Ланцюгова реакція Чорнобиля

Зараз у Чорнобильській зоні працює почергово близько 20 000 вітчизняних і зарубіжних спеціалістів. При цьому: зарубіжні працівники отримують у десять разів більшу платню, ніж наші (теоретично — більш підковані іноземці, але практичного досвіду більше у наших). Там ведуться масштабні роботи з підготовки для надійного перепоховання ядерного «бруду».

Із точки зору радіаційної безпеки ситуація у Чорнобильській зоні покращилася, каже голова Держагентства з управління зоною відчуження Віталій Петрук: зона стала безпечнішою. Й уточнює: «Вийшли на фінішну пряму основні інфраструктурні об’єкти, які ми зараз там будуємо. У нас іде гарний, добрий прогрес, адже два роки йдемо за планом, будуючи новий, безпечний конфаймент («Арку») і «Сховище-2» для відпрацьованого ядерного палива. Ми виходимо на те, що арка, яка має «наїхати» на четвертий енергоблок у листопаді цього року, — таки рушить і стане на своє місце. А в листопаді вже 2017 року цей об’єкт буде здано в експлуатацію».

Нині, за словами держслужбовця, 10-кілометрова зона забруднена трансурановими елементами, період напіврозпаду яких становить... 24 000 років, і відповідно ще стільки років це буде небезпечно! На решту території, в принципі, через 30-60 років людина могла б повернутися для проживання. Але наразі — це економічно недоцільно. Недоцільно вкладати кошти в моніторинг вивчення цієї землі для того, щоб поверталася людина для нормального господарювання.

Зону аварії 30-річної давнини все частіше позиціонують як туристичний об’єкт. «Проаналізувавши статистику кількості відвідувачів, інтерес (який, здавалося б, мав стихати) з роками лише росте, — констатує Віталій Петрук. — І тому це один із напрямів, які ми будемо розвивати із залученням приватного капіталу, бо в держави коштів на це не вистачає. Та й, мабуть, це не функція держави. Ми маємо створити умови, а бізнес має розвиватися». Наприклад, у 2015 році було 17 тисяч відвідувачів.

Прип’ять зберегти дуже важко: будинки не підтримуються і не експлуатуються, тому й піддаються саморуйнації. Всі відвідування туристами зони відчуження передбачено за певними маршрутами, дотримання яких дозволяє забезпечити безпеку для туристів. Екскурсії до решти об’єктів обмеженi. Щодо «Дуги», то за попередні 10-15 років «понапідписувані» якісь угоди, документи з приводу цього об’єкта (навіть є підозра, що його вже заочно продано на метал). Утім цей об’єкт викликає велику зацікавленість у відвідувачів.

Десятикілометрову зону законодавчо планують визначити «Зоною спеціального промислового використання», із наступним використанням цієї території з нормальною ціллю: розвиток альтернативної енергетики (в першу чергу сонячної), можливо твердопаливні котли, вітрова енергетика з фактичним використанням тої інфраструктури, яка вже там побудована й будується щодо поводження з радіоактивними відходами. На решті території, якщо буде прийняте таке рішення, діятиме заповідник.

Антропогенний вплив (втручання людини) на цю територію становить 15-20 % від усієї території зони відчуження. На решті території, за словами Петрука, нормально розвиваються природні комплекси: повернулися червонокнижні рослини, тварини, які почувають себе доволі вільно. Тож планується, що ця територія й залишиться такою природною територією і буде фактично виконували роль буфера перед Чорнобилем.

Наразі в зоні відчуження живе 158 самоселів, їх середній вік — 78 років, а найбільше їх проживає ближче до Чорнобиля.