати опозицію, тому що чудово розуміє, що матиме наслідки. Провладні кандидати мають свої виборчі фонди, грошові засоби в максимальному розмірі, а при цьому для них, звичайно ж, і використання адміністративного ресурсу не становить жодної проблеми.
А вони фонди свої формують, досить таки великі. Фактично, лише п’ять хвилин виступу по рідіо та стільки ж по телебаченню, це єдина можливість для опозиційних кандидатів широко заявити про себе. Ми будеми робити акцент на явці виборців — приблизно півтори тисячі спостерігачів вийдуть у день виборів, щоб зафіксувати явку».
Експерти вважають, що надії на те, що хоч хтось від опозиції потрапить до парламенту, немає. А Захід буде звертати увагу лише на відсутність грубих дій влади. Глава Центру політичного аналізу та прогнозу у Варшаві Павло Усов говорить: «Сама ідея того, що опозиція в країні існує, що вона здатна перемагати, є неприйнятною для влади.
Це може зашкодити , перекреслити всі намагання влади стерилізувати навіть на рівні ідеології політичний простір Білорусі. Стосовно Євросоюзу, то для нього головне, щоб вибори пройшли тихо та непомітно, як президентські. Влада не збирається розмінювати і робити якісь формальні поступки, тому що це шкодить владі в цьому ідеологічному контексті. Тому всі ці байки про те, що влада когось кудись пропустить, це лише бажання опозиції виправдати власну участь у заздалегідь провальній компанії».
