Блат за брата

Британський бізнесовий тижневик «Економіст» оприлюднив свій щорічний рейтинг країн iз «блатним» чи «кумівським капіталізмом» (crony capitalism). Йдеться про державні системи, в яких успішність бізнесу напряму залежить від особистого знайомства з чиновниками чи представниками влади. Методика укладання рейтингу наступна: «Економіст» бере дані зі списку мільярдерів з американського журналу «Форбс», у якому зазначені стан, галузь та джерело доходів. У випадку, коли джерелом доходів є тісний зв’язок iз представниками влади, «Економіст» зараховує такого бізнесмена до «блатних» чи «кумів».

Як ми з кумом бізнес робили…

Найбільш «кумівськими» галузями, за версією британського журналу, є гральний бізнес, нафтогазовий та оборонний сектори, банківська сфера, нерухомість, інфраструктурні проекти, вугільна і металургійна промисловість, порти й аеропорти, телекомунікаційний сектор. Аналітики журналу оцінюють, яка частина доходів мільярдерів отримана в «блатних» галузях, а яка – ні. Далі журнал систематизує дані за країнами і вираховує частку доходів бізнесменів від ВВП країни.

Цього року лідером рейтингу є Росія. Загальна частка доходів російських мільярдерів від ВВП Росії становить 21,5%. При цьому 18% припадає саме на представників «блатного бізнесу». За цими показниками Росія є абсолютним світовим лідером, оскільки на другому місці розташувалася Малайзія, де на «блатних» припадає 13%, на третьому — Філіппіни з 11,2% «блатних». У першу п’ятірку потрапили Сінгапур — 10,6% «блатних» та Україна — 6,7% «блатних». З нами в першій десятці також Мексика, Індонезія, Туреччина, Індія та Тайвань. Китай опинився на 11-му щаблі рейтингу, США — на 16-му, Франція — на 18-му. Німеччина замикає рейтинг 22-м місцем.

Британське видання також зазначає, що за період із 2004-го по 2014 рік сумарні статки мільярдерів, які заробляють у «блатних» галузях, зросли на 385% і становлять два трильйони доларів США. «Економіст» філософськи констатує, що політичні зв’язки та корупція завжди були «мастилом» коліс комерції. І ситуація не зміниться у найближчому майбутньому. Видання нагадує, що американський мільярдер Дональд Трамп, який має великі шанси перемогти цього року на президентських виборах у США, посідає 104-ту сходинку в індивідуальному рейтингу «блатних» мільярдерів. Більшу частину своїх статків він заробив на казино та інших видах грального бізнесу, а ще — на спекуляціях нерухомістю.

Скомпрометована еліта на реформи не здатна

Майже одночасно з рейтингом «Економіста» з’явилася стаття в американській газеті «Вашингтон Пост» під назвою «Як допомога Заходу активізує залежність від підкупів в Україні», в якій робиться висновок, що реформи в Україні гальмує стара скомпрометована еліта. Україна ще має побачити ті реформи, які допоможуть створити функціональну ринкову економіку та правову державу, зазначає газета. Столичне видання пише, що допомога Заходу Україні заохочує київське керівництво утримувати нинішній статус-кво. У статті йдеться, що впродовж останніх 25 років західні донори «закачали» мільярди доларів в Україну, маючи на меті дві цілі. Допомогти країні збудувати самодостатню, конкурентоздатну ринкову економіку, а також закласти правничі та регуляторні підвалини держави, яка б ґрунтувалась на верховенстві закону. І от, як пише видання, 14 квітня було сформовано черговий український уряд, в якому домінують люди системи з дискредитованого посткомуністичного істеблішменту України.

Ці події, як зазначає американський часопис, висвітили питання: чи може допомога Заходу Україні підтримати перебіг реформ? А чи ця допомога, власне, сприяє тому, що українська еліта окопалась у своїх кабінетах і надалі розкрадає країну, уникаючи можливості збудувати функціональну державу? Нині, як додає видання, надання основної західної допомоги призупинено, аж доки не буде активізовано урядову програму економічних реформ. Водночас МВФ уже дав зрозуміти, що готовий відновити співпрацю з українським урядом. Все це, за словами часопису, є вже знайомою стежкою. Західні лідери та позичальники вже періодично призупиняли надання коштів Києву, коли ознаки войовничої корупції та беззаконня в Україні було важко не помітити. Зазвичай надання допомоги одразу ж відновлювалось, щойно чергова українська влада обіцяла, що все виправить. Відтак iще з часу здобуття незалежності 1991 року потужна політична і бізнесова еліта мала необмежений контроль над українською державою. І навіть народні повстання 2004 та 2013—2014 років не могли з тим нічого вдіяти. Всеосяжний вплив цієї еліти пояснює, чому Україна ще тільки має побачити ті реформи, які допоможуть створити функціональну ринкову економіку та правову державу.

«Вашингтон Пост» пише, що українські лідери могли б створити ефективні державні установи, здатні стати на заваді розкраданню, і могли б вибудувати ринкову економіку, яка б максимально збільшила надходження від податків. Але, на думку газети, майже безлімітний доступ українського керівництва до західної допомоги, власне, звільнив українських лідерів від необхідності все це робити. Це також посилило їхню зацікавленість, аби нинішня ситуація зберігалась і надалі. Отже, як зазначає американський часопис, міжнародні донори мають два варіанти у випадку з Україною. Перший: відновити надання коштів Києву в разі, якщо новий уряд подасть конкретний план реформ, ухваливши закони, які було рекомендовано тими ж таки міжнародними донорами. Цим шляхом Захід уже йшов раніше. Іншим варіантом є утриматись від відновлення надання допомоги, допоки до влади не прийде по-справжньому нове керівництво, складене з людей, які не «засвітилися» в попередніх українських урядах. І це має позначити ключовий поворот у політиці Заходу, який ґрунтуватиметься на постулаті, що жодні реформи в Україні неможливі, поки при владі залишається стара скомпрометована еліта.