Проведення дострокових парламентських виборів в Іспанії минулої неділі було викликане шестимісячною політичною кризою, оскільки з часу грудневих 2015 року парламентських виборів політичні сили не спромоглися домовитися стосовно створення владної більшості.
Але і дочасні вибори закінчилися з таким самим результатом, як і попередні у грудні: Народна партія чинного прем’єр-міністра Маріано Рахоя знову отримала більшість у парламенті, навіть поліпшила свій результат на 4%, але знову не набрала достатньої кількості місць для самостійного формування уряду. Народна партія здобула 137 iз 350 парламентських мандатів, але для одноосібного правління потрібно набрати 176 мандатів.
Після дочасних парламентських виборів в Іспанії не вдалося уникнути чергової коаліціади. Вести перемовини з прем’єр-міністром Маріано Рахоєм, лідером консервативної Народної партії, готові центристи з партії «Громадяни», які посіли четверте місце. Програма правоцентристів загалом близька до позицій консерваторів, але більшість виборців «Громадян» не сприймають особисто Рахоя. Останній також не виключає, що знову запропонує варіант «широкої коаліції» соціалістам, які на другому місті. Для цього двом політичним силам вистачає мандатів у парламенті, але бракує консенсусу щодо ключових проблем Іспанії, а виборці можуть бути категорично проти такого об’єднання.
Більше шансів матиме коаліція соціалістів iз «Подемос» Пабло Іґлесіаса, яка після минулих виборів зірвалася через амбіції останнього посісти крісло прем’єра. Втім для нього немає інших варіантів, окрім коаліції з соціалістами, яких Іґлесіас намагався зіштовхнути з другого місця, об’єднавшись iз комуністами.
Про парадокс іспанських виборів говорить викладач політології у дослідницькому центрі імені Ортега-і-Гассет Фернандо Баєспін: «Я думаю, ситуація залишатиметься дуже нестабільною. Крім того, я слабо вірю у слова Рахоя, що партія «Громадяни» та Соціалістична робітнича партія сформують iз ним коаліцію. Рахой, вочевидь, залишиться у кріслі прем’єра і без значних поступок. Але тоді соціалісти підуть в опозицію, та співпраця з ними заради більшості в парламенті коштуватиме партії прем’єра дуже дорого».
Головною відмінністю позачергових виборів мало стати зміщення традиційної партії соціалістів новим лівим рухом Podemos, але цього не сталося. «Опитування свідчили, що в Іспанії назріває велика криза. Здавалося, в країні зароджувалася нова двопартійна система, цього разу — між правою Народною партією та лівими Podemos. А навпаки, посилилися позиції старих партій», — підсумував Баєспін.
Тепер же Іспанію чекає нова тривала і складна коаліціада, яка знову може завершитись безрезультатно і новими виборами. Деякі аналітики не виключають проведення нових, третіх, виборів, до кінця 2016 року, а це означатиме, що Іспанія майже рік проведе без дієвого уряду, а тому ключові реформи не можуть бути втілені, тоді як на міжнародній арені Іспанія втрачає свою присутність і значимість. Деякі аналітики говорять про політичну безвихідь, але інші сподіваються, що політики засвоїли уроки і сценарій попередньої коаліціади не повториться. Проведення виборів коштувало іспанським платникам податків 180 млн. євро.
