Україна сьогодні існує ніби в двох реальностях. В одній із них — «все пропало», «куди нам до Заходу» й «економіка вся в занепаді». А в іншій люди не хочуть жити по-старому й намагаються вийти з наїждженої колії. Причому другі розвивають бізнес не лише по великих містах, а й у сільській глибинці, орієнтуючись на довгострокову перспективу. Чугуївський район у цьому сенсі вважають на Харківщині лідером. Окрім звичних «інтенсивних» соняшників і кукурудзи, якими тепер скрізь рясніють придорожні поля, тут з’явився «керований» сад і тваринницькі комплекси європейського рівня.
Мистецтво управління деревом
Яблуневий сад у селі Коробочкине нічим не відрізняється від своїх європейських аналогів і загалом нагадує живу ксерокопію комп’ютерної гри «Вирости добрий врожай». Тут обміряно все — відстань між деревами, їх максимальна висота і навіть кількість плодів на гіллі.
Необхідність у зрошуванні і боротьбі з хворобами визначає не агроном на око, а електронна система власної метеостанції, за показниками якої можна спостерігати, в тому числі й iз домашнього інтернету.
І в цьому ж таки комплекті підприємство «Харківська фруктова компанія» придбало єдину в регіоні холодильну установку, що дозволяє при температурі в півтора градуса зберігати достиглі яблука відмінної свіжості фактично до нового врожаю.
Подібні плантації в Україні почали з’являтися ще років десять тому, але до Харківщини, що вважається зоною ризикованого садівництва, це ноу-хау дійшло тільки зараз.
Зважитися на експеримент підштовхнула обіцянка уряду Януковича компенсувати половину витрат на створення такого бізнесу, але не склалося.
«Коли ми починали, в Україні була задекларована цільова програма, згідно з якою 1,5-відсотковий збір з алкогольної продукції повинен був iти на розвиток садівництва та виноградарства, — пригадує директор підприємства Василь Сердюк. — Але ті гроші були успішно розграбовані, і ми не отримали жодної копійки. Спроба домогтися справедливості теж не увінчалася успіхом, оскільки ми виграли всі суди, включаючи Верховний, але справа була відправлена на рівень висхідної точки. Нова влада пішла своїм шляхом. Тобто Кабмін не тільки скасував обіцяні преференції, а й посилив фінансовий тиск по лінії НДС. У результаті свій не надто прибутковий бізнес піднімаємо самі. Більше жодних ігор iз нашою державою не буде. Головне, аби не заважали».
На кожен із 54 гектарів саду харків’яни вклали до 50 тисяч доларів. Сюди входить вартість закладеної у міжрядді підземної зрошувальної системи і ціна карликових саджанців, закуплених у Бельгії. Висадили їх на підготовленій площі позаминулого року, а вже наступного зібрали перший врожай. «За старою технологією вирощують спочатку деревину, а вже потім яблука, — каже пан Сердюк. — А за цією — деревини виходить мінімум, зате максимум плодів. Секрет у тому, що саджанці надходять iз квітучою брунькою й одразу починають плодоносити».
Життєдіяльність кожної яблуні суворо регламентована. Вона не повинна перерости два метри й утримувати на гіллі більше 80 яблук. У протилежному випадку плоди не досягнуть у діаметрі 75 міліметрів, що автоматично зменшить їхню ціну. «Яблука саме такого розміру користуються найбільшим попитом, — пояснює ситуацію кандидат сільськогосподарських наук Віталій Леус, який працює тут агрономом. — Саме тому кожне дерево треба регулярно оглядати, приймаючи по ньому індивідуальне рішення».
Усю продукцію підприємства забирають харківські супермаркети. Садiвники хотіли б продавати її і за кордоном, отримуючи більший прибуток, але з цим наразі проблема: Росія перекрила транзит українських фур до Казахстану, з яким уже була домовленість на поставку, а з іншими країнами поки що йдуть переговори. Але, незважаючи на скромні прибутки, підприємство планує висадити у Коробочкиному ще два сади — вишневий і сливовий. Не виключено також, що тут освоять американську технологію вирощування лохини. Усю землю підприємство орендує у шістьох місцевих пайовиків, які повірили в те, що сади — це всерйоз і надовго.
Цікаво, що аналогічний сад «Харківська фруктова компанія» заклала в Криму ще до анексії. Там кілька років поспіль уже збирали рясні врожаї, але з приходом Росії усе це господарство довелося продати за дуже невигідною ціною.
«Ми покинули свої активи й пішли з півострова, — каже Василь Сердюк. — Звичайно, можна було переоформити документацію, але там настільки жорстке законодавство, що простіше було піти з втратами». Тепер про кримську історію нагадують лише яблуні вітчизняного сорту «Симиренко», закуплені у місцевому розсаднику. Решта шість сортів — «продукт» бельгійських селекціонерів, що відмінно прижився на Слобожанщині.
