Хто приборкає мікроба?

      Hа ІV Міжнародну конференцію «Біоресурси та віруси», яка вже втретє поспіль проходить у Києві, з'їхалися провідні фахівці цієї галузі із країн Західної та Східної Європи. Набутками ділились і українські вірусологи з Києва, Одеси, Львова, Чернігова та інших міст України.

      Ця конференція по-своєму унікальна, проводять її в Україні лише раз на рік. Тоді як у Західній Європі щороку проводять три-чотири конференції з кожної галузі вірусології, у нас же — своєрідне «асорті», зауважив член організаційного комітету професор Валерій Поліщук. Гості з-за кордону ніяк не можуть цього збагнути, дивуються, ну як так можна?! Наші вчені, навпаки, вбачають у цьому плюс: вірусологи, які займаються, наприклад, фітовірусологією, на подібному заході можуть з користю перейняти якісь нові методи і підходи у вірусологів інших галузей.

      Усі 128 зареєстрованих учасникiв цьогорічної конференції були розподілені на чотири основні секції: перша — з проблем загальної та молекулярної вірусології, друга — з проблем ветеринарної вірусології, третя — медична вірусологія і четверта — фітовірусологія. Наприкінці кожного дня, присвяченого окремій галузі, ведучі секції разом з оргкомітетом визначали за представленими доповідями найкращого вченого. Таким чином, в останній день конференції були нагороджені дипломами чотири провідні фахівці з вірусології.

      Не оминули увагою і підростаюче покоління науковців. За свою невтомну працю на картопляному «фронті» і, відповідно, за найкращу студентську роботу оргкомітет відзначив Олену Камзел, студентку 4-го курсу біологічного факультету КНУ імені Тараса Шевченка. Поки її ровесники вилежувались під сонечком на пляжах, Олена садила і обробляла картоплю на невеличкій ділянці біля факультету, поливала її різними розчинами солей. А восени накопала аж два відра дрібного «врожаю». Суть досліду полягала в тому, щоб прослідкувати перебіг фітовірусної інфекції при дії на неї сполук важких металів. Простіше кажучи, всім відомо, що рослини хворіють, як і люди та тварини. Дуже часто причиною цього є віруси та забруднене навколишнє середовище. Так, Олена під керівництвом Валерія Поліщука, який завідує кафедрою на вищезгаданому факультеті, та аспіранта Олексія Шевченка брала різні концентрації сполук цинку, міді і свинцю (яких так багато у загазованому повітрі Києва) і додавала їх у грунт під картоплю. Метою було одне — дослідити процес на молекулярному рівні, щоб знайти згодом вирішення проблеми.

      Зараз Олена працює вже над злаками, зокрема пшеницею. І має наміри надалі займатися науковою діяльністю, незважаючи на те, що сьогодні науковців держава шанує найчастіше лише на словах.

      Проблемою для багатьох наукових і навчальних закладів є відсутність технічного оснащення. Що казати про якісь новітні технології на базі факультету, якщо, за словами Валерія Поліщука, наприклад, в Інституті епідеміології у Центрі грипу немає ні відповідного необхідного обладнання, ні умов для праці, ні найближчих перспектив. «Проблема вірусології в тому, що немає відповідних фахівців. Так, в Інституті захисту рослин в Києві немає жодного вірусолога. А вони приймають рішення, в тому числі і на державному рівні», — зазначає професор.

      Науковці-вірусологи працюють часто на власному ентузіазмі, роблять дійсно потрібні і цікаві відкриття, але їх дослiдження «таврують» здебільшого як науку задля науки. Незважаючи на прогресивне поширення різноманітних вірусів, фінанси для розробок винайдених засобів боротьби з ними в нас в Україні не поспішають виділяти. Можливо, це теж свого роду дослід?

 Ірина ДОВГАЛЬ.