"Коронація слова" зробила ставку на масове чтиво

Червона доріжка і оркестр біля входу до Київського театру оперети. Жінки у вечірніх сукнях і чоловіки у вишиванках чи костюмах. Метушливі фотографи та журналісти у пошуках відомих облич. Юрій та Тетяна Логуші, до яких стоїть черга за інтерв’ю та коментарями. Дещо стомлена Катя Осадча в незмінному капелюшку, яку кожен другий запрошує на селфі. А загалом — гам, усмішки і радісні обійми. Бо де ж іще в одному місці зустрінеш таку концентрацію українських письменників на квадратний метр площі! Так традиційно виглядає церемонія нагородження лауреатів Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», яка цього року відбувалася вшістнадцяте.

 

Якби такого конкурсу не було, його варто було б придумати. Варто зізнатися, що задумка меценатів Юрія та Тетяни Логушів якось розворушити і підтримати літературний процес в українській літературі, зробивши ставку на масове чтиво, за ці 16 років виправдала себе. Саме завдяки «Коронації слова» засвітилися імена Ірен Роздобудько, Лариси Денисенко, Марини Гримич, Наталки Шевченко, Міли Іванцової, Вікторії Гранецької, Люко Дашвар,  інших сучасних авторів. Від простого конкурсу романів він розрісся до міжнародного рівня, тепер змагаються між собою тексти романів, кіносценаріїв, п’єс та пісенної лірики, причому як у дорослій, так і в дитячій номінаціях із багатьма спецвідзнаками. Цього року було відзначено 49 творів. А наступного року до цього додасться іще й номінація «Ділова література».

 

Не так давно конкурс почав відзначати «Золотих  письменників» — авторів, які випустили більш як 100 тисяч примірників творів. Цього року цей список поповнили імена Тимура Литовченка, Сергія Пономаренка, Любка Дереша, Дари Корній, Володимира Лиса, Алли Сєрової, Ганни Чубач та Сергія Ухачевського. А загалом, як зазначив Юрій Логуш, за цей час «коронаційні» твори вийшли загальним накладом до 15 мільйонів книг.

 

Утім і переоцінювати значення «Коронації» також не варто. «Тут справді відбувається формування сучасного літературного процесу, адже у ньому мусить бути все: і золото, і каміння, і пісок», — зазначила поетка Леся Мудрак. Тому сказати, що всі переможці конкурсу автоматично є шедеврами, було б перебільшенням.

 

«Тенденції дуже сумні: українські автори погано знаються саме на жанровій літературі, її законах та особливостях. Мені надходять рукописи з самовизначенням «детектив/ трилер/ історичний/ мелодрама», хоч здебільшого там нема нічого від жодного зі згаданих жанрів. Натомість повно авторських відступів та рефлексій, що вкотре підтверджує — література в Україні досі переважно авторська. А будь-який конкурс передусім розглядається як можливість видатися окремою книжкою, перед тим — бути хоч кимось прочитаним, а далі трава не рости», — зізнається колишній переможець «Коронації», а нині — експерт авторської спецвідзнаки «Золотий пістоль» за найкращий гостросюжетний твір Андрій Кокотюха. 

 

Перемога в «Коронації» не дає автоматичного шансу бути виданим. Особливо це стосується дитячої літератури. Переможець дитячої номінації 2013 року Ореста Осійчук два роки чекала, доки на її роман «Айхо» зверне увагу луцьке видавництво «Твердиня». «Мені ще пощастило. А от Олена Колінько, яка перемогла в цій же номінації у 2014 році, досі без виданої книги, хоча нема, певне, такого видавництва, куди б вона не стукала. Тож сподіваюся, що найближчим часом «Коронація» вийде на той рівень, що переможці отримуватимуть не дипломи, а договір із видавництвом», — каже вона.

 

Цьогорічній володарці гран-прі у жанрі «Романи» Тетяні Пахомовій iз Радехова, авторці роману «Я, ти і наш мальований і немальований Бог» у цьому плані пощастило: їй просто на сцені одразу три видавництва запропонували свою співпрацю. Чи стане її роман явищем — почитаємо.