Новій виборчій кампанії в парламент Іспанії офіційно задано старт, повідомляє Бі-Бі-Сі. Король країни Феліпе VI підписав декрет, яким розпустив парламент, обраний у грудні. Він змушений був це зробити, бо чотири політичні сили, обрані до законодавчого органу, не змогли домовитися між собою та створити коаліційну більшість, яка б сформувала уряд. Повторне голосування на виборах відбудеться 26 червня.
«Це вперше за період демократії в Іспанії парламент був розпущений, бо ми не змогли виправдати довіру людей, які надали нам владний мандат. Ми не змогли домовитися щодо парламентської більшості, яка необхідна для створення уряду. Я сподіваюся, що останні чотири місяці все ж навчили нас чомусь», — заявив спікер парламенту Пачі Лопес.
Попередні вибори відзначили кінець епохи, що тривала від середини 70-х років, коли на політичній арені Іспанії домінували дві партії — консервативна Народна партія та ліва Соціалістична. Ці партії і досі найпотужніші в Іспанії, однак уперше жодна з них не змогла набрати достатньо голосів, щоб одноосібно сформувати уряд. Третьою силою стала партія «Подемос» на чолі з Пабло Іґлесіасом, яка потіснила монополію соціалістів на лівий електорат. На правому полі з’явилася ліберальна партія «Громадяни» на чолі з Альбертом Ріверою — вони зайняли на виборах четверте місце. Жодна з цих політичних сил не хоче об’єднуватися з суперниками, а на одноосібну перемогу не вистачає сил.
Здатність політичних партій Іспанії вирішувати свої внутрішні проблеми може стати ключем для отримання симпатій виборців на позачергових виборах. Іспанці розгублені, адже сформований десятиліттями cтабільний політичний ландшафт країни, здається, безповоротно змінився. «Реальна політика здолала обмеження системи, які повинні були підтримувати стабільну двопартійну систему», — сказав у коментарі «Німецькій хвилі» письменник та політичний журналіст Карлос Сантос. Уперше з моменту відновлення демократії в 1978 році іспанський парламент не зміг обрати уряд. На думку Сантоса, це зіткнення між старою і новою політикою: «Партії, які переживають занепад, підточені десятиліттями корупції та кризи, співіснують iз дуже молодими партіями. Нестабільність цих партій — хвороба зростання. Всі вони налякані новими виборами, в результаті яких можна багато втратити і дуже мало отримати».
Політолог Антоніо Барросо відзначив, що в кожної партії є чітка стратегія, як перекласти відповідальність за політичну кризу на інших та маргіналізувати конкурентів. Вибори відбудуться через два місяці, але вони вже спричинили гру у «відгадайку». Цього разу ніхто не ризикуватиме. «Новизна ситуації робить дуже складним прогнозування того, хто отримає вигоду», — говорить Антоніо Барросо.