Гра «Хамське яєчко» за популярнiстю i дiєвiстю заткнула за пояс мiльйоннi тиражi провладної агiтацiї. (Фото Данила IВАНIВА.)
За даними Державного комітету зв'язку та інформатизації, станом на початок цього року в Україні було 3 мільйони 800 тисяч інтернет-користувачів. Утім за дев'ять місяців кількість відвідувачів інтернету мала зрости ще більше, адже приріст розширення «павутиння» в Україні доволі високий: у порівнянні з 2002-м, у 2003 році кількість інтернет-«юзерів» збільшилася у півтора разa. Таким чином, більш-менш путньо з інтернетом знайомий майже кожен десятий українець. Якщо брати до уваги дорослу аудиторію, виборчий вік — тут показники ще вищі. Зауважимо при цьому, що користувачі всесвітньої мережі значною мірою належать до категорії тих громадян, які завдяки своїй більшій поінформованості формують думку, зокрема й політичну, свого оточення. Крім того, ці люди часто є активним сегментом суспільства, вони «прописані» головним чином у містах, тож впливають на прийняття багатьох суспільно значимих рішень. Відтак значення «ваги» «інтернетників» зростає ще більше.
За даними різних інтернет-лічильників, після пошукових систем і поштових скриньок найбільший попит користувачів «павутиння» мають новиннєві й політичні сайти.
Останнім часом у цьому розділі встановилася майже стабільна «турнірна таблиця» найвідвідуваніших ресурсів: «Українська правда», «Кореспондент», «Подробности», «Обозреватель», «Форум».
«УП» (www.pravda.com.ua ), яка набула величезної популярності після загибелі її засновника Георгія Гонгадзе, спеціалізується передусім на політиці, подаючи інформацію й аналітику з усіх боків (зокрема, саме тут час від часу озивається з різних приводів невдоволений Медведчук), але симпатизуючи при цьому загалом опозиції.
«Кореспондент» (www.korespo-ndent.net ) — сайт, присвячений не тільки політиці, а й іншим галузям суспільного життя, — є проектом видавництва KP-Publications, яке залежить від американських інвестицій. Серед інших продуктів цього видавництва — журнали «Кореспондент» та «Афіша», англомовна газета Kyiv Post, портал www.big-mir.net тощо.
«Подробности» (www.podrob-nosti.com.ua ) тісно пов'язані з телеканалом «Інтер» та СДПУ(о). «Обозреватель» (www.obozrevatel.com.ua ) ще пару років тому був фактично близнюком «Подробностей» і мав есдеківську спрямованість, але тепер став опозиційним і, скажімо, першим подав інформацію про купу орфографічних помилок у текстах кандидата Януковича (зараз дехто небезпідставно пов'язує цей сайт із кандидатом у президенти Михайлом Бродським).
І, нарешті, «Форум» (www.for-ua.com ), який називає себе «найцитованішим інтернет-виданням», хоча насправді не є таким, у цій виборчій кампанії виступає як головний інтернет-ресурс на підтримку Віктора Януковича. Тут новини мають виразну «продонецьку» спрямованість, а родзинкою є багатосерійний «політтехнологічний» мультик про передвиборчі колізії в сім'ї Грищенків — теж не без крену в бік провладних симпатій. При цьому, слід зазначити, рейтинг відвідуваності «Форуму» більш як втричі скромніший за аудиторію «Української правди».
Трапляються в мережі і створені навмисно під вибори сайти-«кілери», головною метою яких є поливання брудом команди Ющенка у стилі спочилої в Бозі телепрограми «Проте». Серед таких інтернет-сторінок помітні «Провокація», «Агентство завтрашних новостей», «Політбайки» і «Тиждень» — майже близнюки, створені чи не в одних і тих самих надрах «трояндової» партії. Особливо слід відзначити «Тиждень» (www.tem-nik.com.ua ) — цей ресурс широко цитується у провладних ЗМІ, на ТБ й радіо, виконуючи місію офіційного «темника» провладної сторони.
