Президенти Вірменії Серж Сарґсян та Азербайджану Ільгам Алієв підтвердили наміри припинити вогонь у Нагірному Карабаху й іти до мирного вирішення конфлікту, повідомляє «Радіо «Свобода». У спільній заяві США, Франції та Росії, які є модераторами так званої «Мінської групи», йдеться, що президенти Вірменії та Азербайджану також домовилися про наступний раунд діалогу для відновлення переговорів про всеосяжне врегулювання та посилення спостережної місії ОБСЄ в регіоні, яка нині має на лінії фронту лише шістьох спостерігачів.
Такі домовленості за посередництва американських, російських та французьких дипломатів були укладені у Відні 16 травня. Це була перша зустріч між Алієвим і Сарґсяном від часу квітневої ескалації бойових дій у Нагірному Карабаху. Обидва президенти зустрілися також і з головними дипломатами Росії та США Сергієм Лавровим та Джоном Керрі. Наступна зустріч Сарґсяна та Алієва має відбутися у червні.
Нагірний Карабах, автономія у складі міжнародно визнаних кордонів Азербайджану, більшість населення якої становлять вірмени за національністю, одностороннім чином проголосив незалежність після війни 1988—1994 років, унаслідок якої Азербайджан утратив контроль над регіоном. У Баку вважають, що цей регіон окупувала Вірменія. Внаслідок конфлікту в Нагірному Карабаху загинули близько 30 тисяч людей, сотні тисяч стали біженцями. Азербайджан не контролює не тільки сам Нагірний Карабах, а й прилеглі до нього висоти, які ніколи не належали автономії, — всього близько 20% своєї міжнародно визнаної території.
Квітневі бої між азербайджанською армією та повстанцями, яких підтримує Вірменія, — наймасштабніша ескалація конфлікту з моменту підписання угоди про припинення вогню у 1994 році. 5 квітня сторони, що продовжують звинувачувати одна одну, уклали крихке перемир’я, втім подекуди стрілянина в південно-кавказькому регіоні та навколо нього триває, а місцеві жителі кажуть, що люди продовжують умирати. Загалом, під час цієї різкої ескалації сутичок у Нагірному Карабаху загинули понад 120 осіб. Міжнародна спільнота стурбована через нестабільність у регіоні, через який проходять нафто- та газопроводи до Європи.