Пісня творчості Гончарівни

Нещодавно виповнилося 95 років від дня народження славетної опішненської гончарки, іграшкарки, малювальниці, заслуженого майстра народної творчості України Олександри Селюченко (1921—1987). Своїм самобутнім творчим доробком майстриня постала класиком вітчизняного гончарства, увійшовши до когорти відомих мистців української гончарної столиці — Опішного. З нагоди цього ювілею, а також 30-ї річниці заснування Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному і 15-ї річниці заснування Інституту керамології (відділення Інституту народознавства НАН України) працював триденний симпозіум «Персоналії українського гончарства як маркери національної ідентичності в координатах суспільних ідеологем».

На Стіні гончарної слави України в Музеї мистецької родини Кричевських було відкрито меморіальні дошки, що увічнили в бронзі творчі постаті Олександри Селюченко, а також Мотрони Назарчук (1911—2008) — видатної опішненської малювальниці, якій цього року виповнилося б 105 років. Гендиректор Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, доктор історичних наук, професор Олесь Пошивайло зауважив: «Таким чином ми вириваємо з небуття, з непам’яті не лише земляків, а й усієї України визначні імена народних мистців, які творили славу українського гончарства, формували етнокультурний символ нашої держави. Це спроба підвести певний культурний фундамент під мислення сучасників, щоб вони розуміли, що за ними стоїть величезна когорта самобутніх майстрів, які переймали своє ремесло від діда, батька, матері й таким чином виявляли свій хист, гідний представлення у найкращих музеях світу. Творчість Олександри Селюченко і Мотрони Назарчук є переконливим свідченням того, що наш народ щедро обдарований талантами».

Мистецьку спадщину ювілярок представили творчі виставки, зокрема експозиція ескізів Олександри Селюченко, доповнена орнаментами майстринь-малювальниць Опішного ХХ століття «Опішненська мальовка як ідентифікаційний код нації» (з фондів Національного архіву українського гончарства). Виставка кераміки «Мотрона Назарчук: вічність, закодована в мальовці» вперше презентувала творчу спадщину малювальниці з колекцій провідних українських музеїв: Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному, Національного музею українського народного декоративного мистецтва та Полтавського художнього музею імені Миколи Ярошенка (Галереї мистецтв).

Винятковою подією цього дня стало відкриття виставки «Гончарна столиця України: 1985». На ній працівники заводу «Художній керамік» уперше представлені на світлинах iз приватного архіву Олеся Пошивайла. Жодна з цих фотографій досі не публікувалася. На унікальних світлинах — на жаль, останні дні легендарних цехів заводу «Художній керамік» 1985 року.

У Меморіальному музеї-садибі гончарки Олександри Селюченко пам’ять майстрині вшановано відкриттям її глиняного погруддя. «Цей творчий портрет, втілений у скульптурі, постав на основі масиву фотографій, які збереглися, — розповідає автор, заслужений працівник культури України Юрко Пошивайло. — Але на всіх світлинах майстриня така різна, що я не зміг зупинитися на одному фото. Цей образ є узагальненим, збірним, у якому хтось побачить характерні риси різних періодів життя Гончарівни. Для мене, перш за все, це образ жінки, залюбленої в життя, у глину, окриленої мистецтвом і, як писав професор Леонід Сморж, одержимої керамікою».

Продовжило урочистості нагородження переможців Літературно-мистецького інтернет-конкурсу «Олександра Селюченко: одкровення у творчості», що відбувся напередодні. Понад 50 учасників у трьох вікових категоріях презентували письменницьку фантазію — поезію і прозу. У надісланих творах — авторське осмислення життєвого шляху майстрині, знайомство з її творчою спадщиною, спогади, враження від відвідування Меморіального музею-садиби опішненської гончарки, роздуми про долю мисткині й авторські літературні фантазії, навіяні постаттю Гончарівни.

А творчим підсумком стало нагородження переможців художнього експрес-пленеру «Спадщина Олександри Селюченко очима сучасних мистців». Учасниками творчого практикуму, який відбувся в Музеї-садибі, стали мистці Полтавщини — молоді художники, студенти Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка. Упродовж двох днів вони писали живописні твори в довільній художній техніці. Усі вони поповнили фондову колекцію Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Першу премію здобула робота Тетяни Домненко «Від дотику рук оживай».

У ті дні обійстя Гончарівни наповнили жвавий гомін гостей, дитячий сміх та українські пісні — такою свою оселю Олександра Федорівна завжди любила найбільше. Відтепер відвідувачів вона щораз зустрічатиме поглядом, який промовляє до кожного, хто ступає на подвір’я: омийте спраглу душу чистими джерелами опішненського гончарства!