Пігулка не допоможе…

Протистояння навколо можливої ліквідації Вінницького обласного протитуберкульозного диспансеру №2 відбувається у кількамісячному вимірі. Працівники диспансеру просять передати з обласної комунальної власності у міську цілісний майновий комплекс, щоб і майно, і приміщення залишились на місці, а колектив працював там і надалі. Вони згодні на реорганізацію чи оптимізацію, аби лише тубдиспансер не ліквідували.

Останнє обговорення цього питання зібрало чимало медиків, активістів, чиновників. Ліквідовувати чи залишати Вінницький протитуберкульозний диспансер № 2? Якщо залишати, то де він буде? Яке майно перейде у власність міста, що буде із землею навколо тубдиспансеру?

Епідемія туберкульозу поширюється

Отже, вінницьким чиновникам спало на думку закрити поліклініку Вінницького міського протитуберкульозного диспансеру. Спеціалізована лабораторія, відокремлені корпуси та закрита каналізація. Іншого подібного місця у Вінниці немає. Тож де перебуватимуть понад 50 хворих на особливу форму туберкульозу — цим місцеві реформатори вочевидь особливо не переймаються.

А тим часом, як наголошують медики, хвороба прогресує. Так, у Вінниці торік було виявлено 158 активних хворих.

«Загалом зареєстровано вдвічі більше захворюваності на туберкульоз, ніж за аналогічний період минулого року, — каже заступник головного лікаря Вінницького міського протитуберкульозного диспансеру №2 Яна Поліщук. — Про можливе закриття тубдиспансеру нас ніхто не повідомляв, ми нічого не знали. На сайті облдержадміністрації ми просто побачили розпорядження, що наше питання про ліквідацію закладу буде винесене на сесію. Перенести специфічний заклад запропонували в густозаселений район Старого міста, однак необхідних умов там немає. Під загрозою опинилося життя і здоров’я дітей, адже поряд — пологовий будинок, дитсадок, Центр матері й дитини. Тим паче що в тому крилі, де збираються облаштувати фтизіатричне відділення, приймають сімейні лікарі. Виходить, для них тепер доведеться шукати приміщення».

А за словами працівників диспансеру, діючий лікувальний заклад має досить солідну базу й напрацювання.

В обласному Департаменті охорони здоров’я проблему поки що не коментують.

Натомість громадські активісти стривожені: неприпустимо, що в час, коли в Україні фактично епідемія туберкульозу, ухвалюють такі рішення.

«Гетто для хворих на туберкульоз у світі немає»

«Це єдиний заклад, де немає поборів, — запевняє лікар-фтизіатр Сергій Сьомкін. — А з теперішньою економічною політикою закрити тубдиспансер означає приректи людей на смерть».

За деякими підрахунками, вартість лікування хворого з відкритою формою туберкульозу обходиться у 20 тисяч гривень. А лікуватись потрібно 20 місяців. Утім виконувач обов’язків директора Департаменту охорони здоров’я Вінницької міської ради Олександр Шиш відстоював перед обуреною громадою офіційну позицію, мовляв, лікують туберкульоз не ліжкомісцями, а якісними препаратами.

«Обов’язково повинен бути контроль за лікуванням. Але в місті не може бути двох однакових медичних закладів. Замість протитуберкульозного диспансеру буде достатньо фтизіатричного відділення. Фтизіатри взагалі можуть працювати при центрах медико-санітарної допомоги, такий досвід відпрацьований у Полтаві, — каже Олександр Шиш. — У жодній країні світу немає гетто для хворих на туберкульоз. Вони не марковані і не мають браслета на руці. За зовнішніми ознаками не можна визначити, хвора людина на туберкульоз чи ні. І ми не знаємо, скільки облікованих і необлікованих хворих зараз ходить по місту. Факт у тому, що нам не потрібні два тубдиспансери».

«Не факт!» — кричали хором люди з місць.

Найстаріший фтизіатр Вінниці Катерина Тютюнник зазначила, що невдовзі взагалі не буде кому лікувати хворих на туберкульоз.

«Серед студентів зробили опитування, то жоден не хоче ставати фтизіатром, — сказала Катерина Тютюнник. — Моя мама теж плакала, коли я повідомила, що піду працювати у тубдиспансер. Хто знає, що ми приносимо додому. Як можна ліквідувати наш заклад, якщо з 1995 року у країні епідемія туберкульозу, і її ніхто не відміняв. Розвалити завжди легко, а от потім щось створити попробуй. Вважаю, що такі дії — просто геноцид по відношенню до власного народу. Руки геть від особливо небезпечної інфекції!».

Проти можливого сусідства з тубдиспансером висловлювались і мешканці густозаселеного Старого міста. Хоча Олександр Шиш запевнив, що жодного офіційного рішення щодо появи фтизіатричного відділення саме на Старому місті немає. Згадали також, що насамперед треба було б вивчити логістику, адже транспортні розв’язки Старого міста не витримають додаткового навантаження.

Закриють тубдиспансер — позбавити мандатів

«Як вказує стаття 60 Конституції України, обсяг надання медичних послуг не повинен зменшуватись. Там же йдеться і про те, що подібні рішення може приймати безпосередньо територіальна громада на загальних зборах. Це в тому випадку, якщо влада не приймає рішень, що їх від неї вимагають люди, — сказав уповноважений територіальної громади Вінниці з економічних питань Влад Лутченко. — Згідно зі статтею 78 Конституції, громада може ініціювати дострокове припинення повноважень депутатів міської ради. Для цього потрібно зібрати 10 відсотків підписів. Напевне, у Старому місті якраз і мешкає стільки громадян».

Депутати обласної ради, котрі прийшли на публічні обговорення, пообіцяли детально розібратися в цьому питанні перед прийняттям рішення про долю медичного закладу. А громада тим часом вирішила підготувати проект резолюції та скласти колективне звернення щодо неприпустимості закриття протитуберкульозного диспансеру №2.

Утім, ніхто з виступаючих чітко не назвав жодну, бодай приблизну, причину виниклої проблеми подальшого існування згаданого лікувального закладу. Не на порожньому ж місці вона з’явилась. І взагалі, може, вся справа саме у місці розташування тубдиспансеру?