«На цих виборах інтернет відіграє кілька ролей, — говорить в інтерв'ю «УМ» в.о. редактора «Української правди» Сергій Лещенко. — Інтернет-видання як джерело інформації, а також як метод відмивання інформації в рамках піар-кроків політичних сил. У першому випадку роль інтернет-видань як засобів масової інформації підсилилася. Наприклад, зараз відвідуваність нашого сайту — 26 тисяч хостів на добу, понад 400 000 вивантажених щодоби сторінок. Це більше, ніж прочитана інформація в щоденної газети на кшталт «Дня».
Інтернет є тим місцем, де можна прочитати інформацію, яку не подають традиційні ЗМІ. Наприклад, відеозапис замаху яйцем на Януковича, який було розміщено на багатьох сайтах, у тому числі й на «Українській правді», остаточно зруйнував легенду про тупі та гострі предмети, що звалили з ніг кандидата від влади.
Щодо використання інтернету в брудних технологіях, то особливого прогресу не відбулося. Серед останніх прикладів — «відмивання» через інтернет історії хвороби Ющенка, на яку потім посилалися телеканали».
У цих умовах провладним силам, які бачать марність своїх спроб коригувати симпатії інтернету тиснути на нього, явно прикро за те, що найпопулярніший у мережі — опозиційний сегмент. Крім «Української правди», яка лідирує, мають вагу сайти «Главред», «Майдан». Політтехнолог Марат Гельман, що працює на Віктора Медведчука, взагалі називає «УП» «темником» для опозиційних ЗМІ, однак знову явно говорить неправду, адже « темник» не передбачає оприлюднення альтернативної інформації, тоді як на сайті www.pravda.com.ua регулярно публікуються статті та інтерв'ю з протилежного боку барикад — і того ж Медведчука, його заступника по АП Загороднього, Тигіпка, Шуфрича, Кравчука, Гавриша, Пустовойтенка, Ігоря й Олени Франчуків, навіть із самим Гельманом вийшло вже три інтерв'ю. Владна сторона не може дозволити собі такої «розкоші», тим часом альтернативні ЗМІ, які лише виграють від подібного плюралізму, все одно лишаються опозиційними орієнтирами.
Інтернет-аудиторія справді освіченіша за аудиторію споживачів друкованої, теле- й радіоінформації. До того ж тут значною мірою сфокусована молодь — частина суспільства, до активності якої апелюють основні кандидати в президенти. З огляду на це, неважко збагнути, чому на цих виборах з'явилася нова тенденція — апелювати до виборця агітацією не так за конкретного кандидата, як за конкретні сайти. Особливо цим відзначаються громадські організації та кампанії, як-то «Пора», «Знаю». У своїх наліпках їх активісти тисячними тиражами «розкрутили» адреси інтернет-ресурсів www.pora.org.ua, www.kuchmizm.info , www.znayu.org.ua , де пропагується чи то активна громадянська позиція, чи то конкрентний опозиційний вибір, чи то просто нейтральна обізнаність у виборчому законодавстві. У Києві проявляє активність і така собі громадська ініціатива «Бойкот», яка закликає до бойкоту виборів на листівках з адресою свого сайту.
Авжеж, сайт зробити значно простіше й дешевше, аніж утримувати телеканал чи радіостанцію, видавати газету. Достатньо мати комп'ютер з доступом до «нету», кількасот гривень для людини, яка розробить сторінку (можна зробити це й самотужки), і сотню гривень щомісяця для того, щоб оплатити свою «мережеву» реєстрацію. У результаті — маєш певний вплив на частину зацікавленої аудиторії. Інша річ, які ідеї розповсюджуєш. Адже обізнаний інтернет справді симпатизує передусім опозиції. Більшість цих людей провладною облудою «Інтеру», УТ-1 і «1+1» не переконаєш.
