Володимир Шинкарук був, як це модно нинi казати, людиною мультимедійною. Його запрошували вести і офіційні концерти, і молодіжні фестивалі. Він був одночасно поважним професором Житомирського університету імені Івана Франка і добрим другом Ліги КВК. Він був поетом, композитором, виконавцем і продюсером, перекладачем і театралом. А головне — він безмежно любив рідну Житомирщину, любив молодь і мріяв про фестиваль, який відкриватиме молодим талантам нові обрії.
Півтора року тому хвороба забрала його від нас. Втім і зараз він продовжує допомагати друзям, бо стільки прекрасних артистів у Житомирі міг на одній сцені зібрати лише Володимир Федорович.
У гості до Шинкаруків
Ініціатором і головним організатором фестивалю «Пісенний Спас» виступила родина Шинкаруків. І передусім — донька Володимира Федоровича Ірина, яка взяла на себе і рекламу, і організаційні моменти, й участь у журі конкурсу, і ще багато чого. Дивуєшся, як все це можна було витримати, однак поряд були добрі друзі, та й Житомир долучився до цієї справи. «Тато дуже хотів іще за життя зробити такий фестиваль, тож ми не мали права опускати руки», — каже Ірина.
Взагалі, Володимир Шинкарук незримо був присутній на фестивалі. І річ не лише в тому, що «Пісенний Спас» носив його ім’я чи зі сцени лунали його пісні. «Володимир Федорович був дуже світлою людиною. Ми багато разів перетиналися з ним на одній сцені, запрошували його ведучим на наші заходи. І ми дуже втішені, що нам вдалося цього року потрапити на цей фестиваль — так сталося, що зазвичай до Дня незалежності у нас багато концертів, а тут саме ці три дні виявилися вільними.
Значить, саме так мало бути. Із друзями ми багато говорили про нього. Згадували різні моменти. Я думаю, для Житомира цей фестиваль стане знаковим. Власне, він уже став таким», — поділилися з нами Дмитро та Назарій Яремчуки.
У гості до Володимира Шинкарука з’їхалося багато іменитих виконавців, причому — усі без гонорарів.
Початок «Пісенного Спаса» припав на 19 серпня — день народження Володимира Шинкарука. Тому й назва фестивалю, і все, що відбувалося навколо, були символічними.
Серед гостей, окрім братів Яремчуків, були Тарас Петриненко та Тетяна Горобець, Ніна Матвієнко, соліст легендарної «Кобзи» Євген Коваленко, Валентина Степова, Алла Попова, Анжеліка Рудницька, Юрій Грабовський, Артем Кондратюк, Володимир Соляник, барди Олександр Смик та Ігор Жук. І, звичайно ж, Ірина Шинкарук, яка, окрім того, разом з Анатолієм Гнатюком та Дмитром Оскіним була ведучою фесту.
Окрім самих концертів, у парку Гагаріна розгорнулося ціле фестивальне мистецько-літературне містечко, де можна було і народну пісню послухати, і картинами та виробами народних майстрів помилуватися, і взяти автограф у Ірен Роздобудько чи інших письменників.
Центральним експонатом фестивального містечка стало розмальоване яблуками жовте старовинне фортеп’яно, на якому лишили автографи Ірина Шинкарук, Тарас Петриненко та інші учасники дійства. Після фестивалю це фортеп’яно стане одним із центральних експонатів житомирського музею «Ремісничий двір».
Гран-прі поїхало до Мінська
Ще однією особливістю цьогорічного фестивалю стала конкурсна програма у трьох номінаціях: «Виконавець естрадної пісні», «Авторська пісня та співана поезія» та «Конферанс». До участі в конкурсі було відібрано 33 учасники з Житомира, Хмельницька, Рівного, Києва, а також зі Словенії та Білорусі. Обов’язковою умовою естрадного конкурсу було виконання пісні на музику чи слова Володимира Шинкарука.
Варто відзначити досить високий рівень учасників. Хоча, як зізнався один із членів журі, Євген Коваленко, були певні труднощі з визначенням критеріїв оцінки, особливо в авторській пісні, оскільки все відбувалося вперше. А конкурс конферансьє взагалі є фактично унікальним для України.
