У це важко повірити, але факт залишається фактом — у селі Сигнаївка Шполянського району в ямі шкільного туалету два роки жив собака. У невеличку дірку вигрібної ями його ще маленьким цуценям вкинули бузувіри на двох ногах.
Від такого жаху собача щосили скавучало і кликало на допомогу. Ніхто не хотів чути. Тим часом у школі тамтешні вчителі навчали своїх учнів «доброго й вічного». День за днем. Два роки!
Але діти засвоювали інший урок, який проводили для них дорослі — голова сільської ради, директор, завуч, учителі, односельці та батьки. Школярі бачили, що до живої істоти в усій великій сільській громаді, у якій майже 2 тисячі жителів, нікому немає абсолютно ніякого діла. Собаку залишили помирати. У всіх на очах. Чужий біль не турбує, не болить, співчувати нещасному, кидатися на допомогу ближньому необов’язково. Так поводитися — це нормально.
І слава Богу, що на все те черкаське село у центрі України знайшлася одна людина, завдяки якій цуцик вижив і виріс. Жінка почула його жалібне скигління, коли проходила поруч. Каже, цуцик «пищав не своїм голосом». Жінка забила на сполох.
Тільки усім мов позакладало. Її не почули. Байдужість позбавила громаду слуху. Заціпило сільському голові Сергію Ошовському, не виїхали на виклик рятувальники районного відділу ДСНС, бо він не давав дозволу, аби у туалеті роздовбали бетонну підлогу і витягли на світ Божий чотирилапого бранця. Шкода було «добра»? А дитячі душі не шкода?
Більше того, у тому шкільному туалеті через рік після початку собачого ув’язнення робили ремонт, і жіночка-рятівниця пропонувала заплатити ремонтникам, аби вони визволили бідолашну тварину. Ніхто не допоміг.
Тому вона продовжувала боротися за життя собаки самотужки. Назвала Манюнею і щодня спускала на мотузці воду та їжу, аби жива істота могла вижити у смердючому пеклі.
Про собаку, який два роки живе у темній кам’яній ямі шкільного туалету, волонтери з Черкаського міського товариства захисту тварин «Друг» дізналися з міського форуму. Історія обурила та вразила черкаських захисників тварин до глибини душі, і вони через «Фейсбук» звернулися до небайдужих людей, аби зібрати необхідні кошти на порятунок.
Зібрали майже 4 тис. гривень, навіть більше від необхідної суми.
Потім волонтери «Друга» подзвонили зоорятівникам у Київ і згодом разом з ініціативною групою «Допомога хвостатим» та місцевими журналістами поїхали у Сигнаївку.
Там їх зустріли нерадо. Сільський голова був у відпустці. По телефону він сказав, що собаки не бачив, але почув про нього зовсім недавно. А виконуюча його обов’язки вперто стояла на тому, що офіційно ніхто до сільської ради не звертався з проханням урятувати собаку. Вже по телефону мобільна рятувальна група з Черкас добилася у сільського голови дозволу на те, аби розібрати підлогу злощасного туалету і витягти звідти собаку.
Один із київських рятувальників спустився у яму і витягнув пса на поверхню. Він каже, що тварина вела себе жваво, до рук не йшла, тому їй довелося дати снодійне.
Врятованого собаку волонтери із «Друга» забрали до Черкаського притулку для тварин. В обласному центрі його оглянув ветеринар і зробив висновок, що пес здоровий, трохи дикуватий, але неушкоджений. Після дворічного ув’язнення у темряві у нього зір не стовідсотковий, наголошує лікар, але він не осліп, чого побоювалися раніше. Тож поки що для нього спеціально облаштували затемнений вольєр.
І ще про одне. Після щасливого порятунку пес уже не Манюня, тепер його звати Дігер.
«Баланс добра і зла збережено. Собаку, який два роки жив у сільському туалеті, врятовано! Про байдужість більшості місцевих, меркантильність сільських чиновників не говоритиму — цю хворобу лікуватимемо ще довго. Хочу подякувати людям, які за декілька годин зібрали гроші на порятунок цього собаки, київським зоорятівникам, які провели цю операцію, журналістам, які відгукнулись і були присутні», — говорить «Україні молодій» волонтерка Черкаського міського товариства захисту тварин «Друг».
У самому ж товаристві також дякують усім, хто вірив і допомагав. Із зібраних на порятунок собаки 4186 гривень його рятівникам заплачено 1400, а залишок триматимуть у запасі, на потреби інших тварин.