За даними різних соціологічних служб, розрив між Ющенком і Януковичем у другому турі в середньому становитиме 7 відсотків. В інтернеті — абсолютно інші результати громадської думки. І не на користь Я. Так, за даними опитування сайту «Ліга-Бізнесінформ» (www.liga.net ), у другому турі Віктора Ющенка підтримали б 84,4% опитаних інтернет-користувачів, тоді як Віктора Януковича — всього 9,8. Розрив — 74,6 відсотка! Такі результати показує не лише опитування цього сайту. Так, інтернет-видання «Главред» (www.glavred.info ) проводило дослідження, у якому читачам пропонували відповісти на запитання: «Чию перемогу на виборах президента ви б від щирого серця відсвяткували?» В підсумку, за Ющенка пораділи б 77% опитаних, а за Януковича — лише 7.
Хоча й тут є «перекоси на місцях». Скажімо, широко рекламований сайт «Обираймо Президента!» (presi-dent.org.ua), який є штучним уже хоча б через те, що нічим, окрім «голосувалки», не займається, iз самого початку показує результат симпатій своєї аудиторії на користь Януковича (вчора, приміром, 47,1% проти 42,7% у Ющенка). Абсолютна більшість фахівців називають цю справу сфальсифікованою — мовляв, те саме рейтингове «відмивання» іміджу кандидатів від влади, що й у виконанні російського фонду «Общественное мнение».
Український Чапаєв. Анекдотний
У порівнянні з попередніми виборами вага інтернету в цій кампанії зросла кількаразово. Як і в країнах розвиненого Заходу, кандидати в президенти у нас є також інтернет-кандидатами. Підтвердженням рівня довіри користувачів WWW до Ющенка є, зокрема, порівняння кількості візитів «мережевої» аудиторії на інтернет-сторінки головних кандидатів. Так, сайт виборчої кампанії Віктора Ющенка (www.razom.org.ua ) протягом минулого місяця відвідало 79,5 тисячі «юзерів», тоді як Януковича (www.ya2004.com.ua ) — трохи більше 16,5. При цьому досить відвідуваним є й другий сайт Ющенка — www.yuschenko.com.ua.
Зрештою, судити про те, кого більше любить інтернет, можна не тільки через кількість відвідувань якогось сайту, а і з того, як реагують на політичну ситуацію інтернет-«юзери». Мало того, за цю виборчу кампанію в «неті» розвелося стільки анекдотів про Віктора Януковича, що їх вистачить для видання цілої книжки з відповідними ілюстраціями (Степан Гавриш, потрясаючи на прес-конференції подібними колажами, заявляв, ніби це справа рук американських та німецьких художників, хоча насправді образливі для Януковича колажі десятками й сотнями роблять і по інтернету розповсюджують пересічні українські хлопці та дівчата — просто громадянська позиція в них така, «антизеківська»). Ноу-хау теми «інтернет і вибори» стали неприємні комп'ютерні ігри на тему Януковича. Про одну з них, «Хамське яєчко» (адреса — http://www.politikan.com.ua/web/ya3/index.htm), «УМ» уже писала. Є й інша гра, теж пов'язана з яйцями. Мабуть, усі пам'ятають популярну радянську «Електроніку» — «Ну, погоди!». Це кумедна гра про Вовка, який мусить піймати у кошик яйця, що їх скидає згори Заєць. В інтернеті замість «Сірого» на екранчику тепер бігає Янукович, який мусить відбивати яєчні атаки головою. У цю гру, перейменовану в «Я ну когоди!», можна пограти за адресою propagan-da.org.ua/yanukogodi.
