У липні в селищі Солотвине почала працювати експертна місія Євросоюзу, яка оцінює загрози і ризики, що склалися на території зупиненого держпідприємства. Ще навесні Мінагрополітики звернулося до Міністерства екології та природних ресурсів та Державної служби України з надзвичайних ситуацій iз проханням невідкладно почати ліквідацію небезпечних техногенно-геологічних процесів на ДП «Солотвинський солерудник». Адже надзвичайна ситуація давно вийшла за межі компетенції аграрного міністерства.
Печери, нафта і паводок
Ще з лютого 2007 року ДП «Солотвинський солерудник», який підпорядковується Мінагрополітики, не здійснює виробничу діяльність iз видобутку кам’яної солі. Обставини, що склалися тут останніми роками, класифіковано як надзвичайну ситуацію державного рівня і поставлено на облік як неліквідовану.
Міністерство прийняло рішення щодо ліквідації ДП «Солотвинський солерудник» як гірничодобувного об’єкта, натомість створило ДП «Виробнича дирекція з ліквідації Солотвинського солерудника».
Століттями сіль, видобуту на солеруднику в Тячівському районі, вважали однією з найчистіших у всьому світі (частка чистої солі у ній сягає 90-95 відсотків). Але тривалий період експлуатації, не підтриманий стратегією збереження довкілля, перетворив
«Солотвинський солерудник» на провалля, яке загрожує екологічною катастрофою вже не лише самому населеному пунктові.
Ще за часів Радянського Союзу колишнє Міноборони СРСР заповнило нафтопродуктами 3 пустоти-каверни на території використаних солотвинських копалень. Їх загальний обсяг перевищував 44 тисячі кубометрів. Наразі важко зрозуміти, у якому стані перебувають ці каверни та яка кількості нафтопродуктів там залишилася.
Затоплення підземних виробок може призвести до витоку на поверхню паливно-мастильних матеріалів, якщо вони ще залишилися під землею. А в 1980—1990 роках на території Солотвиного облаштували ще й підземні сховища в «резервуарах» iз кам’яної солі, щоб зберігати нафтопродукти.
Велике значення солерудник мав не тільки для економіки. У місцевих соляних шахтах iз 1968 року почали діяти алергологічні лікарні, де лікували тисячі хворих на бронхіальну астму та інші захворювання дихальної системи. Об’єкт занесено до переліку стратегічного як для економіки, так і для безпеки країни.
Але у 2008 році підземне відділення Української алергологічної лікарні довелося закрити. Адже штольні солерудника почали катастрофічно руйнуватися, а утворення карстових проваль та зсувів на прилеглих територіях перекреслило усі плани щодо подальшого використання шахти. Хоча досі не встановлено причину початку руйнівних процесів, вважають, що спровокував її паводок на Закарпатті 2001 року.
Чому залучили Євросоюз
Ініціаторами проведення оцінки загроз і ризиків Єврокомісією щодо ситуації на території ДП «Солотвинський солерудник» виступило Мінагрополітики спільно iз Закарпатською ОДА. До участі також залучено фахівців Мінприроди, ДСНС, МЗС, наукових установ. Голова Закарпатської ОДА Геннадій Москаль наголосив: «Існує загроза потрапляння вод із цієї території до річки Тиса.
Це стане екологічною катастрофою не тільки для Закарпаття та сусідньої Угорщини, а й для всієї Європи». Попри серйозну занепокоєність можливими катастрофічними наслідками для довкілля, «губернатор» не втрачає надії повернути закарпатський солерудник у перелік діючих виробничих об’єктів Закарпаття.
Представник Генерального директорату Європейської комісії Едмундс Акітіс поки що дуже обережний в оцінках: «Наразі ми вивчимо ситуацію на місці, щоб розробити проекти для приїзду фахівців експертної групи». У складі делегації з ЄС — спеціалісти з Угорщини на чолі з представником уряду Іштваном Йоо. Фахівці сусідньої країни, де стикалися зі схожими проблемами, мають досвід їх контролю і цивілізованого вирішення. Метою експертної місії ЄС поки що є оцінка реальної екологічної ситуації, що склалася.
Державним бюджетом України затверджено програму видатків Мінагрополітики, за якою цього року на ліквідацію та екологічну реабілітацію території впливу гірничних робіт державного підприємства «Солотвинський солерудник» Тячівського району Закарпатської області передбачено 3 мільйони 24 тисячі гривень.
Благословення, що стало прокляттям
Мешканці Солотвиного тривалий час гордилися місцевим солерудником. Ще б пак: він забезпечував роботою не лише шахтарів, а й давав можливість розвиватися і приватним готелям, і ексклюзивному ремеслу: виготовленню та продажу соляних ламп. Сьогодні про колишній розквіт селища нагадують лише поодинокі магазинчики з кустарними світильниками зі старих запасів та затоплені прірви зі скелетами іржавого шахтного обладнання.
У 2013 році для відселення 133 родин із особливо небезпечних територій Солотвиного збудували житловий комплекс у селищі Теребля.
На будівництво витратили чималі державні кошти, але переселятися туди солотвинці не хочуть. Занепале селище, яке поволі провалюється під землю, але в якому поки що стоять iз любов’ю зведені власні будиночки, їм миліше, ніж новий мікрорайон iз дитячим садком, сучасною школою й облаштованими чужими руками ігровими майданчиками для їхніх дітей.
Тим часом провалля під їхньою малою батьківщиною тільки розширюється. Якщо загальний об’єм пустот та карстових утворень у Солотвиному станом на 1 грудня 2011 року складав 2,6 мільйона кубів, то станом на лютий 2016 року, за даними Мінагрополітики, збільшився до понад 5,4 мільйона кубічних метрів.
