Замість «будки» — євродім

Колись був «Утильцех»...

За часів Радянського Союзу на місці сьогоднішнього притулку для тварин, що в Пирогові на Київщині, розташовувався «Утильцех» для бездомних тварин. Тоді в народі його називали «шкуродернею» або «будкою», що було прототипом «уазика» зi служби вилову тварин. Хвостатих безхатченків працівники цеху виловлювали на вулицях міста за допомогою петель на довгих палицях або ж пострілом паралізуючих препаратів, які спричиняли пекельний біль та порушення психіки. Вже y самому «притулку» у спеціалізованих приміщеннях напівживих собак добивали кийками та іноді ще з живих звірів зривали шкуру. Увесь нелюдський процес, який західні журналісти охрестили «конвеєром смерті», нагадував безвідходне і досить прибуткове виробництво. Зі шкур тварин робили сумочки, тушки перетворювали на м’ясо-кісткове борошно, яке йшло на харчі для курей. Утім найбільше прибутку приносив жир тварин, 3 літри якого y той час коштували 100 доларів. Жир убитих звірів використовували для лікування туберкульозу, тому часто його пересилали в’язням y місцях позбавлення волі. За неофіційною інформацією, за час роботи «шкуродерні» там загинуло близько п’яти мільйонів тварин.

Аби припинити кошмар у так званому притулку, українським та іноземним захисникам тварин знадобилося кілька років. У середині 90-x до Києва на чолі з президентом Товариства захисту тварин SOS Тамарою Тарнавської приїхали німецька журналістка Кріста Шехтел та представники німецького товариства захисту тварин. Кілька днів зоозахисники прихованою камерою через дірки y паркані знімали жахи, які відбувалися y київській «шкуродерні». Завдяки зусиллям громадськості фільм потрапив до європейського глядача (щоправда, в Україні він був під забороною), викликав міжнародний скандал та пікетування українських посольств y багатьох європейських столицях.

Якщо КМДА назвала стрічку брехнею та фальсифікацією, то понад три мільйони європейців підписалися під вимогою закрити місце жорстокого вбивства тварин. Тоді на адресу колишнього Президента Леоніда Кучми надійшли листи від принца Ага Хан, колишнього Верховного Комісара ООН у справах біженців, принцеси Елізабет де Крой, Бріджит Бардо, мера міста Единбурга, Генерального директора Європейського відділення ООН у Женеві з проханням втрутитися у ситуацію. Мер Мюнхена офіційно повідомив Олександра Омельченка: якщо Київ не закриє шкуродерню, вони розірвуть «братні зв’язки» між містами. Під сильним тиском міжнародної спільноти наприкінці березня 97-го тодішній мер столиці Олександр Омельченко підписав історичний документ про закриття цеху для утилізації бездомних тварин та передав його в безкоштовну оренду на 49 років Міжнародному товариству захисту тварин SOS. Так силами зоозахисників західної Європи було організовано i побудовано перший в Україні притулок для безпритульних тварин.

У вересні того ж року в Пирогові його було офіційно відкрито. На відкриття прибули представники міжнародних організацій з Австрії, Великобританії, Німеччини, Швейцарії та Франції. Символічну стрічку при вході перерізала бельгійська принцеса Елізабет де Крой, яка і стала «хрещеною матір’ю» звіринця.

Волонтери світла

За короткий час, не отримавши ані копійки з бюджету міста, Товариство зробило те, чого не спромоглася зробити держава за багато років. «Ми не маємо жодної допомоги з місцевого та державного бюджету. Дуже боїмося, що в певний момент Європа відмовиться утримувати цей притулок, тоді близько двох тисяч тварин залишаться під відкритим небом без жодних засобів для існування. Вони живі істоти, які створені для нормального існування. Але, на жаль, в українських чиновників цього розуміння немає. Саме тому проблема безпритульних тварин вирішується не шляхом стерилізації та відкриття притулків, а шляхом отруєння та вбивства тварин», — розповідає президент Міжнародного товариства захисту тварин SOS Тамара Тарнавська.

Сьогодні в притулку на території більше одного гектара мешкає понад тисячу собак та понад триста котів. Розпорядок дня вухастих небагатий на події: годують тут тричі на день сухою їжею та консервами, придбаними на кошти активістів, списаними в супермаркетах продуктами, у величезному казані варять кашу на м’ясі, a кішкам ще й наливають молока. Незважаючи на те, що доглядають за тваринами всього кілька осіб, контроль за підопічними ведеться цілодобовий.

Якщо кішкам y вольєрі є де розгулятися, то для собак місць не вистачає, тому багато бігає територією. Хоч кількість тварин постійно змінюється i вухастим стає тісно, у притулку приймають усіх. Чимало поранених тварин прибуло зі сходу країни. Чотириногих привозили і бійці, які прибували у столичний госпіталь на лікування чи демобілізацію, і волонтери, які їздять на Донбас iз гуманітарними місіями. Останнім часом гостями у Пирогові стали патрульні, які привозять поранених та загублених тварин. Волонтери не приховують приємного здивування від дій правоохоронців i кажуть, саме так гуманно мають проявляти себе справжні європейські поліцейські. Усіх прибулих тварин тут реєструють, роблять щеплення, обробляють розчином від бліх та стерилізують. Є в притулку й своя медсестра-волонтер, яка слідкує за здоров’ям усіх тварин. Якщо ж випадок складний чи тваринка має поранення, їх відвозять y приватну ветеринарну лікарню, де підопічним SOS зі знижкою надають усю необхідну допомогу.