Більше того, в інтернеті є цілі сайти, присвячені пану Януковичу — www.ham.com.ua , www.yanukovich.nm.ru, YanukEgg.narod.ru, tomusho.narod.ru. Назви свідчать самі за себе. Віктор Ющенко такою «специфічною любов'ю» до себе похвалитися не може. Про нього можна знайти кілька анекдотів в інтернеті, але їх співвідношення у порівнянні з тими, які присвячені Януковичу, — таке ж, як і «мережеві» рейтинги головних «героїв» цієї кампанії.
Тому що шила в мішку не сховаєш. І залишається тільки пошкодувати, що в Україні не має доступу до інтернету бодай половина громадян. Інакше всі питання з переможцем на виборах уже давно були б зняті.
Журналістка: «Вікторе Федоровичу, а які вам подобаються передачі?»
Янукович: «Ну, сигарети, чай...»
Із заяви МВС. За уточненими даними, «тупим твердим предметом» виявився тротуар.
Реклама прального порошку.
— Добридень, я звичайна українська домогосподарка — дружина кандидата в президенти України. Знаєте, мій чоловік часто приходить з роботи зі свіжими плямами...
Зі ще однієї заяви МВС: «Під час допиту івано-франківський студент зізнався, що протягом року мастив яйце «Бленд-а-медом».
«Проффесор» Янукович пише звернення до українців. Хоче написати фразу «наша економіка відроджується».
— А як правильно, — питає Віктор Федорович у секретарки, — економіка відродЖується, чи відродШується?
— Через «ж», звичайно.
— Ти диви, як відроджується, так і пишеться...
Коли Валентина Руденко, радник Президента Віктора Ющенка, у 2006 році на великій нараді у Секретаріаті (тоді так називалася президентська адміністрація) казала, що Росія готується до війни з Україною, інші відповідали, що це її суб’єктивний погляд. >>
Із минулого квітня, коли врешті-решт прийняли закон про суспільне мовлення, активно обговорюються питання перетворення у нову за суттю і змістом, не залежну від влади структуру державної Національної телекомпанії, видимою частиною якої для широкого загалу є ефіри Першого Національного. >>
Депутат кількох скликань, нині керівник Комітету Верховної Ради з питань свободи слова й інформації Микола Томенко для оприлюднення свого ставлення до телевізійних політичних ток–шоу і їх ведучих активно використовує блогосферу. Він різко негативно ставиться до того, що громадянин іншої країни Савік Шустер веде, по суті, передвиборчі програми, що заборонено законом, і закликає податківців прискіпливіше слідкувати за доходами телевізійників–заробітчан. У розмові з Миколою Володимировичем ми вирішили з’ясувати, чи такі досить радикальні судження й оцінки в інтернет–просторі трансформуються в офіційні депутатські запити й ініціативи. >>
Якщо інформацію про життя в Україні черпати з ефірів телеканалів, можна вважати, що влада тільки те й робить, що дбає про «маленьких» українців, і живемо ми чи не найкраще у світі. Насправді ж маємо суціль економічні й політичні проблеми, а свобода слова засобів масової інформації здебільшого перетворилася на піар можновладців. Чому нас, м’яко кажучи, дезінформують і чи можна боротися з інформаційними маніпуляціями — з цими питаннями ми звернулися до медіа–експерта Наталії Лигачової. >>
Минулого тижня Верховна Рада 345 голосами призначила на посаду голови стратегічного перед виборами парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Юрія Стеця. З народним депутатом–медійником, кандидатура якого стала компромісом для провладних й опозиційних сил, говоримо про можливості відстоювати права опозиційних журналістів та майбутні парламентські вибори. >>
Запроваджувати День україномовної преси недоцільно — так написала від імені Президента України Ганна Герман у відповіді на звернення Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса. Звернення було датоване 25 листопада 2011 року, «Україна молода» писала про цю ініціативу. Відповідь радника Президента — керівника головного управління з гуманітарних і суспільно–політичних питань АП датована 3 січня. Те, що пані Герман не вклалася у визначений законом термін відповіді, — дріб’язок у порівнянні з висловленою позицією влади. >>
