Турнір, в якому завжди перемагають українці

За традицією, наприкінці травня у Тернополі відбувся 5-й Всесвітній футбольний турнір між командами української діаспори. Ідея проведення цього змагання належить Ігорю Бокію, колишньому футбольному рефері, а тепер підприємцю, який проживає в Канаді. Його ініціативу підтримали Тернопільська міська рада, бізнесмени міста та області, Національний олімпійський комітет, і цього року вперше — Комітет iз питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму.

Підготовку до турніру треба умовно розділити на дві частини: діаспорну і місцеву, тернопільську. Заходи в рамках останньої можна назвати бездоганними. Міська рада спільно з підприємцями забезпечила футболістів житлом, харчуванням, створила умови для тренувань, надала для фінальної частини головну футбольну арену міста. Проте витрати на проїзд до місця турніру взяли на себе самі футболісти та голова МГОУ «Четверта хвиля» (Канада), підприємець Анна Кисіль. Українські посольства за кордоном, наші громади, за винятком білоруської, румунської та естонської, а також Українська футбольна федерація поки що не включаються в роботу з розвитку цього змагання. А без їхньої підтримки географія учасників турніру має доволі обмежений вигляд. Загалом, це представники близького зарубіжжя — команди з Румунії, Молдови, Естонії, Угорщини, Білорусі. Епізодично до України приїздять збірні Канади, Італії та Іспанії. Цього року в Тернополі змагалися збірні Румунії, Іспанії, по два колективи приїхали з Молдови та Білорусі.

У вирішальному поєдинку змагань, за яким спостерігали президент Європейського конгресу українців Ярослава Хортяні та голова Світового конгресу української молоді Мирослав Гочак, зустрілися команди українців Білорусі (які представляли місто Лідa) та Молдови. Одразу впало в очі, що значно молодші футболісти з Молдови переважають «білорусів» за технікою та швидкістю. Тож не дивно, що дуже швидко їм вдалося забити. Дмитро Константинов на 21-й хвилині обвідним ударом здалеку послав шкіряну кулю у правий верхній кут воріт суперників. Після флангового навісу невгамовного лівого крайнього «молдован» Олексія Юлерджі рахунок подвоїв Михайло Пасічнюк, а розгромним його зробив Андрій Терзі. 3:0 — і збірна українців Молдови триразовий переможець турніру.

Нагадаємо, що команда українців Молдови була першим чемпіоном змагань, які регулярно проводяться з 2012 року. Через рік вони виграли свій другий титул, після чого по разу золоті нагороди вигравали «румуни» та «угорці». Тепер трофей знову в руках молдовських українців, яких, до слова, тренує колишній гравець кіровоградської «Зірки», володар кубка України Сергій Вибиванцев. Як розповів наставник, цього року він вирішив повністю омолодити команду, щоб юнаки могли проявити себе на солідному турнірі і впевнилися у власних силах. Зараз хлопці у складі команд Тирасполя та Бендер беруть участь у різного рівня чемпіонатах Молдови, але жоден із них не має професійного контракту. Тож у Тернополі футболісти намагалися зробити все, аби на них звернули свою увагу селекціонери українських команд.

Натомість білоруська команда турнір в Україні розглядає як можливість для знайомства з нашою країною й не надто сумує через розгромну поразку в фіналі. «Наші футболісти — це онуки, правнуки українців, які живуть у Білорусі, — каже головний тренер «сябрів» Віктор Ковальчук. — Щороку я стовідсотково оновлюю команду, аби побільше хлопців могли подивитися на Україну. Вони не професіонали, серед них є вчителі, лікарі, інженери, будівельники, водії, пожежники». А наставник «сябрів», які, до слова, вже вчетверте беруть участь у діаспорному чемпіонаті, уродженець Львова, вже понад 30 років працює на автобусному заводі «Неман» у Ліді начальником цеху. «Такі турніри дуже потрібні: головний їхній сенс — спілкування між українцями різних країн. Тож велика подяка організаторам», — каже Віктор Ковальчук.

Нагородження переможців та призерів турніру відбулося на сцені Співочого поля, де проходив фестиваль фольклорного мистецтва. «Все повертається на круги свої. Цей житловий масив, де розташоване Співоче поле, в народі зветься «Канада». Волею долі я опинився у справжній Канаді і тепер з новою місією я сюди повернувся. Ми представляємо молодь української діаспори, яка душею i серцем тягнеться до своєї Батьківщини», — сказав ідеолог турніру Ігор Бокій.