Притулок для тварин y Пирогові — перш за все проект небайдужих громадян, насамперед європейців. Уже майже двадцять років притулок утримується за кошти громадян Швейцарії. Утім знайшлися й серед українців ті, хто вболіває за долю притулку та його мешканців. «Наша допомога — це не обов’язок, не робота, a перш за все поклик душі. Пані Тарнавська демонструє найвищий пілотаж гуманізму, якого не вистачає нашому суспільству. У зв’язку з останніми подіями норми моралі та почуття людяності впало нижче плінтуса. Ми бачимо, що на передовій наші бійці рятують тварин, за сотні кілометрів вивозять їх із зони бойових дій. A тут y нас, на щастя, мирно, але уряд, мерія ніяк не допомагають. Тому вся надія на людей, яким не байдужа доля братів наших менших», — розповідає лідер Європейської партії України Микола Катеринчук, який уже понад п’ятнадцять років не залишає притулок без фінансової та гуманітарної допомоги.

«Мєшалi шавки»

Практично з самого початку заснування Товариства SOS та відкриття притулку почалося «цькування» захисників тварин, членів організації в Україні та намагання закрити притулок. Якщо наприкінці 90-x президента SOS Тамару Тарнавську звинувачували в «розповсюдженні наркотиків в Україні» i намагалися шантажем вплинути на організацію, то в останні роки охочі до наживи перейшли до рішучих дій. Восени 2013-го на територію звіринця накинув оком молодший син президента-втікача Віктор Янукович. Рiч у тiм, що за кілька кілометрів від притулку розташований мотодром. Молодший Янукович, який захоплювався автомобільними гонками й неодноразово брав y них участь, мав намір побудувати дороги для гонок, утім «мєшалi шавки». Неодноразово президент Товариства зустрічалася з молодшим Януковичем і пояснювала: якщо притулок не залишать y спокої, вона спільно з європейськими захисниками тварин проведе в Женеві прес-конференцію щодо утисків та погроз на адресу SOS. Утім тодішнього нардепа це мало хвилювало, тому від його зазіхань потерпали й адміністрація притулку, i його мешканці: Тамарі Тарнавській неодноразово підпалювали двері квартири та автомобіль, невідомим чином двічі y вольєр для котів та щенят залітав «коктейль Молотова». За словами пані Тамари, якби революційні події y центрі Києва не привели до втечі президента Януковича, на місці звіринцю вже давно пролягали б дороги для мотокросу.

Продовжуються проблеми SOS і сьогодні. Цієї зими, за словами Тарнавської, догхантери («мисливці на собак») отруїли майже двадцять собак. Після розтину було встановлено, що тварин отруїли речовиною, яку широко використовують догхантери задля винищення бездомних псів y містах. На одному з порталів «мисливці» вихвалялися отруєнням мешканців притулку в Пирогові й закликали своїх однодумців знищити тварин разом iз його працівниками й Тамарою Тарнавською. За словами президента Товариства, наприкінці березня вона отримала рекомендований лист від Олексія Святогора, який підписав його як адвокат, журналіст та президент «Спілки журналістів-догхантерів». «У листі знов звучали погроза нашим діям щодо захисту тварин у притулку в Пироговi. Хоча поліції Голосіївського району добре відомі акції догхантерів щодо отруєння тварин, у нас є сумніви, що правоохоронні органи проведуть ретельне розслідування цих злочинів. Складається враження, що влада покриває ці злочини.  Їй вигідно,  щоб безпритульних тварин ставало менше не шляхом масової стерилізації тварин та будівництва притулків, а шляхом їх жорстокого знищення. Так значно дешевше», — переконана пані Тарнавська.

Обурення викликає й той факт, що 6 квітня Міністерство юстиції України як громадську організацію зареєструвало «Спілку журналістів-догхантерів». Громадські активісти кажуть, що таке рішення незаконне, оскільки суперечить Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Саме тому дії догхантерів слід не узаконювати, a притягати їх до кримінальної відповідальності. За словами Тамари Тарнавської, у жодній країні світу «мисливці на собак» не легалізовані, а рішення вітчизняного Мін’юсту називає «деградацією суспільства за сприяння влади».

Днями лідер Європейської партії України Микола Катеринчук, який допомагає Товариству з вирішенням юридичних питань, від свого імені звернувся до Міністерства юстиції з вимогою скасувати реєстрацію «Спілки журналістів-догхантерів». Мотивом стало те, що рішення відомства порушує вітчизняне законодавство та Європейську конвенцію y сфері захисту тварин. За словами пана Катеринчука, якщо міністерство відмовить — активісти вимагатимуть скасування реєстрації вже y судовому порядку. Від свого імені товариство SOS звернулося до Партії зелених Європи з проханням допомогти з боротьбі з догхантерами та бездіяльністю влади y сфері жорстокого поводження з тваринами. Наразі впродовж місяця Мін’юст розглядатиме звернення, тому залишається лише сподіватися, що здоровий глузд таки переможе.