Як повідомила прес-служба Державного агентства рибного господарства України, загальний дохід їх відомства у 2015 році становив близько 13 мільйонів гривень. До цих пір увесь прибуток «з’їдав» борг, який ще у буремні 90-ті нарахували державним компаніям Українського океанічного флоту іноземні кредитори.
— Наша країна зараз має добрі перспективи для того, щоб збільшити прибуток у 2016 році майже на 60 відсотків та поповнити бюджет України ще на 30 мільйонів гривень, — упевнений голова Держрибагентства Ярема Ковалів. — Однак для цього необхідно не тільки підвищити квоти на вилов риби для України, а й зробити прозорими всі найбільш значущі фінансові операції.
На думку фахівців, світовий досвід свідчить про те, що успішніше працюють саме приватні риболовецькі компанії. А от досвід незалежної України довів, що в умовах, коли держава є фактичним судновласником, неможливо уникнути використання корупційних схем. Саме з цієї причини до 2017 року планується провести процедуру приватизації тих суден, які поки що є цінними для риболовецького флоту.
Відзначимо, що до розвалу СРСР український флот був одним із найбільших у світі та мав на своєму балансі 236 суден, які щорічно забезпечували вилов 780 тисяч тонн риби. Зараз цей показник значно скоротився та не перевищує 92 тисяч тонн риби та водних біоресурсів. Погіршилась ситуація і через анексію Криму в 2014 році.
На початок 2015 року наша країна мала у своїй власності лише чотири великі риболовецькі судна. Решту було продано на аукціонах для погашення штучних заборгованостей.
Схема, коли капітан корабля вступав у змову з фрахтувальником та через серію судів розпродавав судно вроздріб, просто «поховала» практично весь український океанічний флот. Як приклад можна навести справу 2015 року, коли представники нашої держави насилу змогли захистити законні права України на танкер «Таманський», який також намагалися продати з аукціону в Туреччині.
Особливо критична ситуація з суднами Українського океанічного флоту склалася після анексії Криму Росією. До 2014 року за простій українських суден, які перебували в акваторії Чорного моря біля кримських берегів, влада Росії зажадала близько одного мільйона доларів. З мертвої точки справа зрушила через рік, після того як відбулася зміна керівного складу в Мінагрополітики України, а також і в Держрибагентстві. Порт приписки суден у терміновому порядку змінили на Іллічівськ, щоб Росія не змогла дістати українських суден.
А ось отримати прибуток українським чиновникам вдалося лише у 2015 році, коли на офіційному рівні затвердили додаткові умови, що дозволило змінити ставки договорів фрахтування суден на користь економічних інтересів України.
Також вдалося скасувати угоди, за якими термін фрахту двох кораблів за невигідними для нашої країни ставками був продовжений без права розірвання аж до 2025 року.
На думку керівництва Держагентства рибного господарства України, у майбутньому потрібно більше уваги приділити використанню нових технологій, які дозволять налагодити розведення власної риби в українських водоймах. А також зайнятися питаннями заміни та ремонту суден Азово-Чорноморського флоту, знос яких досягнув 70 відсотків.
Якщо ж говорити про будівництво риболовецьких суден на українських заводах, то у перспективі Україні, рибалкам та підприємствам рибопереробки було б вигідно укладати договори про продаж їх у лізинг. Можливість поновлення риболовецького флоту України за допомогою лізингових програм дозволить завантажити роботою підприємства, які виробляють судна.
Також свою можливість заробити гроші отримають і ті приватні компанії, які спеціалізуються на рибному промислі.
