Тріумф «зеленого професора»

Незалежний кандидат Александер Ван дер Беллен, якого підтримувала Партія зелених, переміг у другому турі президентських виборів в Австрії, які відбулися минулої неділі. Суперництво між ним та представником крайньої правої Партії свободи Норбертом Гофером було настільки затятим, що міністерство внутрішніх справ (на нього в Австрії покладена роль центральної виборчої комісії) станом на ранок понеділка після підрахунку всіх голосів не змогло встановити переможця: голоси розділилися рівно навпіл — 50 на 50, хіба що iз зовсім незначною перевагою на користь Гофера. Остаточно переможця виборів встановили лише після підрахунку голосів, які надійшли поштою. А в такий спосіб проголосували приблизно 750 тисяч австрійців, що становить майже 12% від загальної кількості виборців країни. Увечері понеділка міністр внутрішніх справ Вольфганг Соботка нарешті повідомив про перемогу 72-річного Ван дер Беллена, який заручився підтримкою 50,3% виборців, його суперник Гоффер, відповідно — 49,7%. Переможець подолав 45-річного суперника з різницею лише в 31 тисячу голосів. Гофер визнав поразку.

Водночас результати виборів продемонстрували, наскільки глибоко і майже рівно навпіл розколота країна. Практично однакову кількість прихильників мають як поміркований незалежний кандидат, так і його ультраправий суперник. Ван дер Беллен каже, що планує поновити єдність Австрії: «Багато людей у цій країні відчувають, що їх не бачать і не чують. Нам потрібна краща культура спілкування, політика, яка не буде зосереджуватися на собі, а натомість буде сфокусована на справжніх проблемах, тих, які справді непокоять і навіть лякають громадян нашої країни».

Попри те, що Гофер не став першим ультраправим лідером європейської держави, його успіх на виборах показав, наскільки потенційно сильною є позиція його політичної сили. Однодумці представника Партії свободи з інших європейських країн, зокрема, лідер Національного фронту Франції Марін Ле Пен, привітали його у соцмережах німецькою мовою.

Посада президента в Австрії має церемоніальний характер. Опитування вказують на те, що Партія свободи перемогла б на парламентських виборах, якби вони відбувалися найближчим часом. Але планові парламентські вибори в Австрії відбудуться 2018 року і до того часу багато що може змінитися. Сільвія Крітцінґер, політолог та професор соціології Віденського університету заявила в розмові з «Німецькою хвилею», що можлива перемога правого націоналіста-антиемігранта, іміджу Австрії це не зашкодить. Європейські аналітики, навпаки, вважають, що голоси 50% австрійців за націоналіста, популіста і євроскептика матимуть далекосяжні наслідки для решти Європи.

Ван дер Беллен, багаторічний лідер австрійських «зелених», який уособлює собою традиційну політичну систему Австрії, вперше після 1945 року став президентом Австрії, який не репрезентує двох головних політичних партій країни. Батько Александера Ван дер Беллена народився у російському Пскові. Після Жовтневого перевороту він перебрався до Естонії, де зустрів майбутню матір новообраного президента Австрії. Коли Естонію в 1940 році анексував Радянський Союз, Ван дер Беллени емігрували до Австрії, де й народився «зелений професор», як його люблять називати в місцевій пресі. Прізвисько це не випадкове: Ван дер Беллен — доктор економічних наук, близько 20 років пропрацював професором економіки у Віденському університеті.

До лав «зелених» член Соціал-демократичної партії Австрії Ван дер Беллен вступив на початку 1990-х, захопившись ідеями охорони довкілля. У 1994 році політик стає депутатом Національної ради. У подальшому Ван дер Беллен упродовж майже десяти років займає посаду лідера партії і голови фракції «зелених» у нижній палаті австрійського парламенту. Мандат депутата Національної ради залишався за Ван дер Белленом аж до 2012 року, після чого на кілька років багаторічний лідер австрійських зелених займався регіональною та муніципальною політикою у Відні.

«Зелений професор» хоч і не був кандидатом від однієї з двох найбільших австрійських партій, по суті був і лишається втіленням традиційної політичної системи країни. Помірні лівоцентристські погляди і підтримка подальшої євроінтеграції — усе це, мабуть, і залучило на бік Ван дер Беллена громадян, які не бажають кардинальної зміни політичного курсу Австрії. Власних прибічників Александеру Ван дер Беллену, який у першому турі відстав від Гофнера майже на 15 відсотків, для перемоги не вистачило б.