Для партнера — дуля в кишені

Допоки Арсеній Яценюк на столичному рівні все ще продовжує демонструвати почуття солідарності з БПП, у Вінниці місцевий осередок Народного фронту вступив у завуальовану економічно-політичну конфронтацію з пропрезидентською політсилою.

Антирябівські селянські рухи на Вінниччині давно вже перейшли в стан перманентного невдоволення. Більшість мешканців сіл, де намагається вкластись нести «золоті яйця» «Наша Ряба», не погоджуються ні з тотальним розростанням курників на своїх землях, ні, тим більше, з сусідством із горами курячого посліду. Гостре невдоволення висловлюють селяни і з приводу нищення родючих шарів ґрунтів, і можливих серйозних екологічних проблем, що їх зазнали перші «нашорябівські» полігони регіону.

Останнє найгостріше протистояння перейшло в хронічну форму в селі Велика Стратіївка Тростянецького району. І тут із наміром допомогти селянам відстояти своє до раніше вмонтованих у процес вінницьких активістів Майдану додалися ще й місцеві представники НФ. На Вінниччині філія ПРАТ «Миронівський хлібопродукт» має чітку партійну приналежність, звісно — БПП. Причому до місцевої партійної «курочки Ряби» дотичні абсолютно всі, об’єднані, як давно, так і відносно недавно, Петром Порошенком: і старого замісу, кого наразі дещо відсунули від участі в розбудові держави, але хто свого часу повсюди запопадливо вмикав зелене світло для великих виробників курятини; й умовні БППешники, котрі своєю всеядною дружбою на економічному ґрунті нагадують примовку казкового персонажа іншої пернатої птиці: «і цьому дала, й цьому дала...»; і, звісно, неопорошенківці з човна екс-мера Вінниці Гройсмана.

Зрозуміло, той, хто володіє азами простої передвиборчої арифметики, вже давно прорахував кроки й почав готуватись до нових парламентських виборів, зрошуючи всі можливі електоральні поля. Як-от нинішній лідер обласного осередку Народного фронту Костянтин Кармалюк, котрий іще донедавна очолював молоде крило партії. Власне, це стратегічні, нехай лише регіональні, однак сигнальні маячки спроб повернути електорат Арсенієм Яценюком. Водночас це — ознаки початку відторгнення Народного фронту від БПП. Яку загальну картину з подібних пазлів складатиме екс-Прем’єр Яценюк після того, коли залиже рани, які симфонії гратиме рояль, завбачливо прихований ним у кущах, побачимо згодом. А тим часом ображені тиском олігархів-виробників курятини селяни вже отримали підтримку і юридичну, і організаційну, і моральну, що, думається, не дасть можливості свавіллям, побиттям, тиском залякати людей, як це було вчинено з активістами міста Ладижин або, скажімо, сіл Оляниця, Четвертинівка...

От чи вистачить Арсенію Петровичу внутрішніх переконань після стількох років, проведених у чиновницьких кріслах? Адже інерція заважає можновладцям бути справжніми. Справжніми політиками, справжніми патріотами. Вони на Печерських пагорбах усе ще вимірюють ситуацію в регіонах аршином інтриг. А треба — градусом настроїв усього загалу від низького рівня життя, лицемірства та брехні влади. Як казав у минулому столітті один дисидент і поет — згубна інерція стилю. І навіть поведінка олігархів стосовно незгодних, яка мала б бути креативно-винахідливою, наштовхує на думку, що відсутність знань і досвіду стосовно ведення розмови з простими людьми на рівних, а не зневажливо, компенсується інтригами й підступами.