«Ми намагалися бути, з одного боку, поблажливими до конкурсантів, бо згадували, як самі ще не так давно були на їхньому місці. З іншого — намагалися їм дещо підказати, бо це професія, і вона не терпить халтури. Приємно, що серед учасників конкурсу було вже кілька сформованих виконавців, які зараз є нашими рівноправними колегами по сцені», — зазначила Алла Попова.
Гран-прі фестивалю несподівано вибороло жіноче тріо з Мінська «Красотки». Колектив існує лише півроку, і це їхній перший фестиваль такого рівня. Й одразу — перемога. Дівчата зізналися, що на фестиваль їх запросила відома в Білорусі виконавиця Ірина Дорофєєва (і добра знайома Ірини Шинкарук іще з часів їхньої спільної участі у фестивалі імені Володимира Івасюка).
Вивчити пісню українською мовою для них теж виявилося нескладно. «Ми взагалі, коли перетнули кордон і відчули на собі всю «чарівність» ваших доріг, із жахом думали, що нас тут чекає. А натомість потрапили в атмосферу справжнього свята і справжніх друзів. Це дивно, але між учасниками не було ні заздрощів, ні ревнощів.
Навпаки, всі намагалися одна одну підтримати, допомогти», — ділилися враженнями в перший день «Красотки».
Ще один виконавець із Мінська — Євген Слуцький — також повіз до Мінська унікальний кубок роботи бердичівської художниці-скульптора Аліси Дідківської-Петросюк: у вигляді півника-скрипкового ключа з яблуком усередині (схожим факсиміле підписувався Володимир Шинкарук) за першу премію у жанрі авторської пісні, заспівавши на сцені фестивалю білоруською.
Це місце він розділив із житомирським гуртом REtro21.
Друга премія в цьому жанрі дісталася житомирянину Симору Гласенку (Олександру Процюку), а третє місце розділили хмельницький дует Юрій і Віра Найди та Анастасія Мендус із Києва.
Перемогу в естрадному жанрі святкувала Олена Шинкар із Бердичева, другу премію розділили житомиряни Євген Кравчук та Ольга Ковальова, а третє місце дісталося аж трьом житомирським виконавцям — Діані Морару, Катерині Бакальчук та гурту «Спів існування».
А наймолодша учасниця конкурсу, 15-річна Злата Міленова з Києва, отримала спеціальний приз із рук Олександра Пономарьова — сертифікат на проходження інтенсиву у його вокальній академії. «Узагалі цей конкурс демонструє набагато оптимістичнішу картинку, ніж наше телебачення чи ФМ-станції, де все форматне і все російськомовне.
А конкурси, які не є телешоу, у нас практично вимерли. А тут знову відчуваєш, що українська пісня жива», — зазначила Анжеліка Рудницька, яка на фестивалі була в журі кількох номінацій, презентувала прем’єру пісні Володимира Шинкарука на слова Олександра Бригинця і привезла до Житомира виставку авторських робіт.
Особливий інтерес викликали учасники конкурсу конферансьє. «Існує хибна думка, що будь-хто може провести концерт чи мистецький захід. Конферанс потребує і потужного особистого шарму, і володіння акторською професією, щоб тримати необхідний темпоритм і емоційну складову дійства, і ще — має бути інтуїція, відчуття того, який саме зараз давати посил залу і тим, хто має вийти на сцену для свого виступу», — розповів «УМ» один із ведучих фестивалю Анатолій Гнатюк.
Тож переможці в цьому жанрі — володарка першої премії Юлія Куцак із Рівного та «срібний» призер Артем Нежданчик — отримали можливість пройти бойове хрещення на гала-концерті. І вони із завданням впоралися на відмінно.
«На другий день Артем Нежданчик підійшов до мене і заявив: «Даю вам слово, що наступного року я прийду на «Пісенний Спас» і таки здобуду гран-прі! — розповіла після фестивалю Ірина Шинкарук. — Після таких заяв ти розумієш, що фестиваль таки вдався, і хочеш чи не хочеш, а мусиш уже починати готуватися до наступного року. Хай Боженька і тато нам допомагають».
До речi, орiєнтовно у вереснi планується трансляцiя фестивалю «Пісенний Спас» в ефірі Першого Національного.
