Сталася історична зміна епох у британській енергетиці. Від опівночі вівторка і до четвертої години ранку в країні були зупинені всі електростанції, які працювали на вугіллі. Впродовж цих чотирьох годин на Британський островах вперше з 1882 року не працювала жодна електростанція на вугіллі. Це був показовий символічний (трохи і пропагандистський) захід, який засвідчив населенню, що країна стала на шлях повної відмови від використання вугілля в енергетиці. За словами британського енергетичного експерта Джона Ферріса, це означає зміну, яку навіть неможливо було уявити собі ще два роки тому, коли ціни на газ і нафту були високими. Вугілля стає все нерентабельнішим.
Вугілля десятиліттями і навіть століттями було головним джерелом енергії у Великій Британії. Ще на початку ХХ століття Великобританія видобувала 300 млн. тонн вугілля щороку. Тенденція зазнала радикальних змін у часи прем’єрства Маргарет Тетчер, яка, незважаючи на бурхливі суспільні протести, розпочала закривати нерентабельні шахти, залишивши безробітними тисячі шахтарів. І це був початок кінця британської вугільної промисловості та пов’язаної з нею робітничої культури багатьох промислових міст. Діти тих, викинутих на бруківку, шахтарів тепер не мусять спускатися в шахти, як їхні батьки й діди, а працюють у сучасних технологічних фірмах.
Поступова ерозія вуглевидобувної промисловості триває до цього часу. У грудні минулого року було закрито останню в Великій Британії глибинну шахту в Келлінглі Кольєрі. Закриття цієї шахти стало також кінцем 300-річної ери в історії Великої Британії, яка пов’язана з промисловою революцією, вітчизною якої була саме ця країна. Останнім цвяхом до труни вуглевидобування стали питання екології. Ідеї повернення до первісної чистої природи та боротьби з руйнівними для неї наслідками індустріалізації набрали в країні особливої популярності у 60—70-ті роки минулого століття, що ще поглибило та прискорило занепад вугільної енергетики.
Саме в той період на зміну шахтам та електростанціям на вугіллі почали приходити вітрові, сонячні та атомні електростанції. У квітні цього року вперше в історії Великої Британії кількість енергії від сонячних електростанцій перевищила кількість енергії від електростанцій на вугіллі. І це в країні, яку традиційно вважають «туманною»! Відмова від вугілля є лише початком енергетичної революції на Британських островах. А чому ж ми не йдемо тим шляхом, що і решта світу? І кому вигідно «наводити туман» на енергетику, яку в прогресивних країнах вважають перспективною?