Галина Ярова: Аеропорт імені Мазепи – кращого імені для «Борисполя» немає

Минулого місяця закінчилося громадське голосування щодо присвоєння імені видатного українця столичному аеропорту «Бориспіль». Пальму першості в опитуванні здобула кандидатура гетьмана Івана Мазепи, за якого проголосувало більше 12 тисяч українців. Утім таке рішення сподобалося не усім i в суспільстві виникло чимало суперечок із цього приводу.

 

Оскільки чи не головна причина невдоволення — незнання постаті українського гетьмана та клеймо «зрадник», століттями нав’язуване східним сусідом, «УМ» вирішила поговорити з директором Музею гетьманства Галиною Яровою, яка вже понад 20 років очолює установу і розповідає справжню історію гетьмана. 

— Пані Галино, у суспільстві вже місяць точаться дискусії на тему пере­йменування аеропорту Бориспіль. Попри те, що y громадському голосуванні перемогла кандидатура гетьмана Івана Мазепи, з’явилося чимало невдоволених таким вибором. На вашу думку, чи доцільне це перейменування та чому головні повітряні ворота країни мають носити ім’я саме цієї відомої постаті?

 

— Спочатку я була переконана, що не треба перейменовувати аеропорт, названий на честь історичної місцевості. Коли ж було створено спеціальну комісію i питання про присвоєння імені винесли на державний рівень, Музей гетьманства висловив ініціативу назвати головний аеропорт країни іменем українського військового та політичного діяча Івана Мазепи.

 

Багато аеропортів світу названі на честь виданих державних діячів, що виступає своєрідним захистом. Це говорить про те, що літак іде в небо з найкращими людьми своєї країни.

 

Знаєте, ставлення українців до перейменування показало, наскільки наше суспільство обмежене y знаннях не тільки про гетьмана Мазепу, a й про інших українських гетьманів. Кращого імені для аеропорту немає, але й для цього українцям треба добре знати, хто ж він такий той Мазепа насправді, герой чи зрадник.

 

— На вашу думку, чому виникло таке незнання?

 

— Наш музей із 1993 року вводив в Україну ім’я Івана Мазепи, яке нищили століттями. 23 роки y музеї діє по­стійна експозиція, присвячена Мазепі, a екс­курсоводи розповідають про долю i трагедію гетьмана. Петро І зробив усе можливе, щоб про гетьмана не згадували. За наказом царя знімали гербові позначки Мазепи з усіх побудованих ним храмів, знищували його зображення.

 

У листопаді 1708 року y Глухові за наказом Петра І було проголошено анафему Мазепі — акт відлучення від православної російської церкви. У центр міста зігнали людей подивитися, як ляльці із зображенням гетьмана кат відрубував голову. Це робилося задля того, щоб залякати прихильників гетьмана, яких тривалий час після цього переслідували, піддавали тортурам та стратам.

 

Саме тому протягом багатьох століть українців, які підіймалися на захист незалежності, називали мазепинцями. 

 

— Саме через це серед українців дуже неоднозначне ставлення до Івана Мазепи? Одні вважають його зрадником, інші — героєм.

 

— Століттями тривало формування викривленого ставлення до постаті Івана Мазепи. Спочатку Петро І, потім Катерина ІІ, пізніше Радянський Союз вбивав y голови населення, що Мазепа — зрадник i ніхто інший. Навіть нашому музею неодноразово закидали цю тезу. Але ми відповідали i відповідаємо: «Мазепа — зрадник Петра I, але ніяк не зрадник України!». Він усе своє життя носив y собі український дух. 

 

— Скажіть, чи можна перейменування аеропорту на честь великого гетьмана назвати «спробою насолити Росії»?

— Я не думаю, що це «спроба насолити». Перш за все, в Україні настав час, коли ми різко відійшли від Росії. Ми почали відрізнятися не тільки назвами міст та вулиць, a й своїми пріоритетами та світоглядом. Це не виклик Путіну, це дозвіл нам бути українцями. 

— Розкажіть, хто ж він, Іван Мазепа?

 

— Перш за все, Іван Степанович Мазепа — це людина, яка 22 роки тримала y руках гетьманську булаву. В усі часи в Україні нікому не вдалося так довго триматися при владі. 

 

Іван Мазепа був дуже освіченою людиною: з дитинства опанував військову справу; добре володів пером — писав вірші; у молодості служив при дворі короля Яна II Казимира; навчався у Німеччині, Франції, Італії; протягом життя опанував вісім іноземних мов.

