...Невеличка виставка у кутку кімнати. На стінах висять малюнки. На одному з них дівчина Наталя створила дивний образ: на зеленій квітковій галявині лежать мольберт, фарби, а хтось (обличчя митця не видно) малює... тримаючи пензля великим і малим пальцем ноги. Трохи шокує. А можливо, так авторка прагнула показати, що можна відчувати себе повноцінним, навіть коли у тебе немає рук. Адже малюнок — то невеличке вікно внутрішнього світу автора. На виставці є роботи з глини, скла, дерева, чимось віддалено схожі на типові сувеніри. Але в них щось більше — якесь особливе тепло і цілісність. Автори — це діти з психічними вадами. Усі вони навчаються в оздоровчо-реабілітаційному центрі «Рід». До Всесвітнього дня охорони психічного здоров'я щороку в подібні заклади з'їжджається чимало відвідувачів. Так і цьогоріч до центру «Рід» завітали з подарунками представники міської влади. Начальник Управління у справах жінок, інвалідів, ветеранів війни та праці Київської міської держадміністрації Ірина Голубєва каже, що таких дітей важко соціалізувати, однак їм усе одно необхідно адаптовуватися до життя. «Ці діти, наприклад, гарно виявляють себе у малюванні. І відкривають такі можливості, яких би ніколи не було у здорової людини», — певна пані Ірина.
Громадська організація «Рід» існує вже біля семи років, фінансує її Управління у справах жінок, інвалідів та ветеранів Київдержадміністрації. Незмінним керівником Центру є Алла Заболотна, педагог-дефектолог, психолог і мама хворого 28-річного Олега. Малюнки Олега — яскраві абстракції. Вони були відкриттям його як особистості. У них — поєднання кольорів, гра зі світлом, якась літня веселість.
Робота в центрі складна. «Лише п'ять працівників. Це мало, — скаржиться Алла Алімівна. — Хоча б ще двоє. Це на 120 відвідувачів «Роду». А в денному стаціонарі 9 дітей, які відвідують центр щодня, і 11 — раз на тиждень. Кожному потрібно приділяти максимум уваги. Є такі, яких ні на годину не можна залишити на-одинці. Не всі витримують таку роботу, потрібне терпіння, щоб вчити таких дітей пристосовуватися до суспільства».
Вихованці центру — це молоді люди 16—28 років, але мислять вони на рівні 3—10 річної дитини. «Найстарший» є беззаперечним лідером, вони слухаються його. Таким людям важко у «здоровому» житті. Хоч двоє працюють (кур'єром і двірником), але після обіду вони обов'язково приходять у «Рід» — їм ліпше серед «своїх».
Вони ліплять з глини, вирізають на дощечках, а потім їх розмальовують, плетуть на машинці. Після обіду — оздоровчі заходи: тренажер, басейн, спеціальні вправи. Важливими є психотерапія і робота з психологом. Проблемою для дітей із порушеною психікою є їхня замкнутість, егоїзм. Складним завданням працівників центру було протягом кількох років згуртувати молодь, створити колектив, навчити піклуватися один про одного, поважати. «Рід» також розвантажує батьків: вони можуть піти на роботу і не боятися за свою дитину...
ДОВІДКА «УМ»
В Україні нараховується 145 тисяч психічно хворих, із них — 8,5 тисячі діти. У Києві кожен сотий мешканець — психічно хворий.