Восьмеро проти однієї
Зранку 1 серпня до редакції газети «Зоря» завітали відразу восьмеро людей. Серед них були помічені представники прес-служби обласної ради, члени наглядової ради і — чомусь — директор департаменту зі взаємодії з правоохоронними органами Дніпропетровської міської ради.
Мету такої своєї масової появи візитери пояснили прозаїчно: відсторонення від посади головного редактора газети Ксенії Зайцевої строком на два місяці і проведення службового розслідування.
При цьому показали як підставу для цього вельми цікавий документ — розпорядження виконувача обов’язків голови обласної ради Святослава Олійника з печаткою, але без його... підпису, фотокопія якого тепер загуляла в інтернеті з іронічним підтекстом «знай наших».
Ще показовіше: виконувати обов’язки головного редактора, а точніше — керівника комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради «Редакція газети «Зоря» візитери звеліли не одному з її заступників, а Володимиру Пісоцькому, який дотепер до видання жодного стосунку не мав. Але мав до відомих людей інших.
Саме Пісоцький Володимир Анатолійович значиться співзасновником комерційного підприємства — ТОВ «Рекламно-інформаційне агентство «Сенсація» та директором і засновником Міжнародного благодійного фонду «Білий Спас».
А «Білий Спас», у свою чергу, — це церква на території Межигірського монастиря, зруйнована ще у 1934 році саме на тому місці, яке обрав для свого справді царського маєтку втікач — екс-президент України Віктор Янукович.
Куди не кинь, стирчать вуха Царьова
І хоч такі аналогії можуть здатися певною мірою опосередкованими, щодо Володимира Пісоцького знайдуться і цілком конкретні, адже у Верховній Раді України VI скликання він працював помічником-консультантом одіозного народного депутата України Олега Царьова, який нині також утік з родиною до матінки-Росії і ганьбить нашу державу на чім світ стоїть, будучи далеко не останньою людиною і в лавах донбаських сепаратистів.
А тут взаємозв’язок вбачається ще зриміший. Адже Олег Царьов, якого ще недавно російські ЗМІ називали «головою парламенту Новоросії», свій інтерес до «Зорі», що називає себе народною газетою, здавна мав цілком конкретний.
І коли ще очолював Дніпропетровську обласну організацію Партії регіонів, відіграв вирішальну роль для того, щоб комунальне підприємство очолила його багаторічний прес-секретар і редактор контрольованої його структурами газети «Народна правда» Світлана Колесникова.
Проте доля й цього керівника виявилася зовсім непростою. Коли в Олега Царьова стали виникати протиріччя з криворізькою формацією Партії регіонів, пов’язаною з Рінатом Ахметовим в особі її найпомітніших ставлеників Олександра Вілкула, Дмитра Колеснікова (обоє очолювали Дніпропетровську облдержадміністрацію) та Євгена Удода (був головою облради), Світлані Колесниковій довелося з посади піти.
Отож прихід Ксенії Зайцевої, дотепер у журналістиці поміченій тільки в рекламній галузі, пов’язувався з «регіоналами» криворізькими, на той час в області всевладними.
А донька вчителя української мови і літератури з приміського селища Підгороднього Світлана Колесникова тепер мусила слідом за своїм багаторічним шефом Царьовим десь зникнути на неосяжних просторах Росії.
Початок же нинішніх бурхливих подій слід відраховувати з 16 лютого 2016 року. Саме тоді колектив «Зорі» прийняв рішення про роздержавлення, тобто про вихід у «вільне плавання». Незважаючи на те, що такий вибір здавався доволі ризикованим.
Адже, згідно з Законом України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», у такому випадку приміщення редакції загальною площею трохи більше 250 квадратних метрів, розташоване буквально через дорогу від облради, здається в оренду за ціною не як для бюджетної організації, а як для приватної. У грошовому вираженні це виливалося у суму близько 25 тисяч гривень щомісяця, а викуп — до 3 мільйонів.
Отож у трудовому колективі стали очікувати чергового засідання сесії обласної ради, яка мала розглянути всі питання, пов’язані з реформуванням «Зорі», що наступного року має відзначити 100-річний ювілей з дня своєї появи на світ.
Але ставити це питання до порядку денного ніхто не квапився. А потім керівники облради і взагалі почали заявляти, що не збираються відмовлятися від засновництва «Зорі». Щоправда, при цьому не пояснюючи, а як же бути з декларованим роздержавленням.