 

Це людина, яка за своєю освіченістю та толерантністю була вищою за Петра І. Тому, коли цар відкривав вікно в Європу, то Мазепа був для нього цією Європою.

 

Окрім цього, Мазепа був великим меценатом.

 

Із початком свого гетьманування він виявив себе як покровитель і меценат національної культури, освіти та церкви. Гетьман побудував безліч церков не лише в Києві, а й по всій Україні — у Чернігові, Батурині, Лубнах, Полтаві, Полоцьку. Меценатство Мазепи виходило далеко за межі країни і сягало Палестини, Антіохії, Олександрії, грецького Афону та Царгорода.

 

Церкві Гробу Господнього в Єрусалимі переслав художньо вироблену срібну плиту з гравіюванням — антимінс.

 

— Ви згадували, що у Музеї гетьманства діє постійна виставка, присвячена Іванові Мазепі. Де ще в Україні можна дізнатися про гетьмана?

 

— До речі, є версія, що будівля, де розташований наш музей, колись належала Івану Степановичу. Щороку Музей гетьманства відвідує близько десяти тисяч людей. Крім цього, велика експозиція діє y Батурині y Національному історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця», який відродився завдяки Президенту Віктору Ющенку.

 

Про Мазепу розповідають і в Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського i в Державному історико-культурному заповіднику «Поле Полтавської битви», а також у Національному музеї історії України.

 

У селі Мазепинці (за кілька кілометрів від Білої Церкви), на місці родинного маєтку Мазепи, встановлено перший в історії України пам’ятник гетьману. 

 

— Існує чимало портретів Івана Мазепи, але усі вони різняться. Скажіть, серед них є автентичний? 

 

— Петро І багато зробив, щоб не збереглося портретів гетьмана, але зображень є дуже багато, хоч i різних. До прикладу, у літописі Величка Мазепа змальований скромним, худорлявим (на той час іще живий був Петро І). Російські гравюри показують його ущемленим. Цікавий портрет у Осипа Куриласа (1909 р.), дуже урочистий портрет Мазепи y художника Василя Масютина (1933 р.).

 

Гетьман на ньому поважний, урочистий i гордо тримає булаву. Його варто використовувати як ілюстративний при виданні книг про Івана Степановича Мазепу. Особисто мені більше імпонують європейські гравюри, де він зображений y лицарських обладунках.

 

Французький дипломат Жан Балюз так розповідає про Івана Мазепу: «Вигляд у нього суворий, очі блискучі, руки тонкі і білі як у жінки, хоч тіло його міцніше, ніж тіло німецького рейтера, вершник із нього знаменитий». 

Навколо постаті гетьмана витає багато міфів. Зокрема про його стосунки з 17-річною хрещеницею Мотрею Кочубей. 

 

Мазепа був одружений із дочкою білоцерківського полковника Семена Половця — Ганною Фридрикевич, яка померла y 1702 році. Пізніше він закохався y свою хрещеницю Мотрю Кочубей, яка теж уподобала немолодого гетьмана. Він запропонував їй одружитися через два роки після смерті дружини, але мати дівчини й слухати про це не хотіла.

 

Почуття Мотрі до чоловіка були настільки сильними, що дівчина не змогла примиритися з рішенням батьків і однієї ночі втекла до помістя коханого y Батурині. Мазепа доручив царському полковнику Григорію Анненкову відвезти втікачку назад додому.

 

Дівчина плакала і просила не відсилати її, але Мазепа не міг вчинити інакше. У листах до Мотрі Мазепа просив зрозуміти свій вчинок, не ображатися. Почуття Мотрі з часом згасли, а розголос великий учинила її мама, яка вдарила у дзвони церкви у той вечір.

— Серед російських істориків побутує думка, що ставлення до постаті Івана Мазепи — це «штучно надумане протистояння України i Росії». Як ви це прокоментуєте?

 

— Оце i є підкилимова війна Путіна. Росія робить усе, що їй вигідно. Радянські історики, пишучи про гетьмана, називали його так, як було вигідно владі. Ця гібридна війна страшна, i ви­грати її можуть найсильніші історики. Росії це пече, бо вона не хоче віддавати те, що століттями привласнювала.

 

Україна була донором найкращих людей для Росії. 

 

— На вашу думку, що зараз треба робити, щоб показати українцям справжнього гетьмана Івана Мазепу?

 

— У нас вічно немає авторитетів. Уже прийшов час зрозуміти Мазепу! І згадати приказку «Від Богдана до Івана — не було гетьмана». Приказка гарна, y світлі усіх подій треба зрозуміти, настала пора знати своїх гетьманів.