Щука на захисті прав карасів

Генерал у спідниці

Нова правозахисна «генеральша» є жіночкою колоритною. Народжена 1955 року в Білорусі в родині офіцера, переїхала до Москви з родиною після смерті батька. Ефектна миловидна блондиночка з приступу «взяла» столицю. Не маючи ще й 20 років та вищої освіти, влаштувалась на роботу у відділ помилувань при президії Верховної ради СРСР. Співробітники відділу мали безпосередній вплив на підготовку документів та позитивне (чи негативне) вирішення справ, тому «подяками» не були обділені. Для подальшого просування по службі краси було замало, знадобився ще й документ про вищу освіту. Танєчка отримала його там, де й багато інших високих радянських кар’єристів, які не бажали відволікатися від високих державних справ висиджуванням на лекціях — у Всесоюзному юридичному заочному інституті. Бі-Бі-Сі у своєму матеріалі про генеральшу-правозахисницю зазначає, що випускниками цього ВНЗ були також лідери ГКЧП Георгій Янаєв та Володимир Крючков, колишній начальник охорони Єльцина Олександр Коржаков, діючий мер Москви Сергій Собянін, низка колишніх та діючих депутатів Держдуми, яким було не до «бурси», коли на них чекали державні справи. Москалькова навчалася на одному курсі з теперішнім заступником глави Центробанку Росії Олександром Торшиним, але визнає, що особисто познайомилася з ним набагато пізніше. Відразу після ВНЗ молода (і зваблива) офіцер МВС захистила і кандидатську дисертацію. 2015 року, попри неймовірну зайнятість вже як депутат Держдуми, — ще й дві докторські: з філософії та юриспруденції. Перша мала назву «Культура протидії злу в роботі правоохоронних органів у РФ», а друга — «Моральні основи Кримінального кодексу: стадія попереднього слідства».

У всіх біографічних довідках Москалькової значиться, що вона має дітей і онуків, є вдовою. Але у жодній не вказано, хто був її чоловіком та як помер. Можливо, тут випадок особи, по яку кажуть «вона одружена з роботою». Попри життя без підтримки законного чоловіка, генеральша заробила немалі статки. У декларації вона вказує дохід за 2014 рік у розмірі 18,5 млн. рублів, має у власності немаленькі квартири, будинки, маленькі об’єкти нерухомості, земельні ділянки під забудову: два по 1500 квадратних метрів та ще два площею 1983 та 2500 квадратів. Чи про все розповідають декларації? Адже Тетяна Миколаївна сама ж їх і перевіряє, оскільки є членом комісії Держдуми з контролю за правдивістю даних про доходи, про майно та зобов’язання майнового характеру, які надають депутати.

Утім ми сьогодні говоримо про інше. Як про себе встигла заявити новий омбудсман на правозахисному фронті? Відповідь: дуже гучно! Влітку 2012 року на тлі провокативних акцій та початку розгляду кримінальних справ проти арт-групи «Війна» та панк-групи Pussy Riot (останні у лютому того року проспівали перед олтарем Храму Христа Спасителя пісню «Богородице Діво, Путіна прожени») Москалькова виступила ініціатором введення в КК РФ статті про відповідальність «за замах на мораль» iз метою законодавчо захистити «релігійні, духовні, культурні та історичні святині, а також моральні цінності», попереджаючи таким чином «загрозу руйнації державності». Порушників пропонувалося засуджувати до року ув’язнення. Але навіть Сергій Миронов, лідер партії «Справедлива Росія», яку репрезентує в Думі Москалькова, не підтримав її і сказав, що «в наших реаліях приймати такий закон не можна». Та відсутність закону не завадила суду «впаяти» учасницям Pussy Riot по два роки колонії.

За дев’ять років роботи в Держдумі Москалькова брала участь у створенні 119 законопроектів. У нас великі дискусії викликав нещодавно прийнятий та запроваджений у дію так званий «закон Савченко». За ним з-за ґрат достроково вийшли багато корупціонерів, включно з «суддею-колядником», та небезпечних злочинців. Героїня ж нашої розповіді була одним із співавторів закону, який у Росії отримав назву «День за два, день за півтора», за яким один день перебування в СІЗО зараховується за півтора дні перебування в колонії загального режиму і за два дні в колонії-поселенні.

2013 року Москалькова підтримала закон про заборону на всиновлення російських дітей громадянами США, залишивши їх «турботливим» російським дитбудинкам. Через три роки вона стала автором поправок до закону про некомерційні організації, які, на думку російських правозахисників, поставили під загрозу існування благодійних фондів. Вона також є автором цілої низки інших суперечливих законодавчих ініціатив.

«Одна справа бути частиною системи, а інша — протистояти їй»

Більшість російських правозахисників вважає, що Москалькова сіла не в своє крісло. Деякі російські ЗМІ вже охрестили її «генерал-омбудсманом». Уже згаданий заступник глави Центробанку РФ Торшин сказав в інтерв’ю Бі-Бі-Сі: «Тетяна Миколаївна чудово стріляє з пістолета, дуже впевнено. Вона жінка в тілі, карі очі, глибинне бачення, тверда рука, яку нікуди не відводить, — все, що потрібно для ближнього бою. Не потрапляйте їй на мушку». То на кого ж буде скерований пістолет «правозахисниці»? На час перебування в Думі Москалькова лише призупинила службу в органах. Певне, так буде і на посаді омбудсмана. Вона надалі залишається главою президії організації «Офіцери Росії», очолює раду організації «Жінки-офіцери Росії». Колишній колега Москалькової по депутатській фракції Геннадій Гудков характеризував її так: «Свого часу Москалькова була елементом бюрократичної системи. Після потрапляння до Держдуми її погляди почали змінюватися, але недостатньо. Одна справа бути частиною системи, а інша — протистояти їй». На його думку, Москалькова стане фаховим правозахисником, якщо позбудеться своїх стереотипів і буде спроможною усвідомити недоліки влади. В іншому випадку її вибір був хибним. Правозахисник та журналістка Зоя Свєтова висловила думку, що Москалькова стане «захисником від правозахисників», тобто продовжить служити існуючому режиму.

Політичний оглядач Віталій Портников у своїй статті «Перевертень у погонах» про Москалькову на сайті «Радіо «Свобода» нагадує, що нова уповноважена минулого року пропонувала перейменувати МВС Росії у ВЧК (як за Сталіна) та надати відомству повноваження, які мали «соколи» Дзержинського. Портников вказує, що рішення російських парламентаріїв призначити новим уповноваженим з прав людини поліцейського генерал-майора Тетяну Москалькову — найкраща ілюстрація того, що насправді з цими самими правами людини в Росії відбувається. Попередники Москалькової все ж могли претендувати на відповідність займаній посаді, а зараз прийшов час солдафонів, вважає оглядач. І додає, що поняття «репутація» їй невідоме. У Москалькової що в минулому, що зараз замість репутації — морок і божевільні заяви. Інститут російського омбудсмана буде просто остаточно скомпрометований — чого, власне, в Кремлі і домагаються. Москальковій належить довести, що єдине право, якого росіяни ще не позбавлені, — це право на солдафоншу в кріслі уповноваженого. a