Корбочкине завдяки саду стало чудовою навчальною базою. Сюди приїздять як вітчизняні, так й іноземні фахівці для обміну досвідом. Навідуються й студенти Харківського аграрного університету імені Докучаєва, в якому Віталій Леус колись працював деканом агрономічного факультету, а тепер читає лекції з садівництва.
На його думку, майбутньому фахівцеві реальна практика не зможе замінити навіть найкращу теорію.
Повстали з руїни
П’ять років тому в селищі Чкалівське сталася справжня соціальна трагедія. Місцевий агрокомбінат «Слобожанський» почав масово вирізати майже стотисячне поголів’я найбільшого в регіоні свинокомплексу, внаслідок чого без роботи ризикували залишитися сотні місцевих жителів.
Причина банальна: якість м’яса тут була настільки низькою, що фахівці заборонили поповнювати ним Держрезерв.
Більше того, гігантський свинарник мало опікувався очисними спорудами, тому з часом став для довкілля справжньою екологічною проблемою. Зрештою нерентабельне підприємство продали новому інвестору, який повністю модернізував архаїчне виробництво ще радянського зразка.
Тепер тут усе європейське. Індивідуальну технологію утримування тварин розробила німецька компанія Big Dutchman, в якої було закуплено сучасне обладнання. У свою чергу, маточне поголів’я з генетикою відомої породи Йоркшир-Дюрок придбали у Данії.
Звідти родом і фахівець, якому довірили управління двома автоматизованими свинокомплексами. Наразі тут вирощують свиней беконної породи з максимальним вмістом м’яса й мінімальним шпиком. Комбікорм готують iз високоякісної сировини без стимуляторів росту на власному комбінаті за рецептурою, розробленою данськими ветеринарами.
Тварини утримуються у спеціалізованих групових станках, що мають залізобетонну решітчасту підлогу з автоматичною системою видалення гною. Сам гній нарешті перестав бути головним болем Чкалівського, оскільки підприємство має дозвіл на використання його як екологічно чистого органічного добрива.
На думку начальника Чугуївського районного управління агропромислового розвитку Галини Олексієвець, «Слобожанський» має великі перспективи розвитку, оскільки сьогодні жителі України споживають утричі менше м’яса, ніж мешканці Євросоюзу. Крім цього, європейські технології, запроваджені на комбінаті, дозволяють підприємству виходити зі своєю продукцією й на міжнародний ринок.
Молоко класу «екстра»
У Чугуївському районі працюють 7 молочних комбінатів, проте лише на двох із них встигли провести модернізацію за європейським стандартом. У селі Волохів Яр підприємство Агросервіс» реконструювало два старi господарськi корівники й збудувало чотири новi, обладнавши їх сучасними апаратами доїння. Отримане молоко не контактує ні з руками доярів, ні з повітрям, що й забезпечує йому високу якість.
А в селі Стара Гнилиця товариство «Надія» звело сучасний молочний комплекс iз нуля, закупивши 1200 данських нетелей. «Уявляєте, це стадо наразі лише роздоюється, але вже зараз деякі телиці дають по 40 літрів молока, — каже Галина Олексієвець. — Всю продукцію одразу охолоджують й розливають по бочках нових молоковозів. Автомобільні ємності виготовлено з нержавіючої сталі для відбивання сонячних променів й оснащені спеціальними термосами.
Свою продукцію «Надія» збуває жителям регіону. Люди дуже задоволені. Кажуть, що за смаковими якостями і вмістом жиру це молоко дасть фори навіть домашньому».
На запитання: «Чи не тісно сімом виробникам «молочки» в межах одного району?» пані Галина відповіла заперечно. «Наш ринок має велику потребу в такій продукції, — каже вона. — Маючи величезний потенціал розвитку сільського господарства, ми не повинні шукати в магазинах соєві та інші рослинні імітатори молочного асортименту. Нам потрібно виробляти своє і винятково високої якості».
Вічний пошук інвесторів
Чугуївський район розташований неподалік Харкова і має зручну транспортну розв’язку, чим обумовлена його висока інвестиційна привабливість. Утім бізнесмени не поспішають розміщувати свої фінансові активи у сільській глибинці. Минулого року, скажімо, місцеві підприємства залучили 85 мільйонів доларів прямих капіталовкладень із семи країн світу.
Але, як повідомила заступник голови райдержадміністрації Валентина Волоцкова, це лише невелика дещиця того, що район міг би отримати завдяки своєму господарському потенціалу.
«Ми підготували кілька майданчиків для заходу інвесторів, розробивши самостійно кілька перспективних проектів, — каже вона, — але з якихось причин вони поки що залишаються незатребуваними».
