«Петропавлівка від минулого до сьогодення», — так називається нова книга журналіста, письменника і краєзнавця Володимира Чоса з міста Городище, котра нещодавно вийшла у світ.
«Кілька місяців тому до мене звернулися представники сільської ради і попросили написати історію їхнього населеного пункту, який колись називався Трисаги, потім Свинарка, а з 1916 року став Петропавлівкою. Робота виявилася не простою, але дуже цікавою», — розповідає «Україні молодій» Володимир Чос.
За його словами, деякі зібрані матеріали на цю тему в його архіві вже були, чимало важливого розшукав у маловідомих стародруках, а газетні вирізки, давні ксерокопії, рукописні спогади та документи, віддруковані ще на друкарських машинках, принесли представники сільської ради Петропавлівки.
Це вже дванадцята книга Володимира Чоса. Серед його видань є художні книги, зокрема гуморески та казки, але краєзнавча тематика завжди бере гору.
Пан Володимир говорить, що великою історією рідного краю почав цікавитися давно. Ще в ту пору, коли один зі старших колег порадив йому розпитувати літніх людей про минуле та старанно фіксувати їхні спогади. Так і робив. Окрім цього, наголошує, накопичилося чимало журналістських матеріалів, зібраних за роки роботи у ЗМІ.
«Бувало, спілкуєшся з людиною, а вона, окрім головної теми, розповідає щось цікаве про життя у ті часи, коли була малою дитиною. Багатьох із тих людей уже немає з нами, а їхні спогади — безцінні у краєзнавчому плані, — ділиться думками Володимир Чос. І додає: — У радянські часи в Городищі було немало краєзнавців, але їхні дослідження досі розпорошені та залишилися переважно в архівних газетних публікаціях. Далеко не кожен має змогу їх знайти та прочитати. Тому моя мета (підкреслює) — якщо накопичуються краєзнавчі матеріали, видавати книгу. Щоб наша місцева історія не зникала».
Серед своїх краєзнавчих видань найбільш резонансним він вважає книгу про місто Городище — «Велика історія маленького міста». Каже, до створення цього літопису спонукало й підбадьорювало те, що про Городище загалом було написано не так багато. У цьому плані, пояснює, на Черкащині більше поталанило таким містам, як Канів, Чигирин, Корсунь-Шевченківський та Умань. Пану Володимиру хотілося довести, що рідне місто має теж велику й славну історію. Тож його книга про Городище вийшла на 300 сторінок, iз сотнею стародавніх фото і неповторними свідченнями більше сімдесяти старожилів. Видання швидко розкупили, не лише городищани, а й представники української діаспори в Італії, Данії, Німеччині, Польщі. Тож довелося її ще й перевидавати.
«Я пишу краєзнавчі книги не тому, що я такий розумний чи хочу комусь щось довести. Просто вважаю: якщо мені цікава історія нашого краю, то й людям вона до вподоби, — зізнається пан Володимир. І додає: — Завжди намагаюся писати розмовною мовою, щоб книга читалася, як пригодницький роман. Люблю живе краєзнавство, тому й веду у районній газеті краєзнавчу сторінку «Вежа».
Серед інших видань городищенського краєзнавця Володимира Чоса можна виділити книги «Городищина козацька», «Зорі над Вільшаною», «Мліїв — село козацької слави», книга про 290 річну історію храму Спаса Преображення, «Історія християнства України». Останню свою книгу, каже пан Володимир, бачив в інтернеті, в електронних бібліотеках.
«І хоча то було піратське видання, але радує те, що книга пішла в люди, значить, вона потрібна і її читають», — підсумовує Володимир Чос.
Нині у нього вже готова до друку нова краєзнавча книга про село Орловець, звідки родом його родина. Залишився, підкреслює, найскладніший етап — пошуки спонсора.