Перша реакція щодо «Зорі» з’явилася тільки у червні, коли сесія облради вирішила передати зазначене приміщення з балансу редакції до іншого комунального підприємства «Агропроекттехбуд». При цьому ніхто з депутатів не зважив на те, що сюди редакція переїхала тільки два роки тому, зробивши власним коштом капітальний ремонт.
«Ми впевнені, що так декларує газета «Зоря», разом дійти до їхнього 100-річного ювілею. Тому залишаємося засновниками цієї газети. Ми ніяких законів не порушували. У нас було декілька варіантів розвитку ситуації. Визначили для себе, що вважаємо доцільним залишатися засновниками КП «Зоря» і продовжувати його фінансувати», — заявив, зокрема, голова Дніпропетровської обласної ради Гліб Пригунов.
«Усьому колись настає межа»
У колективі ж редакції все розцінюють інакше і не знайшли іншого виходу, як звернутися до широких кіл громадськості справді з криком відчаю: «Протягом усього цього року ми намагалися вирішити питання, з якими зіштовхнулися співробітники газети «Зоря» без залучення широких мас, але розуміємо, що всьому колись настає межа.
Україна ще в далекому 2005 році взяла на себе зобов’язання зробити місцеву пресу незалежною від влади, щоб влада не мала жодного впливу на ЗМІ. І, нарешті, цей закон у січні 2016 року було ухвалено. Важливість цього закону насправді складно переоцінити: вступивши в дію, він продемонстрував початок глобальної медіа-реформи.
У лютому 2016-го співробітники «Зорі» на зборах трудового колективу ухвалили рішення про бажання реформуватися і потрапити в пілотний проект із роздержавлення комунальної преси. І далі все за процедурою. Здавалося, що питання реформування — це суто формальність, оскільки колектив газети, навіть ідучи у «вільне плавання», збирався зберігати дружні відносини зі своїм засновником — Дніпропетровською обласною радою.
І висвітлення діяльності ДОР мало перейти на комерційні взаємини у договірних рамках. Протягом місяця, відповідно до закону, тобто у березні, засновник повинен був визначитися, повідомивши про своє рішення щодо виконання закону.
І далі почалося «найцікавіше». Майже півроку Дніпропетровська облрада ігнорує рішення колективу редакції газети «Зоря». З грудня 2015 року ми не отримуємо грошей на висвітлення діяльності обласної ради, але продовжуємо це робити відповідно до статуту підприємства та все-таки в надії, що голос розуму візьме гору над беззаконням. І облрада (крім укладення договору про висвітлення діяльності) оплатить усі, що вийшли від неї, публікації, продовживши взаємовигідну для влади і редакції співпрацю.
Саме усіма цими складнощами і пояснюється зменшення кількості шпальт іще з зимового періоду, а з недавнього часу — і об’єднання номерів. Замість звичної для вас середи і п’ятниці ми виходимо один раз — у четвер.
Зі свого боку, хочемо висловити вам, дорогі читачі, подяку за розуміння ситуації. Жоден із передплатників не захотів за весь цей час відмовитися від «Зорі», напевно, розуміючи, що без об’єктивних причин газета не пішла б на такі зміни.
Зменшивши кількість шпальт і виходів, ми, зі свого боку, завжди намагаємося оперативно реагувати на листи, дзвінки, ваші візити до редакції. Ми також постаралися максимально зберегти улюблені читачами рубрики, історія яких сягає корінням у славну історію газети».
25 липня до Дніпра розібратися у питанні реформування газети «Зоря» прибули відразу троє експертів із Києва — перший секретар Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко, президент Асоціації видавців періодичної преси Олексій Погорєлов та голова громадської ради при Держкомтелерадіо України Олександр Човган.
Гості зі столиці намагалися почути не лише колектив редакції, а й засновників видання. Але з представниками облради їм поспілкуватися так і не вдалося.
«Замість прямих контактів із колективом газети керівництво Дніпропетровської обласної ради бойкотує Закон України про реформування комунальної преси, а саму ситуацію загострює до максимуму», — так прокоментував ситуацію Сергій Томіленко.
Ксенія Зайцева затіяну «службову перевірку» називає акцією суто політичною, спрямованою на усунення її як керівника, що вирішив піти у «вільне плавання», і заявила про свій намір відстоювати правду в суді.
