Діалог чи страйк: яку загрозу для України становить експорт зерна

«Виробництво і експорт зерна. Як зберегти позиції України на світовому ринку?» — такою була тема «круглого столу» в прес-центрі УНІАН. Експерти, аграрії та представники Міністерства аграрної політики підбили підсумки сезону та обговорили перспективи аграрної галузі.

 

Як зазначив президент української зернової асоціації Володимир Клименко, за прогнозами мінагрополітики США, ми в цьому році можемо отримати рекордний урожай 64,1 млн. тонн зерна: «Дійсно, ми бачимо зараз уже 63 млн. тонн виробництва зерна й на експорт піде близько 41 млн. тонн проти 39 — у минулому році. Якщо Бог дасть успіх з кукурудзою, то такі баланси будуть, і їх бачать усі учасники ринку. Україна останні чотири роки в трійці світових експортерів зерна (після США та ЄС, де 28 держав), займає сьоме місце у світі з виробництва зернових культур і 18-те з їх споживання. Тож нас очікує дуже цікавий рік і велика робота». 

 

Менш оптимістичним був голова Аграрної партії Віталій Скоцик, адже лише самовіддана робота аграріїв і сприятлива погода допомогли Україні зібрати гарний урожай.

 

«Незважаючи на те, що побили рекорд у минулому маркетинговому році по експорту зерна й можливий рекорд у цьому році, але чи ми стали від цього багатші? Чому дефіцит держбюджету виріс у порівнянні з вереснем минулого року в 17 разів? Чому відбулася девальвація нацвалюти на 320 % за останні два роки, й на 19 % — із вересня 2015 року? 

 

Верховна Рада формує уряд та його стратегію, ви­значає коаліційну угоду й основні засади економічної політики держави. На жаль, у коаліційній угоді й програмі уряду було прописано дві стратегічні помилки: наростити виробництво зерна до 100 млн. тонн і збільшити експорт у 2,5 раза. Але світ чітко розуміє, що той, хто є гравцем на сировинних ринках, є в програшній позиції.

Навіть ті, хто працювали у вуглеводнях (нафта, газ): РФ, Саудівська Аравія, Нігерія, Венесуела — з падінням сировинних ринків різко втратили баланс бюджетів у своїх країнах». 

 

Що ж може тоді відбуватися з сировинною галуззю, країною, такою, як Україна?

 

Замість того, щоб ставити запитання про те, щоб переробляти продукцію в нашій державі, створювати додану вартість тут, продавати завершений продукт, здійснюючи реально наповнення бюджету з виробленої продукції через податки місцевого та загальнонаціонального бю­джетів, ми пішли шляхом нарощування експорту. 

 

Тож зміна тільки орендних відносин, замість зміни податкового законодавства й земельної реформи, не дала загального пакета врегулювання питання, а призвела лише до того, що була «покладена» аграрна галузь за останні два роки, що стало, без перебільшення, катастрофою.

 

«Що ж відбулося через таке неправильне рішення ВР у формуванні неправильної політики й дій уряду? — риторично запитує як економіст пан Скоцик. — За останні два роки ми втратили в країні 2,5 млн. робочих місць, 4 млн. людей виїхали на заробітки за кордон, 0,5 млн. дрібних і середніх підприємств закрилося, із 400 тисяч офіційних безробітних — більше 80 % з вищою освітою. 

Так, ми можемо пишатися, що в трійці лідерів по експорту зернових, адже наростили виробництво зернових у період 2010—2015 років удві­чі!

 

Але у кінцевому етапі — стратегічні помилки призвели до того, що ми стали однією з найбідніших країн світу».

 

Біда й у тому, що ми маємо дуже низьку купівельну спроможність населення. Якщо у 1990 році ми виробляли 6400 доларів ВВП на душу населення, то в кінці 2015 року — лише 1750. В минулому році купівельна здатність наших співгромадян упала на 12,9 %, а з початку 2016 року — на 22,5 %! 

 

Ті інструменти, які були закладені в основу розвитку аграрної галузі, виникли в 1998 році, коли у ВР було консолідоване лобі Аграрної партії.

 

Саме тоді з’явився фіксований с/г податок, спеціальний режим ПДВ, програми з компенсації кредитних ставок комерційних банків, компенсації щодо техніки через систему укравтолізингового виробництва, підтримки виноградарства, садівництва та ягідівництва.

 

Вочевидь уряд нарешті повинен слухати тих людей, які формують галузь номер один у країні. В тому числі — створення координаційної ради (яка колись була). А ні уряд, ні ВР аграріїв чути не хочуть. 

 

«Тому з 30 червня 2015 року дотепер ми провели сім загальнонаціональних страйків, закликаючи уряд сісти за стіл переговорів і оцінити ситуацію. Нагадаю, що на 1990 рік у нас було майже 9 млн. дійного стада (корів), на кінець 2015 року — 2,3 млн., а зараз залишилося лише 1,9 млн. голів!» — емоційно нагадав пан Віталій. 

 

До 1 липня уряд повинен був подати до ВР бачення податкового кодексу й при­йняти пропозиції профільних асоціацій, але цього не відбулося. А до 15 вересня — подати бюджетну резолюцію, але уряд не хоче спілкуватися з профільними асоціаціями, обговорювати критичний стан в аграрній галузі. 

 

«Тож нещодавно нами було прийнято рішення про проведення у вересні всеукраїнського аграрного віча. А якщо діалогу не відбудеться й точку зору профільних асоціацій не буде враховано при підготовці бюджету на 2017 рік, аграрне середовище знову вийде на 8-й загальнонаціональний страйк, де буде обговорюватися питання оподаткування й ринку землі», — попередив голова Аграрної партії.